Для дорослих: як виглядав перший український еротичний журнал Лель (18+)

Початок 90-х став періодом розквіту теми сексу для українців. Саме у цей час з'явився журнал про кохання "Лель". Дивіться, як виглядав Плейбой по-українськи!

Журнал "Лель" – еротика, не порно. Це україномовний журнал про кохання, який виходив в Україні з 1992 по 2003 рік і мав шалену популярність.

І ще: Майкл Джексон, Мадонна, Jay-Z та інші: 15 найдорожчих кліпів з 90-х

Цей журнал читали всі, у кого були гроші й кому вистачало сміливості його купувати або передплачувати. Цікаво, що з пошти "Лель" приносили без упакування, тому все було видно.

Гостями "Леля" були актриса Ольга Сумська, співачки Ірина Білик, Наталя Могилевська, Камалія. А фото співачки Жанни Боднарук навіть було на одній із обкладинок журналу.

Для чоловіків журнал відкрив "Клуб Гойтосира", для жінок – "Клуб Дівонії". Поради в них давали Лель-сексолог, Лель-психолог, Лель-соціолог... У "Лелі-ревю" працював "Сексодром", де вміщувалися відповіді на запитання читачів.

Рубрика для поетів мала назву "Тисяча й один вірш для Шехиризади", а для прозаїків – "Від Апулея до Андруховича". Потім почали відкривати авторські рубрики. Першої удостоївся Петро Федотюк – "В алькові Ігоря Ченича". Тоді половина авторів ховалася за псевдонімами.

Реклами на сторінках журналу було небагато. Сам же "Лель" рекламували на телебаченні. Рекламні статті про видання публікувала українська преса, зокрема газети "Молодь України" та "Киевские ведомости".

Еротика – це поезія кохання, а порно – це фізіологія.

Одного фотографа навіть посадили за порнографію і у звинувачувальному акті була наша обкладинка. Але до нас ніхто після того не приходив. Років два він відсидів, а потім ще заходив до нас, – розповідав редактор.

На наших світлинах не було сцен злягання. Не можна було публікувати чоловічий орган в ерегованому стані. Це вважалося порнографією (великою чи невеликою – це вже кому як пощастило). Статевий акт не мав бути самоціллю художнього твору. Грань між еротикою та порно хитка, і в різні часи вимоги змінювались. "Лель" був не просто еротичним журналом. Тут публікувалися художні твори, переклади, інтимні поради, відповіді на питання читачів на сексуальну тематику.

Ми піднімали та повертали в культурний обіг багаті фольклорні пласти. Виявилось, що у нас є доволі змістовна, всеосяжна народна сексологія. У вигляді прислів'їв, приказок, пісень, анекдотів. Цей масив забезпечував нам Микола Сулима, відомий науковець, людина поважна і знана. Микола Матвійович має доступ до архівів, які були певний час закриті. На жаль, у переліку наукових здобутків Сулими не позначено тієї роботи, яку він зробив для відродження народної культури.

Ми багато займалися сексуальною освітою. Тема ж була табуйована, інформації знайти практично не було де. У 1980-ті ходила простенька книжечка "Популярна сексологія", але вона була орієнтована на фахівців. Фактично, сексуальну освіту населення потрібно було починати з нуля.

Ми намагалися знайти сексологів у Києві, щоб вони писали для нас. Але тоді існували лише гінекологи, урологи та проктологи. Знайшли одного доцента, він погодився писати. Та згодом виявилося: він переписує тексти з тієї таки "Популярної сексології". Сухо і з термінами, які людям потрібно розшифровувати. Тоді почали шукати потрібну літературу. Виручили дослідження Алекса Комфорта "Радість сексу", і книжки Грехема Мастертона, американця. Він у 1980-х роках випустив цілу серію. Знайшли всі ці видання, стали вибирати змістовну інформацію, адаптувати до українських реалій.

Нас передплачували різні люди. В селах, райцентрах. Були випадки, ми рятували сім'ї, зберігали людям життя. Якось мені подзвонив чоловік, який кілька кілометрів їхав до райцентру, щоб дістатися до телефону. Молодий хлопець, тракторист закохавсь. Але мав великі комплекси. Думав, що його природа фізично обділила. А потім почитав у "Лелі", що все нормально, і природа знає, що вона робить. Конструює людей по-різному, але всім знаходиться своя справа. Потім він листа прислав, що одружився, що у них все склалося, народили дитину.

Моделі до редакції не приходили. Фотографи самі домовлялися з моделями, брали у них необхідні дозволи. Ми не підписували з дівчатами ніяких договорів чи документів. Вибирали з готових фото. Це були цілком пристойні світлини. Дівчата тоді не дуже погоджувались на зовсім відверті речі. З нами працювали усі найвідоміші на той час фотомайстри. У мене досі зберігається слайдовий архів. Вони тоді майже всі знімали "ню" і не мали їх куди подіти. Присилали й приносили в "Лель". Ми говорили, скільки можемо заплатити. Сума фіксувалась у доларах – інфляція була страшенною.

До теми: Оголені та сексуальні: дівчата мрії, на яких рівнявся весь Голлівуд

• Теги:
• Ностальгія
• Секс
• Порно
• Популярне
• Цікавинки