Як зацікавити дитину читати – інтерв'ю з дитячою письменницею Славою Світовою

З-під майстерної руки письменниці Слави Світової вже вийшло чимало дитячих книжок. "Потаємна суперсила", "Зараз щось як розкажу", "Великий космічний апчих" – ті книжки, які захоплюють маленьких українців читати. Тому сьогодні зі Славою говоримо про любов, до дітей та дитячої літератури зокрема.

Сьогодні, 2 квітня, світ відзначає День дитячої книжки, пише Радіо Максимум.

Читайте також: Непереможні й освічені – ЗСУ декламують вірші до Дня поезії

Славо, ви знана успішна письменниця, зокрема дитяча. У вас є донечка Поліна. Тож ви точно знаєте, чого не можна робити батькам, аби не відбити у дитини бажання пізнавати світ

Мені завжди страшенно цікаво досліджувати, якою бачать мене інші, і як бачу себе я. Дякую вам за прикметники. Бо про себе я кажу наразі просто: так, я несподівано стала дитячою письменницею, я люблю писати для дітей, мені подобається вигадувати для них смішні історії, подобається взаємодіяти з дітьми, запитувати їх про різне, бачити їхні жваві погляди, як вони аж підскакують на місці, тягнуть руку, регочуть! Це окрема насолода живого спілкування.

Моїй доньці зараз 10, із малого карапуза вона виросла у дівчинку-тростинку, яка на все має свою думку і яка хоче, щоб її сприймали як дорослу! Я дуже обережно роздаю поради, бо не вважаю себе ідеальною мамою, я не знаю, як правильно, але я точно знаю свою дитину і бачу та знаю, що підходить їй. Тож я можу поділитися тим, як це було у нас: а у нас постійно пригода, у нас креативний тандем, у нас творча взаємодія! Ще коли їй було шість, і вона навчилася друкувати-писати, ми виходили на вулицю і йшли на прогулянку з блокнотами та ручками. Навіщо? Так ми спостерігали за світом, шукали цікавинки й записували їх: смішний пихатий крук, голуб спурхнув в карниза, гірка чорної землі від крота, червоний жук-москалик, жолудь без шапочки, якийсь чоловік гучно пчихнув, пес, який зажував свій повідок! Таких деталей навколо дуже багато, з малих літ ми з Поліною разом досліджували світ, і тепер вона уважна до деталей і часто бачить те, чого не бачу я, і вигукує: "Мамо, подивися, ти бачила гусеницю? А тут мох росте! А як називається цей жук?".

Я переконана в тому, що маленькій дитині потрібне середовище і компанія, спільне читання вечорами, вигадки-ігри, маленькі експерименти-дослідження, поробки, гербарії, мандрівки – усе це допомагає дитині рухатися вперед, дивуватися, дізнаватися щось нове і мати поруч дорослого, який завжди підкаже, де шукати відповіді, порадить, яку книжку варто прочитати, які питання обміркувати. Дорослий поруч – це провідник дитини у незвіданий світ. Без цього супроводу з перших років життя дитині важко буде усвідомлено самій знати, як треба правильно, самій свідомо обирати книжку, прогулянку, розвагу.

Тому порад особливих не маю, але скажу таке: любіть своїх дітей, дивіться на них із захопленням, будьте поруч, шукайте відповіді на складні запитання разом, проводьте час разом і говоріть про все на світі. Вигадуйте історії разом, читайте книжки разом, вголос, різними голосами, розважайтеся! Дитина це найкращий компаньон, про якого можна тільки мріяти! Якщо в домі живуть книжки на полицях, якщо батьки мають традицію ходити на вихідних в улюблені книгарні, якщо серед численних подарунків на свята у пакунку завжди є книжка, якщо ритуал вечірнього читання це частинка сімейної історії, то дитині не треба старатися або робити щось "над", дитина просто зростатиме в цьому. І любитиме все те, що люблять вдома. Ми, дорослі, як дзеркало для наших дітей, вони дивляться на нас і якийсь час наслідують. А потім виростають, віднаходять свій власний шлях і стають дзеркалами для інших.

Що ви читаєте своїй донечці? Чи є у вас читацькі ритуали? Я знаю, що вона любить малювати комікси, які книжки є її улюбленими? Може ті, що написані вашою рукою?

Ми читаємо разом з пелюшок! Читання це завжди пригода! Коли я ховаю за спиною нову книжку і кажу: "А я щось таке для тебе маю!" і крик захвату та книжкопригортання до серця збоку Поліни – це завжди на вагу золота. Поліна любить смішні й бешкетські історії, одна з її улюблених книжок про пана Гама, вона прочитала її чи не тридцять разів, і щоразу хихотить! Іноді цитує мені напам’ять улюблені уривки. Іноді ми читаємо одна одній уголос, міняючи голоси. Зараз Поліна читає "Тю! – сказав їжачок" Сашка Дерманського. В дитинстві страшенно любила веселі віршики Івана Андрусяка. Ну і завжди просить мене прочитати мої історії, тож маю вдома цінну бета-рідерку, яка завжди радо перевірить текст на читабельність. Її улюблена – про Лицаря, який завжди плакав, із "Зараз щось як розкажу! Весела книжка чудес та історій". Щоразу, як я пишу щось нове і даю їй читати, одразу все стає ясно. Якщо її очі блищать і каже: "Ще! Читай ще!", значить, я на правильному шляху. Як не дивно, полюбила Поліна і книжки із серії "Коти вояки", маємо вдома цілу полицю заставлену ними + спец.видання.

Коли ми мандруємо кудись, ми завжди кожна беремо по три книжки! Менше – ніяк не можна. Ну хіба якщо дорога далека, а наплічник важкий, тоді я обіцяю купити нові книжки там, куди ми прибудемо. Читаємо на дачі, за містом, читаємо на вихідних або коли я вільна хвилинка. Великим бонусом отакого читання для Поліни є її красномовність та любов до вигадування власних історій!

Так вона малює свої власні комікси #ПортретиМоєїМами, а також вигадує купу інших історій. Якось була з бабусею та дідусем за містом, я написала їй увечері й запитала, як справи. Вона відповіла: "При світлі свічки на вулиці пишу як батько Тарас".

Часом батьки бідкаються, що гаджет і книжка – це не рівний бій, мовляв, книжка завжди зазнає поразки. Як ви гадаєте, книжки з доповненою реальністю – це загроза відмови від звичайної паперової чи навпаки сучасний крок до залучення дітей в книжкове царство? Чим зацікавлювати сучасних дітей?

Гаджет і книжка – у різних вагових категоріях. Це про геть різний вид розваги. Діти люблять книжки із доповненою реальністю, але це швидше інтерактив, діджитальний бонус, який може заінтригувати дитину і мотивувати прочитати історію.

Чим зацікавлювати сучасних дітей? Стара добра цікава історія залишається актуальною на всі часи. І ще не було так, щоби я приходила до дітей, запитувала загадковим голосом: "А хочете, я розповім вам історію…" – щоб вони протестували чи казали ні. Вони щоразу затихають і уважно слухають! Бо історії мають оцю магічну властивість – їх люблять, їх слухають. Тому сідайте вдома у коло і розказуйте історії. Їдьте за місто, ставте намет, запалюйте багаття і розповідайте історії! Сучасні діти люблять їх точнісінько так само, як і прадавні волохаті люди, які вплітали собі у волосся кісточку шакала і малювали наскельні малюнки. Всі ми, дорослі і малі, запрограмовані на історії. Але з історіями така справа, що їх треба розказувати або читати.

Ми зазвичай говоримо про дітей, коли мова йде про дитячі книжки. Але їх також полюбляють читати дорослі, я це точно знаю. Важливо час від часу перечитувати дорослій людині, до прикладу, казки? Якщо так, чому?

Я стережу свою внутрішню дитину, дбаю про те, щоб вона не зачахнула! Дорослі також дивляться мультики, перечитують улюблені дитячі книжки й іноді дуркують! Тому рецепту, який звучав би: "Кожна доросла людина зобов’язана раз на місяць перечитати хоча б одну дитячу книжку!" – немає. Але якщо раптом хочеться купити дитячу книжку для себе, не варто себе стримувати!

Насамкінець, назвіть вашу улюблену дитячу книжку. У дитинстві й зараз (можливо це одна і та сама?)

Колись давно дідусь приніс додому книжку під назвою "Дарочка, або Життя Цуценяти" Карела Чапека. Радості моїй не було меж! То була книжка-свято, книжка-пригода, я читала її й реготала, мені страшенно подобалися вигадки та непосидюче цуценя, яке росло й пізнавало світ! Свою дитячу книжку я загубила через численні переїзди, і дуже за нею шкодувала. А пару років тому під час Книжкового Арсеналу побачила… "Дарочку" і аж підскочила від радості. Попросила запакувати її мені й принесла додому, Поліні. Радості її не було меж! :-) Це тепер одна з її улюблених книжок також. Є історії, які існують поза часом, які справді вічні, й вічно актуальні.

Матеріал підготувала Тетяна Жидак

Це цікаво: Війна – не притичина для усмішки або вчимо українську з Остапом Вишнею

• Теги:
• Культура
• Україна
• Література
• Поради