Згадуючи Кузьму Скрябіна: цитати добряка, які влучать у саме серце

Сьогодні нашому улюбленому Кузьмі виповнилося б 50. Його щирості, відвертості та справжньості дуже бракує. Згадуємо цитати того, хто жив, як умів, і залишив нам на пам'ять десятки улюблених пісень у плейлисті.

Скільки разів ви плакали під зворушливу "Мам", танцювали під "Останній раз" чи перебирали в пам'яті "Старі фотографії"? А ще "Говорили і курили" або "бісилися, пили вино і любили"?

Ми жили піснями Кузьми: чи то в невгамовній "Марштурці", чи то в "кафешці навпроти". Він і справді "ціле життя посміхався широко", і таки втік від "заржавілих людей"...

Варте уваги: Улюблені пісні Кузьми Скрябіна, які змусять вас усміхнутися

Вмикайте улюблені пісні Скрябіна і нумо разом згадувати "Добряка", якому вдалося зробити цей світ трішки кращим.

Про творчість

"Більше нічого не вмію, як римувати слова і під музику викладати якісь ідеї. Часом вони мудрі і глибокі, а часом – поверхові і ржачні. Але в них завжди є суть".

Про концерти

"Моє головне джерело енергії – слухачі. Буває, виходиш на сцену зовсім розбитий, з високою температурою, а зал починає тобі підспівувати, причому тексти знає краще від мене, – хворобу, як рукою знімає".

Про справжній патріотизм

"Усі ці вишиванки на машинах, жовто-блакитні паркани, пофарбовані по іржі... Ці люди дотримуються якоїсь своєрідної естетики. Бо якщо ти робиш надовго – то малюй під лінійку, очисти від іржі... Я б не хотів, щоб в моїй країні були такі паркани або зупинки, на яких "Слава Україні" косо-криво написано. Ось така й країна, у принципі, як ті написи".

Про війну

"Я в свої 46 років розумію, що нейтральним бути не можна. Після місяців війни виходить, що є два паралельні світи: в одному йде війна, а в іншому – вона не йде. Причому на території однієї країни. В одному – гинуть люди, а в другому – абсолютно не поміняли спосіб свого життя: ходять по салонах краси, по дорогих ресторанах, ведуть світські бесіди, витрачають гроші і абсолютно не переймаються ні матеріально, ні духовно за те, що відбувається в нашій країні. Війна не може бути на якійсь певній частині території, якщо вона заходить, то це біда для всіх. І тому нейтральним бути не можна".

Про українських політиків

"Я зненавидів наших політиків, бо то є лицеміри. Я зненавидів Росію, до якої завжди ставився толерантно. Я ніколи в житті не поїду до Криму. Для мене, то є зрада з боку Криму. Ніби взяли і вивернули назовні старі солдатські кальсони".

Про обов'язок перед Батьківщиною

"Я медичний лікар, лейтенант. Я стою на обліку, і якщо треба буде, звісно, піду! Навіть якщо доведеться варениками по танках кидати! Це моя країна. Це все одно, що будуть ґвалтувати мою жінку, а я буду стояти збоку та спостерігати".

Про сім'ю

"Ми любимо один одного і вміємо прощати, тому нам цікаво бути разом. Ми можемо послати один одного, але тут же обійняти і поцілувати. Але це треба виростити, як квітку. Цього не розкажеш – це треба прожити".

Про людяність

"Хотіти в цьому світі – взагалі велике щастя. Треба дякувати Боженьку, що ти ходиш на двох ногах і що в тебе нічого не болить. Не розумію тих, хто каже: "О, голова болить" чи "Не знаю, у яких туфлях в театр іти". Брав би мухобійку із другого боку по чолі. Сходіть в "Охматид" і подивіться на тих діток, які ще не прийшли у світ, а вони вже із тих списків викреслені".

Про життя

"Колись мені часто давали поради. Я не прислуховувався, бо був дурний. А тепер не прислуховуюсь, бо вже мудрий. Тоді тратив час на то, щоб обламати собі роги. Тепер змушую себе прислухатися до порад людей, які досягли більше, ніж я".

Про оптимізм

"Я впевнений, якщо людина щаслива, вона скрізь знайде привід для гарного настрою. Ось, приміром, ти їдеш на машині, поспішаєш. Тут корова переходить тобі дорогу. Щойно ти під'їхав до неї впритул – скотинка стала, граційно прогнувшись, губки склала і наклала "соковитий ляпас" на твою машину. Замість того, щоб кричати на пастуха, ти радієш. Корівка збагатила землю і твою машину. Яка краса!"

Про кумирів

"Маю багато кумирів. Схиляю голову перед Клуні. Він такий стриманий. Джеймс Стонтон – чувак, на якого хочеться бути схожим будь-якому нормальному пацану. Він дуже кльово виглядає і б'ється. У музичному плані – таких купу, і більшість із них удвічі молодші за мене".

Про стиль одягу

"У мене завжди один і той же стиль: джинси, куртка, спортивне взуття або кросівки. Головне, щоб було легко, зручно. І в повсякденному житті, і на зйомках, і на концертах. Чесно скажу: я жмикрут! Нелегко розлучаюся з грошима, тому що вони мені непросто даються. Для дому та сім'ї не шкода, а для себе, на шмотки – шкода. Що я, нарцис або альфонс, щоб наряджатися?".

Про відпочинок

"Загалом, вільного часу в мене немає, та й не прагну до того, щоб він був. Я не фанат полежати вдома на дивані і подивитися телевізор. Веду активний спосіб життя, не сиджу на місці. Сам для себе вивів закономірність: якщо роботи багато, вона поступово притягує нову роботу і стає твоїм хобі".

Про подорожі

"Набагато цікавіше їздити туди, де люди ще не натоптали. Побувавши в Римі, і побачивши Собор Святого Петра, розумієш, що вже нічого крутішого на цій землі нема. Рим – це таке місто, після якого вже перестаєш колекціонувати фотки "я на фоні Оболонської райради" чи "я на фоні Ейфелової вежі". Рим перекреслює все".

Про фірмові страви

"У мене три фірмові страви. Я круто смажу сало: ніякі шашлики після нього не йдуть! Ще вмію готувати картоплю з цибулькою і смажити яйця".

Пройдіть тест: Як добре ти знаєш хіти Скрябіна?

• Теги:
• Культура
• Україна
• Суспільство
• Кузьма Скрябін
• Українська музика