Інтерв'ю з Максом Міллером: про волонтерство під час війни, шлях у дрифті та "проєкт мрії"

Максим Міллер – голова організації дрифтерів, спортсмен, волонтер та власник ресторанів у Києві. В інтерв'ю для Радіо МАКСИМУМ він розповів про свій шлях у дрифті, про війну та професійні плани на майбутнє.

Ще з 2005 року Максим Міллер займався "так званими вуличними перегонами":

Не можу сказати, що пишаюся цим, але це був мій шлях. У нас була велика мережа по всій країні й навіть секретний сайт із розсилкою місця зустрічі. Я завжди вважав, що топові проєкти потрібно закінчувати на піку, якщо ти відчуваєш, що настав час переформатувати свою діяльність. Так сталося й у цьому випадку. У 2007 році, я вже був схиблений на дрифті, дивився японські відео і потихеньку вивчав матч. Цього ж 2007 року ми провели перший легальний дрифт-івент, що точно дало мені зрозуміти, що я хочу займатися тільки цим. Це означало лише одне – закривати мій клуб вуличних гонщиків, що ми й зробили на піку популярності у 2009 році, продовживши свій шлях вже в офіційних змаганнях з дрифту".

І ще: Інтерв'ю з GREMO: про благодійні концерти у США та прапор, який продали за 69 тис. доларів

Щодо найцікавіших та найтяжчих моментів у своїй роботі розповідає таке:

Навіть складні моменти не здавалися мені складними, бо все це було пов'язане з моєю дорогою до мрії. Кожен складний момент сприймався, як урок, а отже я виносив із цього користь. Якщо говорити про мене, як організатора, то складно було з офіційних заходів перейти в статус Чемпіонату України, бо для цього потрібно було легалізуватись на рівні "Автомобільної Федерації" та FIA. Якщо говорити про мене, як про гонщика, то складно було почати, не маючи достатнього бюджету на свій спортивний автомобіль. Але все приходить поступово, потрібно просто чекати й до кінця вірити в те, що робиш… ну і звичайно трохи ризику".

Максим Міллер розповів, чи був у нього учитель/наставник або людина, яка вплинула на нього найбільше:

У мене не було такої людини. Я сам припускався всіх помилок і навчався на них. Тільки мій батько міг мені сказати, що правильно, а що ні. Просто, чим би ми не займалися, поняття правильно і не правильно можна застосувати до всього. Саме з цим мені й допомагав мій тато, доки був живий".

Також Максим ділиться тим, як вплинула війна на його роботу:

Вона вплинула на все та на всіх. Дуже складно в цих нових, важких реаліях продовжувати так само як було до війни. Багато проєктів знаходяться на стадії виживання, але ми робимо все, щоб врятувати робочі місця та продовжувати займатися підготовкою "проєкту мрії".

Спортсмен розповідає про плани на майбутнє у професійному плані:

Я хочу побудувати найкращий спортивний гоночний комплекс у нас в Україні. Я хочу відкрити топовий ресторан у Європі зі своєю дружиною, я хочу брати участь та представляти нашу країну на міжнародних змаганнях. Я, звичайно, хочу, але тепер треба ще й змогти... Війна не може скасувати мрії, але поки вона забирає життя мрійників, ми не можемо стати на рейки розвитку".

До теми: Інтерв'ю з LUSHCHINSKA: про волонтерство, артистів, яких зараз не чути, та силу українців

• Теги:
• Шоу-біз
• Зірки
• Спорт
• Авто
• Інтерв’ю