Найкращі вірші для дітей – творчість української поетеси Наталії Забіли

До дня народження української поетеси Наталії Забіли 5 березня Радіо Максимум підготувало підбірку найкращих її творів для дітей. Вони ніжні, милозвучні та неймовірно красиві.

У творчому доробку Наталії Забіли майже двісті книжок – вірші, повісті, оповідання, п'єси і драматичні поеми, а також опубліковані у періодичних виданнях десятки вдумливих статей і рецензій. Притаманне їй уміння просто і невимушено розмовляти з дітьми, залишають її твори актуальними й до сьогодні.

Читайте також Пісні на поезії Лесі Українки у сучасному виконанні: ТОП 10 інтерпретацій віршів поетеси

Письменниця про складне розповідає просто, зрозуміло змальовує світ природи і важливість речей, лірично і весело описує пригоди своїх персонажів, пояснює поняття добра і зла, вчить правил поведінки, ненав’язливо виховуючи кращі людські якості у малят і старших дітей.

Написані нею вірші – це високопоетичні розповіді, які відповідають радісному світосприйманню дітей, їхній вірі у щасливе завершення твору.

Популярні вірші Наталії Забіли

ДВІ БІЛКИ

На гілці білка сердиться
і другу проганя:
– Не смій до мене дертися,
бо ця сосна моя!
Я тут з початку осені
збираю урожай.
Тікай з моєї сосонки,
мені не заважай!

Ой, білко, як не соромно!
Сваритися облиш!
Стрибати вниз і вгору вам
удвох ще веселіш.
А потім ви поскачете
до другої сосни.
І шишок, ось побачите,
вам стане й до весни!

***

ПО ГРИБИ

Андрійко нишпорить лісочком,
у нього кошик у руці
і гострий ножик, щоб грибочкам
зрізать дбайливо корінці.

Їх рвати з коренем не треба!
Коли ж про це забудеш ти,
грибки образяться на тебе
і більш не схочуть тут рости.

Он-он з травиці визирає –
і тут грибок, і там грибок.
Андрійко ходить та збирає,
дивіться – повен козубок!

***

ЧЕРЕПАХА

На грядці, де росте редиска,
сидить якийсь незнаний звір:
на спині в нього чорна миска
і ніжки висунулись з дір.

Та це ж, звичайно, черепаха!
І як вона прийшла сюди?
Ой черепахо-бідолахо,
ти ж тут загинеш без води!

Адже до річки через поле,
через ярочки та горби
по-черепашачи, поволі,
ти будеш лізти дві доби!..

А ми цю чорну боягузку,
що вся сховалась під щитом,
мерщій загорнемо у хустку
і понесем усі гуртом.

І примчимо єдиним махом
в кущі до річки, до води.
Отут спокійно, черепахо,
живи й далеко не ходи.

***

НА НАШІМ ЛУЗІ

А що ми бачили сьогодні!
На нашім лузі, у траві
і тут, і там, одна по одній
біліють купки піскові.

Рядочком тягнуться до річки..
Хто їх зробив – чи знаєш ти?
Це працювали невеличкі
підземні жителі – кроти.

Вони в землі копались потай,
а нагорі лишився слід.
І ми дізналися достоту,
куди веде підземний хід.

Це їх кротячі інженери
побудували тут метро,
щоб через луки, повз озера
ходить до станції "Дніпро"!

***

МАСЛЮЧОК

Маслючок – малючок
в капелюшку темнім –
між соснових колючок
виткнувся з землиці.
І неначебто крізь пліт
з подивом приємним
погляда собі на світ
з-під м'якої глиці.
Ось цвіте в ясній красі
квіточка осіння,
скаче зайчик в соснячок,
лізе жук яскравий...
Ось відбилось у росі
сонячне проміння...
Все це бачить маслючок,
все йому цікаво!

Збірка віршів Наталії Забіли

ВЕРТОЛЬОТИКИ

Над водою вертольотики
все літають взад-вперед,
і від їх легкого дотику
не схитнеться очерет.
Що за дивні вертольотики –
не гуркочуть, не гудуть
і самі себе, без льотчиків,
понад озером ведуть?!

***

ВОДЯНА КРАСУНЯ

Глянь, яка красунечка
посеред ріки
розпустила весело
білі пелюстки.

А над нею сонечко
й синява ясна,
пурхають метелики
білі, як вона.

Може, їй з метеликом
високо в блакить
теж злетіти хочеться –
та не полетить!..

Бо її не випустить
чорна глибина!
Бо вона прив'язана
коренем до дна...

***

СИНИЧКА

Синичка сіла на поміст –
цвірінь, цвірінь, цвірінь! –
і заспівала жартома:
цвірінь, цвірінь, цвірінь!

Насипать солі б їй на хвіст!..
Цвірінь, цвірінь, цвірінь!
Підкравсь –
а пташки вже нема!,
Цвірінь, цвірінь, цвірінь!

***

ВІВЧАРИК

Вівчарику-дударику!
Заграй у свій ріжок! –
Бредуть овечки гречкою,
теля скубе стіжок...

А де ж отой вівчарик,
що вівці тут пасе?
В травиці під копицею
заснув собі та й все!

А хто його будитиме? –
Не я, не я, не я!
Не хочу я, щоб плакало
розбуркане хлоп'я!

***

МІЙ КОНИК

Я мав колись-то коника,
що звався Сірячок.
Я дав його раз дівчинці
поїхать на товчок.

Вона шмагала коника
ще й била батіжком,
вона ганяла коника
болотяним лужком...

Навіщо дав їй коника! –
я дуже шкодував,
і вже ніколи коника
дівчаткам не давав!

Українська поетеса Наталія Забіла

ЗОЛОТОКУДРА ДІВЧИНКА

Золотокудра дівчинко,
ходімо разом жить.
Ніколи не посваримось,
а будемо дружить.

Я в лузі вівці пастиму
і гратиму в ріжок.
А ти пектимеш на обід
солодкий пиріжок.

А потім вишиватимеш
шовкові сорочки
і їстимеш медяники,
цукерки та вершки.

***

КОРАБЛИК

Приплив до нас кораблик,
з чужих країв приплив.
У трюмі – повно яблук,
в каютах – повно слив.

І все на нім казкове,
небачене в житті:
і паруси шовкові,
і щогли золоті.

Вірші Наталії Забіли про зиму

ЗИМА

Одяглися люди в шуби,
Натопили тепло груби.
Білки гріються в дуплі,
Миші в норах у землі.
Сплять ведмеді в теплих лігвах,
Сосни в інею застигли.
І під кригою на дні
Сплять у річці окуні.

А під снігом в підземеллі,
В земляній м’якій постелі,
Де немає світла дня,
Причаїлося зерня.
Там не холодно зернинці –
Спить вона, мов на перинці,
Й тихо снить хороші сни
Про веселі дні весни.

***

ВИПАВ СНІГ

Вдягнувшись тепліше,
Морозяним ранком
Мариночка вийшла
І стала на ґанку.
– Як гарно навколо!
Все вкрилось кругом
Пухнастим та чистим
Блискучим сніжком.

У білому вбранні
Зелені ялини.
Під сніг, як під ковдру,
Сховались рослини,
Щоб їх не дістали
Морози страшні,
Щоб взимку заснути
Й ожить навесні.

Ставаймо на лижі,
Сідаймо в санчата,
Берімо коньки,
Щоб стрілою помчати!
Хай щоки щипає
Мороз жартома!
Хороша погода!
Весела зима!

***

ГРУДЕНЬ

Змерзлим груддям скрізь і всюди
Вкрилось поле і шляхи.
– Це вже Грудень! – кажуть люди
І вдягають кожухи.
І дерева в білий іній
Вбрались, як у кожушок.
Річка спить у кризі синій,
І замовкнув спів пташок.
Завмирає вся природа.
А у нас кипить життя:
Йде робота по заводах,
Йдуть у школах заняття.

Кольорове фото української поетеси Наталії Забіли

СІЧЕНЬ

Подивись: з початку року
На землі лежать сніги.
Скрізь, куди сягає око, –
Кучугури навкруги.

Вітер снігом б’є в обличчя,
Засипає снігом дах.
І ведуть між себе січу
Хуртовини у степах.

Звір в цю січу попадеться, –
Геть тікає ледь живий.
І по праву Січнем зветься
Місяць перший, зимовий.

Та стрічають Перше січня
Дуже радо малюки;
Скрізь веселі, новорічні
Зеленіють ялинки.

Сяють вогники зірчасті,
Й ми бажаємо для всіх
У житті – нового щастя,
В праці – успіхів нових!

***

ЛЮТИЙ

Другий місяць зветься Лютий,
А лютує він тому,
Що на світі довго бути
Не доводиться йому.
Хоче Лютий, щоб на світі
Панувала вік зима.
Та поволі сонце гріти
Починає крадькома.
Довші дні, коротші ночі.
Гульк – уже й струмок тече!
Лютий враз як зарегоче,
Знов морозом припече.
Та як здійме враз хуртечу,
Як засипле снігом дах!
Люди добре топлять печі,
Щоб не змерзнуть у хатах.
Та здаля вже крок по кроку
Йде весна, веселий час.
І, розгніваний, до строку
Лютий геть тіка від нас.

***

Лютий

Лютий в гості на гостину
Кличе всю свою родину.
Та родина – не мала,
Суне й суне без числа.

Морозища, морозеньки –
І великі, і маленькі,
Завірюхи капловухі,
І сніжинки-балеринки.

І Вітренко, і Вітрисько –
Вже вони близенько-близько.
Ще до ночі в темнім борі
Вся родина буде в зборі.

Запита родину лютий,
Чи то кожен добре взутий?…
Гей, у танець! – і зі сну
Збудять танцями Весну.

***

Що нас жде в Новому році? –
Дні й весняні, й зимові,
що не день, на кожнім кроці –
відкриття й знання нові.
Будуть знов заняття в школі,
любі друзі й вчителі,
і дива, що їх ніколи
не бувало на землі!
А як пройдуть в русі вічнім
всі дванадцять місяців, –
знов привіти Новорічні
полетять з усіх кінців.
Побажаймо ж добрим людям,
щоб щасливо всі жили
і щоб був по всіх усюдах
мир і спокій на землі!

Авторський спадок Наталі Забіли налічує понад двісті творів для дошкільного та молодшого шкільного віку. Особливою увагою та визнанням серед маленьких читачів і наразі користуються такі книги, як "Під ясним сонцем" (1949), "Веселим малюкам" (1959), "У широкій світ" (1960), "Оповідання, казки, повісті" (1962), "Стояла собі хатка" (1974), "Рідний Київ" (1977, 1982) та "Вибрані твори" у чотирьох томах, опубліковані у 1984 році.

І ще Милозвучні вірші для дітей: 20 найкращих поезій про березень

• Теги:
• Культура
• Література
• Суспільство
• Мистецтво
• Україна
• Історія