Трилери, бойовики, фентезі: 5 книжок, від яких важко відірватися

Відомий український письменник та літературознавець Ігор Бондар-Терещенко спеціально для сайту Радіо МАКСИМУМ назвав круті книжки, від яких просто неможливо відірватися. Збережіть собі!

Карколомні пригоди героїв цих книжок, що виринули цього спекотного літа, цілком "кінематографічні". Їхні історії нагадують знайомі стрічки на зразок "Матриці" чи "Ліквідації" – відповідно до жанру, у яких вони виконані – від детектива до трилера. Тож, час мине блискавично, а задоволення буде не гіршим за відвідини кіно – гарантовано.

"Запам’ятай мене таким", Сабін Даррант

(Х.: Фабула, 2017)

Розповідь у цьому міжнародному бестселері – водночас психологічному трилері та похмурому детективі – ведеться від першої особи. Точніше, навіть від двох оповідачів – вдови загиблого чоловіка, і його самого, але до того, як він познайомився з дружиною. По суті, інтимний щоденник, але у вдови – це ніжні спогади про спільне, а в чоловіка – суцільні сексуальні пригоди за оголошеннями на сайтах знайомств. У такий "сповідальний" спосіб дві долі наближаються одна до одної, і наприкінці обов’язково має статися вибух.

Чи то розкриття сфальсифікованої смерті чоловіка, чи то з’ясування його справжньої особи. Річ у тому, що всі розділи, у яких він зустрічається з жінками, закінчуються фінальним поцілунком, а далі вже починається нова історія кохання. Куди діваються всі жінки, з якими бачився Зак? Чому його невтішній вдові Ліззі вранці ввижається, що він був у неї вдома? Що приховує його заблокований ноутбук? І що, зрештою, означає фраза з його щоденника "Сьогодні збудження сильніше, ніж звичайно, навіть з пігулками. Я не володію собою"?

"Небудь-де", Ніл Ґейман

(К.: КМ-Букс, 2017)

Автор цієї англійської фантасмагорії не написав би цієї книжки, якби не працював свого часу з великим Террі Пратчеттом. Містифікатором і містиком, чарівником і чародійником – всі ці жанрові категорії насправді різні, і в книжці його протеже вони відображені у відповідних відгалуженнях сюжету. Спочатку це містичний трилер, у якому за незнайомкою женуться наймані вбивці, а головний герой роману їй допомагає. Далі починається типове міське фентезі, у якому живуть таємничі дівчата, що вміють відчиняти будь-які двері, наречені, що втекли з-під вінця, а також занепалі янголи.

І вже зовсім наостанок оповідь набуває сюжетного шарму в стилі роману-нуар, коли герой потрапляє в Нижній Лондон – чарівну мережу "паралельних" нашій реальності вуличок, закапелків, каналізації та мансард. Ключі, які губляться протягом сюжету, мають неабияку цінність – вони відмикають двері до раю, а будь-які пристрасті ворогів – Божа кара за помсту білому ("верхньому") світові. І очевидно, що офісне життя, до якого врешті-решт повертається наш герой, видається йому сірою нудьгою, від якої можна (і треба) втекти назад – у "паралельне" життя мегаполісу.

"Дъяволы с Люстдорфской дороги", Ирина Лобусова

(Х.: Фолио, 2017)

У цьому "одеському" романі чимало згадок про відповідну класику жанру. Та чи й може бути інакше, якщо авторка – спадкова одеситка, яка вже видавала книжку про нерозкриті вбивства письменників. Ось і цього разу своєрідні цитати з відповідних творів додають оповідної "родзинки" до містичного детективу авторки.

Так, сцена з відірваною головою в цирку нагадує Булгакова, опис міста на військовому положенні – від червоних до коричневих окупантів – нагадує атмосферу в прозі Бабеля, Катаєва, а також фільму "Ліквідація". Але головне тут – заїжджі гастролери, після виступу яких у місті стали зникати дівчата. Містичне фентезі, як бачимо, сполучається з детективом і навіть трилером, який веде нас мало не в стародавні часи, коли поблизу Києва – так-так, про це місто так само у цьому романі – жили змії Гориничі та солов’ї-розбійники. Саме їхнє "бешкетництво" нагадує, зокрема, історія про бісівську корчму, у якій подорожнім купцям перерізали горло, а трупи скидали у Дніпро.

Але історія продовжується вже сьогодні, оскільки "предприимчивый делец из Киева, решивший осесть в этих краях, пристроил к дому второй этаж, расширив гостиницу, увеличил обеденный зал, достроил хорошую конюшню и заказал огромную вывеску "Постоялый двор "У Русалки", показав тем самым, что плюет на страшные слухи и пытается использовать их для улучшения своего бизнеса".

"Корсо", Поліна Кулакова

(Брустурів: Дискурсус, 2017)

Дія цього детективу з елементами трилеру відбувається вже за нашого часу, і страхи з жахіттями, якими сповнений черговий роман молодої авторки якнайкраще це підтверджують. По-перше, біда кожного, навіть маленького містечка, як у романі – серійний вбивця, який полює за жертвами, закопуючи їх по тому в садку. Відповідно, його звуть Садівник, і протягом роману він детально описує свої злочини, а також "психологічно" їх осмислює, не забуваючи про екскурси в "релігію". А почалося все першого разу, коли Бог на запитання вбивці, у якого, ясна річ, була ще й дитяча травма (повісилася мати), бачте, не відповів.

"І чого ж Ти, Господи, дивишся мільярдами зірок? Дивишся собі спокійно згори вниз та не зупиняєш мене?! Чи Тобі подобається те, чим я займаюсь? Садівник на хвильку зупинився й підвів голову. Там, у весняному небі, сіяла повня. Його руки міцно стискали держак лопати, а по обличчю струменів піт". Утім, на всі запитання в романі дасть відповідь не цар, не Бог і не герой, і навіть не поліція зі слідчими, а звичайна дівчина на ім’я Єва. І не лише тому, що в епіцентрі жаху, який охопив місто, опинилася її подруга, яка несподівано зникла.

"Страта", Марина та Сергій Дяченки

(Х.: Фоліо, 2017)

Таке враження, що саме на Бога покладаються шановані автори також цього містичного роману. Спочатку здається, що це історія про університетську викладачку і письменницю, в якій навіть без "таємничої" підкладки роману чимало цікавих моментів. Наприклад, чоловік, який моделює реальності, в одній з яких одного разу загадково зникає. Утім, як завжди на шляху до розв’язки героїні трапляється подорожній, і інтрига закручується вже довкола чергового міського фентезі вкупі з детективам. "Так от, кажуть, – чоловік кашлянув, – що коли отак на безлюдді довго вдивлятися в густий туман, можна побачити силует Творця. Він просувається в тумані, як у хмарі... Ви часом не його сподіваєтесь уздріти?".

Крім подорожніх, студентів та інших "карательок" з кафедри філології, де працює героїня, з мороку минулого з’являються також агенти спецслужб, які просять її витягти чоловіка із ним же створеної реальності? Що попереду? Паралельні світи з вампірами, залицяльники і судді, які звинувачують у вбивстві дітей, та інші пригоди в "моделях" часу і простору, які вигадав зниклий чоловік. Що ж до страти, яка потрапила в назву роману, то це, крім фізичної розправи за злочин, може бути якраз в риму "втрата". Минулого життя і давніх звичок, відчуття часу і моральних орієнтирів, зрештою, просто себе, колишнього.

Ігор Бондар-Терещенко, спеціально для Радіо МАКСИМУМ

Читайте також: Смерті нема та інші історії. 5 книжок про те, як вплинути на долю

• Теги:
• Ігор Бондар-Терещенко
• Книжкові новинки
• Література
• Лайфстайл