Вітаємо на сайті Радіо Максимум!

На вказану електронну адресу було надіслано повідомлення для підтвердження реєстрації

Форма для відновлення паролю
Вітаємо, Ваші дані успішно оновлено!

Подорож під час пандемії коронавірусу: історія з власного досвіду

  • 1853

Ми вилетіли до Вільнюса до того, як був оголошений карантин та заборона на перетин кордону. Про це ми дізналися вже у столиці Литви. Розповідаємо про наші мандри й те, як ми встигли повернутися в Україну до закриття кордонів, як нас перевіряли в аеропортах та що нас чекало наприкінці.

Квитки до Вільнюса та бронювання житла ми оплатили ще у середині січня. Про коронавірус тоді ще нічого не було чутно, тож ми обрали рейс, який вилітав зі Львова 13 березня о 16:50. Звичайно, якби ми купували квитки безпосередньо перед датою польоту, то 90%, що ми б все ж не брали їх.

І ще: Чому не потрібно планувати подорож заздалегідь

Наближався час відпустки, а новини про поширення коронавірусу ставали страхітливішими. Ми не тільки давно придбали квитки, але й ще ретельно планували цю подорож, тож скасовувати поїздку було шкода. Тим паче, що на той момент в Україні не було зафіксовано випадків захворювань коронавірусом, а держава відкрито не планувала обмежувальних заходів. Ми до останнього чекали, чи в Україні введуть карантин, але цього не ставалося.

Подорож під час пандемії коронавірусу: історія з власного досвіду - фото 392990

Звичайно, не лише це вплинуло на наше рішення, адже захворіти (ще й в іншій країні) страшно. Ще страшніше, коли це коронавірус. Найперше – ми дослідили, чи перебуваємо у групі ризику. Найбільший шанс захворіти на коронавірус у тих, хто:

  • старший за 50 років
  • має хронічні захворювання
  • має захворювання дихальної системи
  • має діабет
  • курець зі стажем

Ми не підпадали під жоден пункт, тож це трохи применшило наше хвилювання. Звичайно, це не виключає того, що ми зовсім не заразимося, проте чим менше імовірність, тим спокійніше.

Наступний крок – дослідити стан поширення коронавірусу в країні. Це можна перевірити на сайті CSSE. На той момент в Литві був лише 1 зареєстрований випадок зараження коронавірусом. Це був ще один аргумент "за". Для себе ми встановили умовний бар'єр в 30 осіб. Якби кількість хворих була більша, то ми б не полетіли. Зараз цей показник сягнув 27.

Подорож під час пандемії коронавірусу: історія з власного досвіду - фото 392989

Далі настав етап підготовки, адже ми вирішили летіти до Вільнюса. Була ще одна умова – якщо в останній момент ми захворіємо, то скасуємо подорож. З пониженим імунітетом ризик більший, а ризикувати здоров'ям не варто. Ми летіли з ручною поклажею, тому брали не багато речей – комплекти на період перельотів туди та назад, щоб потім не контактувати з тим одягом. Аеропорти – у небезпечній зоні, адже невідомо хто і звідки прилетів, і чи не привіз з собою коронавірус.

Мило, антибактеріальні вологі серветки (рідкі антисептики всі розкупили й нам не залишилося), стандартний набір таблеток від усього (беремо в кожну мандрівку). Також ми вирішили купити страховку. Краще перестрахуватися, ніж потім опинитися закордоном без можливості потрапити в лікарню. Страховка на двох осіб у період з 13 до 16 березня обійшлася в 164 гривні. Смішні гроші в принципі, й ще смішніші у зв'язку з можливістю захворіти в Литві. На цьому наші приготування закінчилися.

Маски ми не брали з собою, адже вони не потрібні здоровим.

В аеропорту ми звернули увагу на те, що не всі працівники мають захисні маски, рукавички, антисептики. Скоріше поодинокі випадки нагадували про те, що світом шириться коронавірус. В сторону Литви ми не проходили жодного контролю, окрім паспортного. У самому літаку було багато вільних місць, що у звичайний час дуже дивно для такого напрямку та авіаперевізника Wizzair. Ситуація змінилася, коли ми прилетіли до Вільнюса.

Ті, хто працює в посадковій зоні, були захищені респіраторами, а у працівників візового контролю покращений захист – рукавички, які після кожного паспорту обробляються антисептиком, респіратор та захисний халат. Набір запитань – стандартний: мета поїздки, коли повертаєтеся тощо. На виході з зону контролю усіх прибулих чекала група медичних працівників. Вони були одягнені у повний хімзахист і спілкувалися з кожним. Окрім спілкування, вони намагалися виявити видимі ознаки хвороби.

Нас запитали, де ми перебували протягом останніх 14 днів, чи ми добре почуваємося. Оскільки останні два тижні ми провели в Україні, то нам сказали, що це не зона епідеміологічної катастрофи й ми можемо проходити далі.

Також медпрацівник додав, якщо ми хочемо, то можемо піти у спеціальну зону, де нам виміряють температуру і, за потреби, зроблять тест. Якби ми були, приміром, в Італії або погано почувалися, то нас би туди скерували на обов'язковий огляд. Поки ми мили руки в аеропорту, кілька разів з гучномовця пролунало попередження про країни з підвищеним поширенням коронавірусу.

Подорож під час пандемії коронавірусу: історія з власного досвіду - фото 392994

Далі ми виїхали з аеропорту і подалися в заздалегідь заброньовані апартаменти. Наступні кілька днів ми гуляли містом і дивувалися тому, що майже не зустрічаємо людей. Вулиці були порожні, стоянки та дороги вільні. Громадський транспорт їздив у звичному режимі, магазини та заклади харчування працювали, проте відвідувачів було дуже мало. На усіх музеях було оголошення, що вони зачинені до 27 березня. Примітно, що у Литві на той момент не було карантину.

Подорож під час пандемії коронавірусу: історія з власного досвіду - фото 392991

Ті люди, яких ми бачили, не були у масках. Проте не можу стверджувати, що все було спокійно. З нами стався інцидент – ми забронювали freetour екскурсію містом (це концепція, яка передбачає довільну оплату, ніби чайові) і її скасували за дві години до початку. Звичайно, ми були засмучені, але причину зрозуміли. Все йшло до впровадження карантину.

Подорож під час пандемії коронавірусу: історія з власного досвіду - фото 392992

Зворотний квиток до Львова у нас був запланований на 8:00 понеділка 16 березня. Новини про закриття кордонів з Україною почали з'являтися у суботу 14 березня. Тобто нам потрібно було повернутися в Україну до 23:59 16 березня. На щастя, наш рейс був таким, що ми просто встигали забігти в останній вагон. Залишалося питання: чи наш рейс не скасують.

Довкола багато авіаперевізників припиняли регулярні рейси в певні країни та скасовували деякі перельоти в останній момент. Ми хвилювалися, чи ми таки полетимо додому, чи залишимося у Вільнюсі без шансу швидко знайти заміну імовірно скасованому рейсу. Автобусом ми б не добралися, літаків вже не було б. Про всяк випадок ми промоніторили інформацію, де розташоване посольство та що робити у такій ситуації.

Окрім цього, паніки додала інформація від власниці квартири, у якій ми поселилися. Вона повідомила про те, що у Литві буде встановлений карантин, все буде зачинено, а громадський транспорт змінить свою роботу.

Подорож під час пандемії коронавірусу: історія з власного досвіду - фото 392993

Ми все очікували, що наш авіаперевізник не полетить, але зібрали речі та виселися у потрібний час. До аеропорту ми добиралися електричкою. Ми їхали самі й контролер запитав у нас, чи наш рейс точно не скасували. При нас у вагон зайшов спеціальний працівник, який обробляв антисептиком всі поверхні та поручні.

Пройшовши контроль в аеропорту, ми вже заспокоїлися і переконалися, що наш літак таки доправить нас у Львів. Попри те, що це був останній день відкритого неба в Україні, не всі місця були зайняті, а лише 60% (приблизно).

Коли ми прилетіли, спеціальні працівники виміряли температуру кожному пасажиру й перевірили на наявність симптомів коронавірусу. З нашого рейсу всіх пропустили далі, проте, якби у когось була підозра на коронавірус, то ситуація далі розгорталася інакше.

Зараз ми вдома. І якби в Україні не ввели карантин, то ми б все одно самоізолювалися на 14 днів. Під час вимушеного карантину ми працюємо дистанційно, не виходимо з дому без нагальної потреби. А така була один раз – потрібно було купити продукти. І то ми не пересувалися громадським транспортом. Якби у нас була можливість, то ми б взагалі замовили доставку, але ми живемо за містом і жоден сервіс не їздить до нашого дому.

Попри те, що ми сидимо вдома, все одно часто миємо руки й не торкаємося обличчя, адже на гаджетах та сторонніх речах безліч бактерій. Те, що на карантин закрилися усі магазини, нас засмутило лише трішки. Єдине, за чим ми сумуємо, – кіно. Але і це можна спокійно пережити, адже здоров'я важливіше.

А найголовніший плюс – з'явився додатковий час (найбільше часу займав доїзд) на читання та домашні справи. А найщасливіша істота у всій цій ситуації – наш пес, який безмежно радий, що ми тепер проводимо з ним більше часу!

Поки ви, сподіваємося, сидите вдома на карантині, подивіться трихвилинне відео з майже безлюдного Вільнюса:

Валентина Рущак

До теми: Укрзалізниця призупиняє сполучення: як і коли повернути гроші за квитки на поїзд

powered bylun.ua

пропозиції партнерів
коментарі
рекомендуємо
Загрузка...
Новини
Радіо Максимум Новини Лайфстайл