Біографія Лесі Українки – про життя, творчість і громадянську позицію відомої поетеси

Зібрали для вас цікаві факти з біографії української поетеси, щоб краще познайомити наших читачів, як жила і творила Леся Українка. Адже нам є на кого сьогодні опиратися, аби перемогти російське зло. Щоб прочитати її життєпис, гортайте біографію нижче.

Леся Українка зробила вагомий внесок в українську літературу, а на її творах виросло не одне покоління свідомих українців, пише Радіо Максимум.

Читайте також: Говори красиво: вивчаємо урочу українську мову з Лесею Українкою

Дитинство та юність Лесі Українки

Велика поетеса і драматургиня народилася 25 лютого 1871 року в родині дворян в Новограді-Волинському. Справжнє ім'я Лесі Українки - Лариса Петрівна Косач-Квітка. Мати – Олена Пчілка, батько Петро Антонович – високоосвічений поміщик, а дядько – відомий Михайло Драгоманов). Логічно, що у будинку Косачів часто збиралися письменники, художники і музиканти, влаштовувалися вечори і домашні концерти. Тож маленька Лариса мала можливість зростати у великому інтелектуальному колі свідомих українців.

Відомо, що Леся Українка навчалася у приватних учителів, а з допомогою матері Леся вивчає французьку і німецьку мови. Також у дитинстві Леся часто слухала від неї українські народні оповідання, так дізналася про мавок. Це породило в майбутній поетесі любов до народної творчості.

Розказували, як батько Лесю, ще зовсім маленьку, навчив, проказуючи, бо вона не вміла ще читати, байки Глібова "Кущ та билина", і вона дуже гарно та чуло її деклямувала. До сліз проймала її деклямація закінчення цієї байки, того: "Ох, кущику, я на чужині..." - пише Збруч.

Свій перший вірш "Надія" написала в 9 років, коли її улюблену тітку заслали до Сибіру. У віці 10 років Леся почала брати уроки гри на фортепіано у дружини Миколи Лисенка, вивчала грецьку мову і латинь.

Лариса Косач у волинському народному вбранні. 1878—1879 роки

У 1883 році у Лесі діагностували туберкульоз кісток, восени Лесі зробили операцію на лівій руці, видалили кістки, уражені хворобою. Через покалічену руку вона більше не могла грати на фортепіано. Відтак дівчинка почала багато писати.

Починаючи з 1884 року Леся активно пише вірші:

• "Конвалія"
• "Сафо"
• "Літо краснеє минуло" та інші

(їх публікує їх у часописі "Зоря". Саме цього року з'явився псевдонім "Леся Українка").

Дівчина була дуже освічена. Серед близького оточення Лесі Українки були визначні вчені та громадсько-політичні діячі, які вплинули на її формування:

• М. Драгоманов, В. Антонович, М. Старицький, М. Лисенко, М. Ковалевський тощо.

Про рівень її освіти може слугувати той факт, що у 19-літньому віці вона написала для своїх сестер підручник "Стародавня історія східних народів". 1885 року у Львові вийшла збірка її перекладів творів Миколи Гоголя (виготовлена нею спільно з братом Михайлом).

Леся Українка

Ось фрагмент народної пісні "Ой заїхав козак та з Україноньки", імовірно, у виконанні Лесі Українки. Фонографічний запис із колекції Філарета Колесси, 1908 року.

На початку травня 1882 року Косачі переїздять у село Колодяжне, що стане їхнім постійним місцем проживання.

Сім'я жила в дуже близьких стосунках з селянами, в тому числі й Леся, може, ще більше, ніж хто, мали між колодяжненцями не лише знайомих, а й приятелів, і товаришок, і товаришів, тому весь їх побут дуже скоро став їм відомим, а далі й рідним.

Леся Українка знала дуже багато європейських мов, крім слов'янських зокрема: англійську, німецьку, французьку, італійську, давньогрецьку та латину, бралася за вивчення грузинської, шведської, іспанської. Отже, могла перекладати Гоголя, Тургенєва, Міцкевича, Марію Конопніцьку, Гейне, Гюґо, Свіфта, Шекспіра, Байрона, Жорж Санд, Аду Негрі, Гергарта Гауптмана, Метерлінка, Гомера.

Громадянська позиція Лесі Українки

Основний зарис соціально-політичного світогляду Лариса Косач сформувала після річного (1894—1895) перебування у Драгоманова в Софії і його трагічної смерті. У 1896-1898 рр. Леся Українка стала співзасновницею першої на Наддніпрянщині української соціал-демократичної організації, групи "Українська соціал-демократія".

Побувавши 1891 в Галичині, а пізніше й на Буковині, Українка познайомилася з багатьма визначними діячами Західної України (І. Франком, М. Павликом, О. Кобилянською, В. Стефаником, О. Маковеєм, Н. Кобринською).

Чимало важить і те, що мати Лесі була активною учасницею жіночого руху, і це сформувало особливе ставлення дівчини до ролі жінки в боротьбі за рівність. Інакше кажучи, за прикладом матері Леся рано дійшла висновку, що жінка, як і чоловік, передовсім є особистістю, причому з рівним чоловікові потенціалом. Деякі малі дитячі перемоги над братом закріпили її думку, що в головних питаннях буття не може йтися про вищість чоловіка над жінкою. Це багато відкрило жінці, якій довелося жити на межі століть, у соціумі, за духом близькому до вікторіанської доби в Англії", пише Валентин Бадрак, LB.

Леся Українка усвідомлювала роль соціал-демократичного руху в боротьбі народу за своє соціальне й національне визволення, але вважала, що в цьому русі належну увагу треба приділяти національному питанню. У її творах послідовно проводиться думка, що ніяке насильство не може придушити в народі прагнення до свободи, що державних злочинців невідворотно чекає розплата.

Протягом усього свого життя Леся Українка була під пильним наглядом поліції, тому листувалася вона досить обережно. У листі до М. Павлика (січень 1895 р.) зауважує: "У мене тепер думка росте і вже переросла ту рамку, в якій можна робити що-небудь одкрито в Росії".

Кохання у житті Лесі Українки

Поезія Лесі Українки вся пронизана пристрастю, коханням, драмою та боротьбою.

У 1898 році під час лікування в Ялті Леся Українка познайомилася зі смертельно хворим Сергієм Мержинським, своїм першим коханням. Леся дуже турбувалася за стан Сергія, у листах писала, що слід знайти гроші й забезпечити йому краще лікування, злилася на його родину, що не може дати йому гідного догляду. У 1901 році він помер на руках у Лесі, а вона присвятила йому один з найкращих творів – драму "Одержима". Після цього Леся 6 років перебувала в жалобі.

Все, все покинуть, до тебе полинуть, мій ти єдиний, мій зламаний квіте! Все, все покинуть, з тобою загинуть, то було б щастя, мій згублений світе!" – писала Леся Українка.

Сергій Мержинський (унизу справа) в гостях у родини Лесі Українки в Гадячі

З майбутнім чоловіком Климентом Квіткою Леся Українка познайомилася в 1898 році на літературних читаннях у Києві. Йому було 18, а їй – 27.

У 1903 році Леся приїздить до Квітки в Тбілісі, де він працював у суді дрібним клерком. А невдовзі вони по суті стали жити цивільним шлюбом, що на ті часи було нечувано. Церковний шлюб вони взяли аж у 1907 році. Суто через тиск родини та службове становище Квітки, яке вимагало офіційного одруження. Без гостей, гучної забави та зайвих церемоній", – пише Галина Корба, BBC Україна.

Останні роки подружжя прожило в Грузії. Це був непростий період, хвороба Лесі посилювалася. 1 серпня 1913 року у грузинському курортному селищі Сурамі, що неподалік від Кутаїсі, на 43-му році життя Леся Українка померла.

Пам'ятник у Клівленді, США (споруджений 1961)

Найвідоміші драми Лесі Українки:

• "Одержима" (1901)
• "Кассандра" (1907)
• "В катакомбах" (1905)
• "Бояриня" (1910)
• "Лісова пісня" (1911)
• "Камінний господар" (1912)
• "Оргія" (1913)

Найвідоміша проза Лесі Українки:

• "Така її доля"
• "Святий вечір!"
• "Весняні співи"
• "Три перлини"
• "Чотири казки зеленого шуму"
• "Лелія"
• "Біда навчить"
• "Метелик"
• "Жаль"
• "Приязнь"

Також залишилася не закінченою передсмертна повість Українки "Екбаль Ганем", призначена змалювати психологію арабської жінки.

Це цікаво: Співати – це обов’язково, як дихати: біографія та таємниці Остапа Вишні

• Теги:
• Україна
• Говори красиво
• Література
• Історія
• Політика
• Культура