Брежнєв, Памук і людина, яка забагато знала – 5 нових книжок серпня

Автори цих книжок чудово знають, що без минулого не буває майбуття, і тому знову й знову переосмислюють тоталітарний досвід. І хай би де відбувалися події в їх історіях – в Україні, Туреччині чи Литві – завжди є щось спільне, що за всі часи об’єднувало героїв, як, власне, усіх небайдужих людей.

"Рудоволоса жінка", Орхан Памук

(Х.: Фоліо, 2020)

Як завжди у романах цього автора, без протистояння Заходу і Сходу не обійшлося, тож у цій історії переплелися міфи і реальність, метафора і дійсність. Мова ведеться від імені молодого хлопця Джема Челіка. Його історія починається 1986 року, коли батько зникає через проблеми з поліцією.

"Аж якось, повернувшись додому з ліцею, я інтуїтивно заглянув у шафу з шухлядами, що в батьківській кімнаті, – згадує хлопець. – Ні татових сорочок, ні решти його речей я там більше не знайшов. Щоправда, кімната досі пахла батьковим тютюнцем та одеколоном. Хай там що, образ тата хутко танув у моїй уяві, адже ми з мамою навіть не згадували про нього".

Тож з часом наш герой – вже письменник-початківець, який готується до вступного іспиту в університет, влаштовується на літню роботу як учень майстра з пошуку свердловин. Майстер Магмут, до якого Джем відноситься як до свого батька, розказує йому не тільки про тонкощі копання колодязя, але й дає уроки життя. Під час робіт в сусідньому місті увагу хлопця привертає рудоволоса жінка, яка виступає в трупі бродячого театру. І все починається…

Це цікаво: Для очей, вух і серця – 5 книг про те, як давати собі раду

"Людина, яка забагато знала", Мірослав Влеклий. Ґарет Джонс

(Л.: Човен, 2020)

"Будь обережний, українці у відчаї", – застерігають героя цієї книжки на початку його подорожі. – Якщо люди дізнаються, що в наплічнику хліб, то одразу ж його вкрадуть". Тож ця історія присвячена британському журналісту Ґарету Джонсу (1905–1935), який першим розповів західному світу правду про Голодомор в Україні 1932–1933 років. Слід додати, що фільм Агнешки Голланд не пов’язаний з книжкою, це автономні продукти. З одного боку, автор книги – польський репортер і письменник – створив репортаж-реконструкцію подорожі до Радянського Союзу в 1930-х роках головного героя.

З іншого боку, це докладна та драматична біографія Ґарета Джонса, якого за опубліковані тексти про "комуністичний рай" цькували деякі корумповані західні журналісти, а через декілька років він помер за достатньо загадкових обставин.

"Повільний потяг із твердими лавами зупиняється на кожній малій станції, – розпочинається герой свою розповідь. – На одній із них до Ґарета підходить якийсь чоловік і шепоче німецькою: "Скажи їм у Англії, що нам немає чого їсти і ми починаємо пухнути з голоду". Через кілька станцій, коли поїзд наближається до України, приблизно за 70 кілометрів від Харкова – можемо здогадуватися, що неподалік Білгорода, тоді приблизно тридцятитисячного містечка – Ґарет бере рюкзак і несподівано виходить із поїзда..." Що сталося з ним далі, краще дізнатися, прочитавши цю незвичайну книжку.

"Заповіти", Марґарет Етвуд

(Х.: Клуб Сімейного Дозвілля, 2020)

У продовженні "Оповіді служниці" легендарна авторка відповідає на питання, які десятиліттями хвилювали читачів. Зокрема що чекало на героїню після фінальної сцени – свобода, в’язниця чи смерть? Тож через 15 років після тих подій авторка розповідає історію трьох жінок Гілеаду, що у Північній Америці 15 років потому. Республіка утримує свою владу, але жорстокий і ниций режим гниє зсередини. Усі гасла про чистоту і служіння виявилися брудною брехнею.

Лідія – літня жінка, що пройшла тернистий шлях: від поважної судді у справах сім’ї у старому Гілеаді через в’язницю й участь у розправах над невинними до найвищого становища у панівній верхівці. Лідія прагне знищити режим, що зруйнував її життя. І в неї є чимало доказів його злочинності. Вона планує таємно переправити ці докази до Канади. Їй мають допомогти двоє дівчат: Агнес із Гілеаду, яка дізнається приголомшливу правду про свою справжню матір-Служницю, і Джейд, шістнадцятирічна мешканка Торонто, яка виявилася тією самою Крихіткою Ніколь, про яку розповідали дітям у школі. Три жінки, що наважилися постати на боротьбу з жорстоким облудним режимом. Чи вдасться їм здолати монстра?

"Вільнюський покер", Річардас Ґавяліс

(Л.: Видавництво Старого Лева, 2020)

Автор цього роману недаремно попереджав своїх читачів: "Ця книжка не призначена для тих, хто в літературі шукає розваги та приємного відпочинку". Його історія – це переломний твір у литовській літературі, адже, бувши написаний "у шухляду" в 1979–1987 роках, виданий у листопаді 1989 року, одразу після падіння Берлінського муру, він ознаменував інакшу – самостійну й незалежну – літературу. У чотирьох різних версіях подій розкривається контрольоване всюдисущою тоталітарною системою вільнюське життя у кінці 70-х – на початку 80-х років XX століття за часів Брежнєва. У романі на читача чекає не лише детективна інтрига в дусі "хто це зробив", просякнута підозрілістю атмосфера чи похмуро-сіра повсякденність, але й своєрідна підкладка роману – метафори пізнього радянського періоду, які прославили автора і якими концептуально пронизано весь твір.

"З неба впало три яблука", Наріне Абґарян

(К.: Рідна мова, 2020)

Книжка цієї авторки – затишна, тепла і дуже щира, з характерними для неї іронією, співчуттям до героїв, з майже фізично відчутними барвами, звуками і запахами. Це напрочуд поетична розповідь про мешканців маленького гірського села, які прожили таке довге, таке непросте життя, щедре і на радість, і на горе. У кожного з цих трохи дивакуватих селян по-справжньому велика душа. Вони зберегли волю до життя, надію на краще майбутнє і щире ставлення одне до одного. "Шалваранц Ованес, немилосердно брязкаючи виделкою, збивав у пишну піну ґоґель-моґель. Щоранку, незалежно від пори року, обставин і навіть стану здоров'я, він снідав улюбленою лакоминкою, а потім заварював собі міцного чаю з чебрецем, скручував самокрутку і з насолодою викурював Її, спостерігаючи, як в'ється над товстобокою чашкою ароматна гаряча пара".

Ігор Бондар-Терещенко

Читайте також: Правда про український рок-н-рол: 5 книг про наших зірок

• Теги:
• Культура
• Література
• Книжкові новинки
• Ігор Бондар-Терещенко