Чому бій під Крутами був перемогою, а не поразкою: історія і факти

29 січня 2020 року ми вшановуємо пам'ять Героїв Крут. Бій юних курсантів став символом відчайдушної хоробрості молодого покоління в боротьбі за незалежність України. Зібрали для вас головні факти про історичну подію.

Бій під Крутами відбувся рівно 102 роки тому – 29 січня 1918-го. Тоді в 130 кілометрах на північний схід від Києва чотиритисячна більшовицька армія Михайла Муравйова виступила проти загону з київських студентів і бійців вільного козацтва.

Це цікаво: ТНМК випустив кліп про історію України, який мають побачити всі

В Інституті національної пам'яті нагадують передісторію битви. Як відомо, у 1917 році постала Українська Центральна Рада (УЦР) та створена нею Українська Народна Республіка. Однак більшовики, які прийшли до влади у Росії в жовтні 1917 року, прагнули встановити контроль і над Україною. Коли ж УЦР відмовилась від виконання ультиматуму більшовицького уряду, російський Раднарком оголосив війну.

7 січня 1918 року більшовики почали наступ на Україну. У середині січня 1918-го вони встановили контроль майже на всьому Лівобережжі та просувалися на Київ. За таких умов 22 січня 1918 року УЦР ІV Універсалом проголосила незалежність Української Народної Республіки.

Після захоплення Полтави вздовж залізниці на захід наступала більшовицька так звана 1-а Революційна армія, а з Гомеля на Бахмач – 2-а. Саме там, де сходилися дві залізничні колії, вони планували об'єднатися.

Тривалий час найбоєздатнішою українською частиною на Чернігівщині був бойовий відділ 1-ї Української військової юнацької школи сотника Аверкія Гончаренка. Спільно з іншими військовими підрозділами та добровольцями 25-27 січня вони героїчно обороняли вузлову залізничну станцію Бахмач. Однак під загрозою оточення оборонці змушені були відступити до станції Крути, де почали укріплюватися.

Трейлер українського фільму про Крути:

28 січня у Бахмачі обидві радянські армії з'єдналися. Командував ними Михайло Муравйов. Більшовики почали рухатися в бік Києва. На підступах до столиці Муравйов закликав: "Наше бойове завдання – взяти Київ... Жаліти київських мешканців нема чого, вони терпіли гайдамаків – нехай знають нас і одержать відплату. Жодного жалю до них! Кров'ю заплатять вони нам. Якщо треба, то каменя на камені не залишимо".

Проте вже наступного дня на станції Крути їхній наступ зупинили українські частини, до яких підійшло підкріплення – учні Київської юнацької військової школи імені Богдана Хмельницького та Помічного студентського куреня Січових стрільців (18-20-річні юнаки з Університету святого Володимира, Українського народного університету, Київської гімназії Кирила та Мефодія). Здебільшого вони були неготовими до військових дій і мали погане озброєння. До курсантів юнацької школи, студентів і гімназистів приєдналися близько 80 добровольців із підрозділів Вільного козацтва з Ніжина.

29 січня 1918 року на залiзничнiй платформi в Крутах перебувало до 520 українських воякiв, юнакiв і студентiв, озброєних 16 кулеметами та однією гарматою. Росіяни вдесятеро переважали, мали бронепотяг та артилерію.

Військами УНР під Крутами командував Аверкій Гончаренко. Завдяки вигідній позиції і героїзму українцям вдалося завдати росіянам значних втрат і стримати наступ до темряви. Потім, під тиском ворога, українські бійці організовано відступили до ешелонів і вирушили в бік Києва, руйнуючи за собою залізничні колії. Але одна студентська чота – 27 хлопців, заблукавши у темряві, повернулися до станції Крути, яка на той час уже була зайнята більшовиками. Вони потрапили в полон. Хлопців катували, а потім стратили. Згодом майже всіх героїв поховали на Аскольдовій могилі у Києві.

Українців під Крутами загинуло, за різними оцінками, 70-100 осіб. На сьогоднi вiдомi прізвища 20 з них. Втрати бiльшовицьких вiйськ сягали 300 воякiв.

Затримавши ворога на чотири дні, українські війська дали змогу укласти мир між урядом Української Народної Республіки і державами Четверного союзу. Перемовини закінчилися 9 лютого 1918 року підписанням Брестського мирного договору, за яким Четверний союз визнав самостійну УНР суб'єктом міжнародних відноси та надав грошову позику та збройну допомогу в боротьбі з більшовиками.

Тим часом 4 лютого 1918 року більшовицькі війська Михайла Муравйова підійшли до Києва. Під гуркіт гармат Центральна Рада приймала важливі закони – про ліквідацію права власності на землю та демобілізацію. Через два дні почався масований артилерійський обстріл, ще через 3 дні муравйовці ввірвалися у місто. 11 лютого 1918 року більшовики проголосили в Києві Українську Робітничо-Селянську Республіку та її Народний секретаріат.

У квітні 1918 року завдяки підтримці німецьких та австро-угорських військ (відповідно до Брестського договору) українці звільнили від більшовиків майже всю Україну. Отже, бій під Крутами став боєм за майбутнє України.

Завдяки звитязі та сміливості українських вояків ворожий наступ більшовиків на Київ було зупинено на кілька днів, коли тривали переговори між Українською Народною Республікою і країнами Четверного союзу. Отож, українські військові виконали поставлене перед ними завдання і затримали наступ переважаючих сил ворога.

Герої Крут були не безвольними вівцями, які йшли на забій. Їхня жертва – свідома, і в цьому її найбільша цінність. Не обкрадаймо їх посмертно, не змарновуймо їхнього подвигу. Так, їх загибель є трагедією, але водночас – перемогою, – наголошує Володимир В'ятрович.

Сміливість та жертовність учасників бою під Крутами зробила їх прикладом для майбутніх поколінь захисників України. З ними порівнюють захисників Донецького аеропорту в теперішній російсько-українській війні. Тому Героїв Крут називають першими кіборгами.

Дивіться також: Вийшов кліп на саундтрек фільму Крути 1918

• Теги:
• Україна
• Історія
• Суспільство
• Війна