5 "нетрадиційних" книжок, з якими не занудьгуєш

Відомий український письменник та літературознавець Ігор Бондар-Терещенко спеціально для сайту Радіо МАКСИМУМ назвав цікаві книжки, від яких ви не зможете відірватися. Гайда читати разом!

Нетрадиційна лінія у книжках цього огляду – наче екзотичний контур, який облямовує основне дійство – у готичному романі, феміністичній драмі чи казці для дітей і дорослих. Насправді ж навіть відома класика розкривається по-іншому, якщо звернути уваги на деталі чи історичне тло, які формують динамічний сюжет.

Це цікаво: П'ять перекладів, які варто прочитати взимку

"В'язень неба", Карлос Руїс Сафон

(Х.: Клуб Сімейного Дозвілля, 2018)

"В'язень неба", Карлос Руїс Сафон

Це третя книжка із циклу романів відомого іспанського письменника, якого порівнюють з Умберто Еко і Деном Брауном. Її дія, продовжуючи найкращі традиції готичного роману, триває в літературному всесвіті Цвинтаря забутих книжок – лабіринту історій, що зачаровують, спантеличують і змушують якнайшвидше дістатися останньої сторінки. З одного боку, чергова життєва історія, у якій продавець книгарні готується до весілля, а її власник – щасливий чоловік і батько – думає, як підняти різдвяні продажі. З іншого боку, це містичні пригоди, що розпочалися відтоді, як до крамниці завітав загадковий сеньйор з протезом замість руки, бажаючи придбати подарункове видання "Графа Монте-Крісто", і все в романі закрутилося в тугий вузол таємниць.

Невже це привид з минулого, який знає страшну таємницю продавця-нареченого? Адже саме йому адресований напис на придбаній книжці, який свідчить про те, що він "повернувся з мертвих і володіє ключем від майбутнього". Що ж до "нетрадиційного" підходу, то не в останню чергу це детальний опис побуту, що контрастує з містичною фабулою. Йдеться про кінець 1950-х років, Барселону, де заокеанська культура сприймалася більш гостро – на традиційному тлі класичного болеро, кориди і чорнокосих красунь.

Екзотичний Луї Армстронг по радіо, американська зірка Кім Новак у конічному бюстгальтері в трилері Альфреда Хічкока – все це слугує за своєрідний орнамент до цієї динамічної детективної прози. Не дивно, що твори цього автора перекладені 50 мовами світу й очолювали практично всі європейські книжкові чарти.

"Зібрання творів (том 4)", Антуан де Сент-Екзюпері

(К.: Видавництво Жупанського, 2017)

"Зібрання творів (том 4)", Антуан де Сент-Екзюпері

До заключного тому з повної збірки творів легендарного французького письменника, поета-мислителя і пілота-винахідника увійшли найвідоміші його твори – "Нічний політ" та "Планета людей" у перекладі Анатоля Перепаді, "Військовий Льотчик" у перекладі Анатолія Жаловського, "Маленький принц" у перекладі Олега Жупанського, а також "Південний поштовий", який до цього не перекладався українською і тепер виходить у перекладі Петра Таращука.

Знов-таки, у контексті всієї творчості цього найтрагічнішого з представників воєнного покоління – і навіть попри наявність у збірці "мілітаристських" назв і сюжетів (насправді ж це глибоко гуманістична проза) – такі відомі "дитячі" тексти, як казка про Маленького принца мають цілком "нетрадиційний" вигляд. Своєрідний різновид психологічної притчі, якими вирізнялося вже майбутнє покоління екзистенції – супроти вже пригаслих "бурі та наступу" – цей та інші твори цього тому знову повертають нас до питання про витоки цієї філософії. "Звідкіль я? – уточнював автор. – Я з мого дитинства. Я прийшов з дитинства, як з країни..."

"Нижче", ​Кіра Малко

(К.: Нора-друк, 2018)

"Нижче", ​Кіра Малко

Коли колега з офісу дізнався про наміри героїні цього феміністського роману тікати світ за очі на круїзний лайнер – щоправда, у ролі обслуговуючого персоналу, а не в статусі туристки – він був щиро обурений. Справді, щоб підправити собі карму, їдуть на два місяці в печери-піраміди або на Гоа, а не на півроку в комфортабельну бляшанку.

Втім, якби ж він знав, що тікає дівчина не від самої себе, а від власного кохання, яке – навіть не в силу "організуючої" назви нашого огляду – виявилося для цих самих офісних представників, звідки був й колега, напрочуд "нетрадиційним". Але будь-кому з хлопців, що вряди-годи виринають на шляху втікачки (яка перепробувала з ними, здавалося б, усе, крім сексу) ніколи не зрозуміти, що криється під толерантною наліпкою "гомосексуальним", яку тулять до дівчини політкоректне міжнародне розмаїття працівників-менеджерів і друзів-подруг, з якими вона живе на кораблі.

"А. стала для неї мірилом усього. Весь світ був проекцією на неї. Все життя стало аплікацією на неї, і все, що не збігалося з її формою", – ось таке почуття виникло ще на суходолі. – Поліна навіть не знала, що може бути настільки щасливою. Думала, що в ній чогось для цього бракувало. Виявляється, ні. Їй здавалося тепер, що вона всесильна і всемогутня, а світ прекрасний і безмежний". Іноді "виробничі" подробиці перебування на лайнері, короткі відвідини міжнародних портів на вихідні, або історії дружби з колегами забивають на цілих кілька розділів згадку про мету втечі "від себе", але тут-таки знову виринають спогади, листування, сподівання та надії, яким чи судилося справдитися – про це вже вам ніякий оглядач не переповість, якщо самі не прочитаєте цю гірко-солодку історію справжнього кохання.

"Інтонації", ​Юлія Судус, Олеся Дибовська, Софія Сіренко

(Брустурів: Discursus, 2018)

"Інтонації", ​Юлія Судус, Олеся Дибовська, Софія Сіренко

Традиційна "нетрадиційність" цієї збірки оповідань полягає в тому, що деякі сюжети у ній класичні, але фінал у них приголомшує, змушує замислитися, заганяє в тупик. Словом, як в Екзюпері з його "недитячими" казками. Так, наприклад, в одному з випадків маємо типове насильство з боку чоловіка, який б'є і знущається з дружини, а вона, змивши кров, каже йому, наче Маленький принц: "Намалюй мені баранця". Тобто "подаруй мені троянду", звичайно ж.

У решті сюжетів збірки "інтонації" майже такі самі, начебто миролюбні – супроти жорстокості цього світу: людського і нелюдяного. Недарма гніздо на голові в жінки з обкладинки цієї жінки нагадує терновий вінець. "Якось увечері до неї прийшла Жінка. Принесла їжу. Пахло дощем і млістю. Глевке небо нависало над домом. Не було чутно ос. Їй закортіло потертися об Жінку, щоб перебити чужий запах. − У мене були діти. Їх забрали і втопили. − Хто?− Люди. Ти можеш повернути мені моїх дітей?− Ні. Але я дам тобі сни про них". А також, додамо, сумні, не завжди традиційні, тобто всуціль оригінальні оповіді про них від трьох молодих авторок.

"Вовк Собаця", ​Даша Вернова

(Х.: Фоліо, 2018)

"Вовк Собаця", ​Даша Вернова

Оригінальність появи цього героя на просторах інтернету, де він жив собі на сторінці "Живого Журналу" відомої у вузьких колах художниці, насправді була обумовлена його "традиційністю". З ближчих джерел згадується Вовк, що марив Золотим Собакою в "Короткій книжці прощань" Володимира Рафєєнка. По-друге, у дитинстві всі якщо не читали, то точно слухали радіоказку про вовка, який, вийшовши з лісу, шукав в селі друзів серед свійських тварин, аж тамтешній пес порадив господареві взяти його служити… собакою.

"Одного разу він пішов зі своєї зграї і почав жити сам, – дізнаємося ми про його мандри вже у новій подобі. – Він не схожий на інших вовків – своїх братів і сестер, на відміну від них він не хоче ні на кого полювати, нічого відбирати у слабких і входити в історію як найбільш безстрашний і найсуворіший вовк у світі. Вовк Собаця добрий і розумний. Він любить читати, дружить з іншими звірами, захищає слабких і мріє зробити цей світ прекраснішим і добрішим. Шкода, тільки що про цей наш великий світ він знає здебільшого тільки з книг". Ось і про нього тепер всі дізнаються з цієї ілюстрованої колекції текстів.

Ігор Бондар-Терещенко, спеціально для Радіо МАКСИМУМ

Читайте також: 5 книг про те, у що ви ніколи не повірите

• Теги:
• Література
• Книжкові новинки
• Ігор Бондар-Терещенко
• Суспільство