Хто такий Георгій Нарбут: коротка біографія відомого українського художника

Талант українського художника Георгія Нарбута був феноменальний. Він народився графі­ком, опанувавши техніку самотужки. Нарбут став автором перших українських державних знаків – банкнот і поштових марок УНР.

Сама природа дала Нарбутові все необхід­не, щоб стати графіком-віртуозом: міцні, точні, чутливі руки, виняткову пам'ять (завдяки якій художник безпомилково від­творював через роки раз поба­чений орнамент), рідкісну пра­цездатність, спокійну вдачу і дисциплінованість. Радіо Максимум розповідає цікаві факти з життя Георгія.

До слова Біографія Лесі Українки – про життя, творчість і громадянську позицію відомої поетеси

Коротка біографія Георгія Нарбута

Дитинство і юність

Народився Георгій Івано­вич Нарбут 26 лютого (9 березня за новим стилем) 1886 р. на хуторі Нарбутівка поблизу Глухова (тепер Сумської облас­ті), успадкованому від предків-козаків. Його родина була велика: чотири сини і дві доньки.

Батько належав до дав­нього дворянського роду і був дуже освіченою людиною. Проте він мало цікавився хатніми справами, дітей виховувала мати.

Бажання малювати пробу­дилося у Георгія з раннього дитинства. Орнаментальні витинанки, розписані печі, вишивка, які він бачив у селянських хатах, були першими художніми враженнями. Його тяга до мистецтва була настільки сильною, що він самотужки вирішив опанувати старослов'янський шрифт.

За відсутністю фарб, яких я не бачив, поки не попав до гімназії, і олівців, я використовував кольоровий папір: вирізував ножицями й клеїв клейстером з тіста, – згадував він.

Український художник Георгій Нарбут з зображеннями українського герба

У 1886 році Георгій вперше побачив місто, адже вступив до Глухівської гімназії. Уроків малювання в ній майже не було, проте були рукописні книги, писані старослов'янською мовою, які можна було читати і копіювати.

Першими його спробами у графіці, як сам пізніше згадував, були переписані готичним шрифтом з орнаментованими великими літерами "Повчання Володимира Мономаха своїм дітям", "Євангеліє від Матвія" та "Пісня о Роланді". Нарбут захопився копіюванням шрифтів, вивченням історії Укра­їни, міста Глухова, цікавився генеалогіями, гербами, архівними документами.

Мене дуже зацікавило при проходженні курсу старослов’янської мови, як то в старину писались від руки книги, і я, знайшовши зразок шрифту "Остромирова Євангелія", заходився вчитися писати стародавнім робом. Спочатку переписав "Поученіє Володимира Мономаха до своїх дітей", а потім "Євангеліє від Матвія", "Пісню про Роланда" (готичним шрифтом з орнаментованими заголовними літерами). Це були мої перші пробування в графіці, – зазначив він.

Розвиток творчості Георгія Нарбута

Творчість Георгія Нарбута – це яскрава сторінка в українському мистецтві. Його цілком справедливо називали одним з найвизначніших графіків сучасності.

Після закінчення гімназії 1906-го, всупереч волі батька, Нарбут вирушає до Петербурга. Там він носить український одяг, а в його творах у цей час з’являються українські мотиви.

Під час подорожей Україною Нарбут спілкувався зі збирачами старовини. Його вразив музей українських старожитностей у Чернігові, де зібрані старовинні портрети, якими свого часу захоплювалися Шевченко і Гоголь. Художник вивчав крій козацьких жупанів, а повернувшись до Петербурга, власноруч зшив собі козацький жупан.

Навесні 1917 року у Петербурзі Георгій Нарбут увійшов до групи митців які вимагали охорони пам’яток старовини. У березні він приїхав до Києва впорядковувати мистецькі коштовності царського палацу. Тут він з мистецтвознавцем Миколою Біляшівським генерував ідеєю створення Української Академії мистецтв.

Важливі досягнення Георгія Нарбута

Згодом Георгій Нарбут разом з родиною переїздить до Києва, щоб викладати графіку у новоствореній академії. У нього з’явилися друзі: Павло Тичина, Лесь Курбас, Михайло Семенко.

Він створив поштові марки УНР, які використовувались як дрібні гроші. Розробив цикл державних паперів: банкноти, грамоти, листівки. Його авторству належать проєкти Державного Герба і Печатки Української Держави часів гетьмана Павла Скоропадського.

Він був українцем не тільки по крові, мові, переконанням, українською стихією насичені і всі його твори, і формальне джерело його генія б’є незмінно з рідного чорнозему Чернігівщини, – писав про Георгія Нарбута мистецтвознавець Федір Ернст.

Обкладинка проекту великого гербу Української Держави Георгія Нарбута

1917-го Нарбут планував скласти абетку українською мовою – ще одного символу державності. Над нею він почав працювати у Києві 1919-го і вважав "Абетку" найважливішою серед всього, створеного ним як графіком. Мав намір використати різні шрифти, обов’язково українські барочні художні мотиви. Завершити її не вдалося.

На початку 1919 року Георгій Нарбут почав керувати Академією, бо майже усі викладачі залишили Київ, а з професорів залишилось лише двоє: він та Михайло Бойчук. Коли більшовики забрали приміщення академії, Нарбут проводив заняття у власній квартирі.

Засновники Української Академії мистецтв

Влітку того ж року Нарбут з друзями вирішили створити гурток "9-ти" на зразок мистецької родини. До нього увійшли Павло Тичина, Михайло Семенко, Лесь Курбас, Федір Ернст та ін. Метою була координація і синтез окремих напрямів мистецтва, дружня допомога порадами в моменти зневіри.

Останнім великим мистецьким задумом Нарбута було ілюстрування "Енеїди" Івана Котляревського, але через передчасну смерть він встиг виконати лише одну ілюстрацію. Помер Георгій Нарбут 23-го травня 1920-го від тифу у Києві.

Нарбут нас ґрафічно "українізував" – українська ґрафіка Нарбута рішучо одмежувала нас від чужих ґрафічних впливів, виробила смак і оцінку та точне означення того, що ми називаємо сучасною українською ґрафікою. Це ж Нарбут увів нам українську ґрафіку в наш портфель через український банкнот, Нарбут рушив нам лист українською почтовою маркою, Нарбут спиняв наше око на українських друках і книжках, відштовхуючи нас від усього чужого, денаціоналізуючого, – стверджує мистецтвознавець Павло Ковжун в книзі "Нарбут: студії, спогади, листи".

Зображення українського художника Георгія Нарбута

І ще Біографія Михайла Панасовича Стельмаха – класика, якому довіряли

• Теги:
• Україна
• Культура
• Суспільство
• Мистецтво
• Література
• Краса
• Історія