Кадзуо Ісігуро: що треба знати про новоспеченого лауреата Нобелівської премії з літератури

62-річний британський письменник японського походження Кадзуо Ісігуро цьогоріч став нобелівським лауреатом. Чи не найперше за останній час Нобелівську премію з літератури було присуджено саме за художню творчість, а не з кон'юнктурних – політичних, соціальних чи релігійних – міркувань.

Справді, Кадзуо Ісігуро, британця, який народився в Японії, завжди вшановували за письменницьку майстерність.

Це цікаво: Майбутнє розуму vs. минуле душі: 5 книжок про українські батли

Так, наприклад, його другий роман "Художник хиткого світу" (1982) став книгою року в Великобританії, наступний, "Залишок дня" (1989), удостоєний Букерівської премії, екранізований, а критики відзначила, що "японець написав найбільш англійський роман". "Не відпускай мене" (2005) включений в список 100 кращих англійських романів усіх часів за версією журналу "Тайм".

"Не відпускай мене" - Кадзуо Ісігуро

З одного боку, це нормальна практика, і досвід ще одного британця, але індійського походження, Салана Рушді, це підтверджує. У книжках авторів такого ґатунку акумульовані теми та проблеми, близькі та актуальні для людей усього світу, незалежно від місця, де вони живуть, і мови, якою розмовляють.

Кадзуо Ісігуро став нобелівським лауреатом

За словами секретаря Шведської академії Сари Даніус, новий лауреат – блискучий романіст, великий художник слова, який розвинув власну естетику роману, і в чиїй творчості поєдналися Джейн Остін і Франц Кафка. Зокрема Нобелівською премією Ісігуро вшановано за те, що в романах великої емоційної сили він "розкрив безодню, яка ховається за нашим ілюзорним почуттям зв'язку зі світом".

Справді, попри європейську освіту, творчість авторів з японською традицією, завжди була позначена усвідомленням її героями власної самотності. Жінки в пісках, люди-коробки, батько з сином у бункеріу того ж Кобо Абе,чи Кендзабуро Ое привели до ще більшої інфантильності національної літератури, нехай навіть її представники перенеслися далеко на Захід, ставши, як Ісігуро, членами Королівського товариства літератури.

Книги Кадзуо Ісігуро

Зокрема, один з його останніх романів "Похований велетень" – начебто про помсту і війну, пам'ять і забуття, але насправді – про те, які всі ми, за великим рахунком, самотні. Для масштабності цього самого "рахунку" епоха обрана більш ніж відповідна – далеке Середньовіччя.

Отже, посеред лісів та боліт ховається чудовий притулок для огрів, які почуваються в цих краях, наче вдома. І решті доводиться миритися, що розлючене чудовисько час від часу ввалюється в село і здіймає рейвах, калічачи людей. Тим часом, у затінку гостроверхих гір мешкає літнє подружжя Аксель і Беатриса. І мають вони, крім сусіда-велетня і пари-трійки дрібних тролів, малолітнього сина, якого не бачили багато років і навіть не знають, що з нього виросло.

Кадзуо Ісігуро і його "Похований велетень"

Причому виросло, додамо, у сусідньому селищі, куди, добиратися бідним батькам сторінок десь із чотириста, минаючи похмурих солдат, мудрих ченців і благородних лицарів. Чарівне чтиво, як все у цього автора, незрівнянний травелог, ідея дороги в минуле заради майбутнього–- як мета подорожі в пошуках і Нобелівської премії, і сина, і пригод.

Ігор Бондар-Терещенко, спеціально для Радіо МАКСИМУМ

Читайте також: Любов чи кохання? 5 нових книг, які варто прочитати восени

• Теги:
• Нобелівська премія
• Література
• Ігор Бондар-Терещенко
• Велика Британія
• Японія
• Суспільство
• Лайфстайл