Дайте їм спокій: 5 книг, які допоможуть пізнати життя

Героїв цих книжок називають по-різному, але всі вони – аутсайдери. І підлітковий вік при цьому не причина, а наслідок того, що суспільство ставиться до юнацтва з підозрою. І мало хто знає, як нелегко бути підлітком, коли навіть власне віддзеркалення – омана.

Тепер про це нарешті можна не лише дізнатися чи згадати, але й прочитати у бестселерах.

"Дай спокій", М. Дж. Хайленд

(Х.: Фабула, 2019)

Відколи маленький герой цього роману ірландської письменниці винайшов для себе спосіб розпізнавати брехню, світ для нього змінився. Його родина переїхала в Дублін з села, батько шукає роботу, мама вірить, що це так, а тим часом у татка довкола стільки принад: від друзів-гультяїв до "незнайомих" сусідок.

"– Ти робив з ними щось непристойне? Він встає. Підходить до мене впритул і його ноги майже торкаються моїх. Його обличчя червоне, він важко дихає. Напевне, зараз він відшмагає мене ременем. Але я не боюся. Правда на моєму боці. Я знаю, що він був там з тими жінками. Його брехня сказала всю правду".

Загалом авторка змогла проникнути у страхи і неврози дитинства, у динаміку дисфункціональної сім’ї та обернути все на захопливий твір. Тож перед нами динамічна психологічна драма про дорослішання, нужденне дитинство, зраду, зневіру і кохання, тобто безкомпромісний опис психічного розладу і зростаючого психозу. Адже детектор брехні в голові одинадцятирічного хлопчака – це небезпечна зброя проти підступного світу, який мститься за своє викриття. Свого часу цей роман номінувався на Букерівську премію.

Читайте також: 5 мотивуючих книг, які допоможуть досягти успіху в роботі

"Соловей не дасть тобі заснути", Стівен Гайтон

(К.: Нора-друк, 2019)

Маючи бойовий досвід з Афганістану, герой цього роману, американський вояк з грецьким корінням, навіть у мирному житті, прибувши на Кіпр для реабілітації, продовжує свій нерівний бій. Звісно, у мареннях, але для читача вони надто реалістичні, та й війна не відпускає нашого героя протягом усього його життя. "На світанку рота виступила в долину, рухаючись дорогою, занадто вузькою для бронетранспортерів, бо по обидва боки".

Звичні кошмари, кохання до турецької журналістки, яка так само зазнала у житті поневірянь – усе це контрастує, зблискує яскравими флешбеками і нарешті завершується трагічним інцидентом. В результаті наш герой змушений тікати до колись популярного греко-кіпрського курортного містечка, покинутого після турецького вторгнення у 1974 році.

Там він приєднується до громади вигнанців, загубленої у руїнах, потонулих у заростях. Здавалося, тут він міг би нарешті знайти спокій і умиротворення, зцілившись і закінчивши власну війну з примарами минулого, але комусь явно не до смаку ця ідилія посеред руїн. Наслідки воєнного минулого даються взнаки навіть у цьому раю для вигнанців.

"Дзеркальце, моє дзеркальце", Кара Делевінь

(Х.: Клуб Сімейного Дозвілля, 2019)

Книга Кари Делевінь / tsn.uа

Авторка цього роману – популярна англійська акторка, співачка й колишня супермодель, яка вирішила покинути світ моди, написавши книжку, що стала справжньою сенсацією. У ній вона зруйнувала всі стереотипи про представниць модельної індустрії та привернула увагу загалу до проблем підлітків. Герої роману – підлітки-аутсайдери, кожен з яких вважає, що його життя – справжнісіньке пекло. Один живе з матір'ю-алкоголічкою, другий чекає на повернення брата з в’язниці, третя шукає забуття у випивці та хлопцях, четверта вдягнена як персонаж аніме, гадаючи, що в цьому її свобода.

Всі разом вони – це гурт "Дзеркальце, моє дзеркальце", граючи в якому, вони забувають про свої проблеми. Та якось одна з учасниць зникає, її знаходять вже в комі, решта друзів до смерті налякані. Хто це зробив? Невже хтось загрався в небезпечні ігри? "Коли я почала писати "Дзеркальце, моє дзеркальце", – згадує авторка, – мені хотілося розповісти людям щиру історію про божевільні американські гірки підліткового віку й створити персонажів, спорідненість із якими міг би відчути кожен. Мені хотілося написати книгу про силу дружби, про те, як людина стає сильнішою, коли оточує себе людьми, яких любить і яким довіряє".

"П'юріті", Джонатан Франзен

(Х.: Фоліо, 2018)

П'юріті / medium

Дівчина у цьому романі шукає свого батька, і не лише через борги за навчання в університеті, а тому що авторові знадобилася чиста сторінка творчості. Річ у тому, що ім’я дівчини, Піп (П'юріті) Тайлер, означає цноту не лише її раннього періоду. У цьому бульварному, слід визнати, чтиві є про секс і вбивство, комп’ютерних шахраїв і пошуки батька. Тобто життєвого бруду вистачає. Тому чому "безгрішність" і "цнотливість", як перекладається неперекладене видавцями ім'я героїні?

Насправді ця забаганка автора означає нове прочитання сучасної класики – багато епізодів у романі відсилають до відповідних сцен того чи іншого письменника, якого, як на думку автора, логічніше "перечитати" крізь призму творчості більш модного і актуального літератора. З одного боку, цей роман про інтернет і секрети, а також пошуки героїнею сексуального задоволення, або хоча б просто коханого.

З другого, маємо, по суті, автопортрет самого автора, схованого у кількох персонажах. Що ж до згаданої класики, то за неї, хоч як дивно, відповідає сьогодні король компромату Ассанж, і його прототип у романі важливіший за Діккенса, який підморгує нам з багатьох сторінок цього американського, як всі вже зрозуміли, бестселера.

"Аутсайдери", С.Е. Гінтон

(Х.: Віват, 2018)

Аутсайдери

Цей роман – американська класика ХХ століття про 1960-ті, де підлітки з невеличкого міста ведуть війну між західними і східними кварталами. З одного боку – реалії, які нагадують класичні "вулиця на вулицю" чи "район на район", хіба що у даному випадку мова не про бійки між рівними ("вулицями" і "районами"). Наразі це не дрібні хлопчачі конфлікти, а серйозний соціальний конфлікт – між бідними дітьми вулиць і представниками золотої молоді.

"Якщо ти масний, то не дуже погуляєш на самот, – розповідає головний герой. – Хтось наскочить або підійде й закричить: "Маснюк!" Це неприкольно, якщо розумієте, про що я. На нас нападають соци (не впевнений, чи правильно пишу це слово). Так ми скорочено називаємо хлопців "соціально порядних" – це вершки, багатенькі дітки з Вест-Сайду. А ми мешкаємо в Іст-Сайді, нас називають масноволосими".

По-друге, книжка – це, по суті, справжній взірець роману виховання, актуальний до сьогодні, коли в підлітків лишаються ті самі проблеми, головна з яких, виявляється – вижити в соціумі. Причому фізично, про що міркує герой книжки вже на її початку: "Коли я вийшов із темряви кінотеатру на освітлену яскравим сонцем вулицю, у голові крутилися лише дві думки: про Пола Ньюмана й про те, як повернутися додому".

Ігор Бондар-Терещенко для Радіо МАКСИМУМ

Читайте також: 5 нових книг, які нас об’єднують

• Теги:
• Книжкові новинки
• Ігор Бондар-Терещенко
• Література