5 книг про те, у що ви ніколи не повірите

Відомий український письменник та літературознавець Ігор Бондар-Терещенко спеціально для сайту Радіо МАКСИМУМ назвав цікаві книжки, від яких ви не зможете відірватися. Перевірте самі!

Автори цих книжок – здебільшого видатні та відомі письменники, але сюжети, з якими вони нині виступають, розкривають їх з нового, незвичного боку. Радикали виявляються справжніми ліриками, поети оспівують в прозі альтернативну історію, а все разом свідчить про прихований ресурс нонкоформізму навіть у традиційних стилях і жанрах.

Це цікаво: 5 книг, які допоможуть повірити в різдвяне диво

"Саврола", ​Вінстон Черчілль

(К.: Видавництво Жупанського, 2017)

"Саврола", ​Вінстон Черчілль

Справді, щодо цієї феноменальної книжки важко уявити, щоби її автор – державний діяч Великої Британії, найбільше відомий як прем'єр-міністр цієї країни у роки Другої світової війни – може відкритися з такого несподіваного боку. Нехай навіть Вінстон Черчілль – письменник і лауреат Нобелівської премії з літератури 1953 року, але цим своїм романом він подивує навіть того, хто знається на його творчій спадщині. Будучи відомим публіцистом і мемуаристом, автор роману являє нам ще й не гірший зразок прози.

Крім того, радянські часи залишили нам у спадок згадку про Черчілля, як непохитного стовпа британської колоніальної імперії, противника демократії та свободи поневолених націй. Натомість у цьому романі йдеться про виступ народу проти тиранії, режиму, правлячого в країні Лавранія, і виступи головного героя, лідера революції, нагадує класичні зразки революційної риторики.

"Можливо, гвардійцям теж дадуть наказ виступити. Мені здається, решта військ відмовиться виконувати накази, адже солдати співчувають нашій справі. Якщо це справді так, ми повинні виступити, як і планувалося. Ви, Море, закличете людей до збройного повстання. Треба надрукувати відозву, роздати гвинтівки і оголосити початок революції. Слід оповістити всіх делегатів зібрання. Якщо солдати почнуть брататися, все закінчиться добре, якщо ні, нам доведеться битися – я не думаю, що ми зустрінемо сильний спротив, – і все закінчиться штурмом палацу…"

"Люди міленіуму", ​Дж. Г. Баллард

(Х.: Фабула, 2017)

"Люди міленіуму", ​Дж. Г. Баллард

Сьогодні вже важко повірити, що такі революції, як описані у цьому детективно-психологічно-гостросоціальному романі були колись можливі, а надто в те, що вони символізуватимуть майбутнє. З одного боку, скромних протестів ніхто не помічає, але коли лікарі, інженери, менеджери підпалюють свої будинки, перевертають автівки і виготовляють бомби, їм інкримінується терористична діяльність, оскільки всі живуть в одному єдиному буржуазному суспільстві.

Утім, лише коли це торкнеться самого головного героя роману, у якого гине дружина, ми дізнаємося, як представник середнього класу може стати функціонером таємного організації. Анархія, демонстрації, поліція, побиття і арешти – все це знайомо з історії революцій, але Лондон – не те місце, де можна повторювати знайомий сценарій. Тут будь-який радикалізм може бути лише ліками від нудьги, і головний герой, займаючись розслідуванням, сам не зауважує причини своєї участі в бунті.

Невже це найголовніша розгадка всіх заворушень, які з часом кануть в Лету і архіви поліційних протоколів? "– А проти чого саме вони протестували? – питають у героя у фіналі. – Ну… я можу написати про це книгу. Але я думав про інші часи, про короткий період, коли Пристань Челсі була місцем справжніх обіцянок, коли молодий педіатр переконав жителів створити унікальну республіку, місто без дорожніх знаків, закони без штрафів, події без значення, сонце без тіней".

"Laterna Magica: немонтоване кіно", Олег Лишега

(Брустурів: Дискурус, 2017)

"Laterna Magica: немонтоване кіно", Олег Лишега

Важко повірити, що один з безмовних "учасників" цього візуально-поетичного перформансу у давнину проломив віко труни і втік зі склепу, але саме він символізує спротив сучасних мистців у задушливій атмосфері конформізму. Свого часу, а саме – на початку двотисячних, двійко поетів – Олесь Лишега і Богдан Смоляк – разом із друзями спустилися у львівське підземелля, щоби погомоніти про час і літературу. Оформлене режисером Дарією Ткач "немонтоване кіно" в стилі кіно-прози 1920-х нагадує естетику шістдесятих, відому з аналогічних експериментів Драча і Вінграновського, а постать Лишеги ніби вимандрувала з вірша Ліни Костенко

"Незнятий кадр незіграної ролі": "Його в обличчя знали вже мільйони. / Екран приносить славу світову. / Чекали зйомки, зали, павільйони, – чекало все! / Іван косив траву". Ось і тут, де відбувається поетично-артистичне дійство, зафіксоване на камеру і розписане в коментарях і ремарках, стоїть домовина, яку пробив небіжчик, і звучить символічний вірш "Бийся головою об лід".

Символ християнства – риба – згадується в розмові, тож доречно наголосити, що герой оповіді, бородатий і мудрий поет Лишега, завжди був оточений цієї "рибною" символікою, вийшовши у черговий раз "з роси й води" до читача на лови минулого, у якому він, як живий.

"Харків 1938", Олександр Ірванець

(К.: Laurus, 2017)

"Харків 1938", Олександр Ірванець

Хоч як дивно, але за основу свого роману, написаного в жанрі альтернативної історії, автор взяв справжню модель державного устрою, плановану в 1940-х роках, замінивши політиком Євгеном Коновальцем письменника Віктора Петрова (Домонтовича), який в реальності, за участі німецької влади, мав стати президентом України.

Так само у "1938" дія відбувається в Україні, якою вона могла би бути, якби УНР вистояла, і виникла б описана автором Українська Робітничо-Селянська Республіка (У.Р.С.Р.) зі столицею в Харкові, що 1938 року святкує двадцятиріччя незалежності.

За сюжетом, саме сюди з'їждаються на літературний карнавал поети, письменники, політичні діячі, націоналісти, шпигуни і террористи. Розмаїття героїв та персонажів нагадує вікторину, в якій треба відгадати уславлені персоналії, знайомі з історії української літератури. Роман писався два роки, а перед тим десять років визрівав.

"Мафтей", Мирослав Дочинець

(Х.: Фоліо, 2017)

"Мафтей", Мирослав Дочинець

Автор цього роману, "написаного сухим пером", вважає, що його твориво – "історичний філософсько-психологічно-етнографічно-романтичний детектив, в основу якого лягли неймовірні реальні події". Рідне Мукачеве було вкотре обрано за центр фантастичного сюжету тому, що за ексклюзивною історіографію наших краєзнавців,це була батьківщина кельтів, Новий Єрусалим, осердя Європи і цілого світу. Космогонічні міфи, язичницькі практики, культи і традиції, міцно закручені довкола детективного сюжету, надають роману рис цілком сучасного бестселеру.

Адже сталося так, що 1852 року в прикарпатському містечку стали зникати молоді дівчата, і ніякі детективи з жандармерією і магістратом вкупі та недремним оком начальства з Великої Мадярщини не можуть зарадити справі. Тож не цар, не Бог, і не герой чи ще який Фандорін з книжок Акуніна, а місцевий схимник і філософ зможе допомогти людям і читачам дістатися краю оповіді. Але як? Довкола ані мотузки, ні багра, як у Мюнхгаузена в болоті. Невже самим лише словом роман буде витягнуто за чуприну сюжету?

"– Но ведь... ты сам меня учил не сеять слова... – Я тебя не к этому призываю. – Как же обойтись в письме без слов? - Укроти ум – пиши сердцем. – А разве сердце – пузырек с чернилами? Я умею смешивать напитки радости и погибели, но никогда не смешивал чернила... – Сухим пером напиши. Sapientisat – умному достаточно. Высказанная правда теряет, а переписанная чернилами искажается. Правду знает только верное и безошибочное сердце".

Ігор Бондар-Терещенко, спеціально для Радіо МАКСИМУМ

Читайте також: П'ять перекладів, які варто прочитати взимку

• Теги:
• Книжкові новинки
• Література
• Ігор Бондар-Терещенко
• Суспільство
• Культура
• Історія
• Україна
• Лайфстайл