Вітаємо на сайті Радіо Максимум!

На вказану електронну адресу було надіслано повідомлення для підтвердження реєстрації

Форма для відновлення паролю
Вітаємо, Ваші дані успішно оновлено!

За гуцульською автентикою до хати-музею "Тіні забутих предків", що в Криворівні

  • 3316

Ви ще не бували в Криворівні у знаменитій хаті, де фільмували "Тіні забутих предків"? Тоді хутчіше складайте свої туристичні рюкзаки, адже цю локацію повинен відвідати кожен українець. Нижче Радіо Максимум розповідає, що такого цікавого можна побачити в легендарній хаті "Тіней".

Хата-музей кінострічки "Тіні забутих предків", безсумнівно, є однією з перлин гуцульської культури, пише Радіо Максимум.

Читайте також: У гості до Аннички – подорож до хати-ґражди з фільму "Анничка"

Як доїхати до хати-музею фільму "Тіні забутих предків"

Справжній український MUST VISIT на Гуцульщині знаходиться в присілку Жаб'євський потік селища Верховина на Івано-Франківщині. Добратися до хати-музею фільму можна з Івано-Франківська з автостанції обласного центру в керунку Верховини, куди вирушає насправді багато рейсів. Дорога триватиме близько трьох годин. Автомобілем зі Львова чи Івано-Франківська їхати трасою Н09 до Татарова, далі повернути на Косів (траса Р24), відтак їхати до Верховини.

Або звично скористайтеся GPS-навігатором

Заснований і відкритий музей у 2000 році в гуцульській хатині Петра і Євдокії Сорюків, а музейну експозицію відкрила 2001 року Марія Хімчич, їхня донька. Хата останніми роками стає дедалі популярнішою, що не є дивно, адже в ній впродовж семи місяців (1963-1964 рр.) жив знаменитий режисер Сергій Параджанов, який власне й фільмував "Тіні забутих предків".

Хата-музей фільму 'Тіні забутих предків' - фото 523335
Хата-музей фільму "Тіні забутих предків" / Радіо Максимум

Місцеві пригадують, як вірменському режисеру пропонували жити у готелі, але той відмовився. Адже хотів пожити в атмосфері справжньої гуцульської хати, щоб відчути на собі особливості місцевої автентики.

Режисер познайомився із ґаздою Петром Сорюком і той запросив його на гостину у свою господу. Дружина Петра пригостила Сергія Параджанова і тільки за столом він почав розказувати, що приїхав знімати кіно, що він – режисер, і дуже хотів би пожити у їхній родині, побачити своїми очима, як живуть, яка у них щоденна праця. Родина Сорюків не довго думала і сказали: переночуйте та поживіть у нашій світлиці", – розповідає екскурсовод музею фільму "Тіні забутих предків" Галина Мокан, пише Zahid.net.

Відтак подружжя запропонували йому свою кімнату-світлицю, якою гуцули користуються тільки у великі свята, а самі жили у меншій кімнаті. Словом, приймали режисера файно від душі гостинно – по-гуцульськи, і від того був він тут щасливий, їв ті ж самі страви, що й тутешні мешканці, пізнавав гуцульський колорит, був учасником гуцульських гулянь – творив те, що сьогодні ми називаємо довершеним українським поетичним кіно.

Хата-музей фільму 'Тіні забутих предків' - фото 523336
Хата-музей фільму "Тіні забутих предків" / Радіо Максимум

Що подивитися у хаті-музею "Тіні забутих предків"

Хата розповідає різні цікаві історії знімання у цьому краї всесвітньовідомої кінострічки. Господа, яка нині стала музеєм, виступала в ролі хати Івана Палійчука, бо була більш бідною, ніж хата Марічки Гутенюк, яку (хату) своєю чергою знімали неподалік (на жаль, господа не збереглася до наших днів). Умовно експозицію розділяють за тематикою: життя і творчість видатних людей, побут та етнографічні особливості Гуцульщини і історико-архітектурна спадщина краю.

Музей фільму "Тіні забутих предків" у Верховині має дві кімнати, де зібрано чимало цікавинок. Особливу увагу відвідувачів викликає весільна ґуґля (верхня одежа), в яку був одягнений головний герой фільму Іван (Іван Миколайчук). Тут взагалі містяться чимало зразків автентичного гуцульського одягу та предметів побуту, які можна приміряти й зробити фотографії. Та ми рекомендуємо насолодитися гуцульською культурою тільки споглядаючи її (адже не варто зношувати цінні старі речі тільки задля фото, аби й наші нащадки отримали можливість побачити українське). Також на стінах хати розмістили багато світлин – кадрів зі зйомок фільму.

У Параджанова був асистент Михайло. Його основною роботою було їздити по селах і вишукувати різні старожитності для режисера – той колекціонував антикваріат. Гуцули охоче дарували свої речі. Проте задарма той брав тільки дріб'язок. Щось більш коштовне – як-от нашийні монети, викуповував, пише Олена Шарговська, видання "Час".

Хата-музей фільму 'Тіні забутих предків' - фото 523332
Хата-музей фільму "Тіні забутих предків" / Радіо Максимум
  • Час роботи музею: за домовленістю
  • Вхідні квитки: загальний, пенсіонери та студенти – 20 грн, учні – 15 грн

Про фільм і акторів "Тіні забутих предків"

Цей фільм – поетична драма про велике кохання Івана й Марічки, яке записав Михайло Коцюбинський влітку 1911 року під час вакацій в Криворівні. Фільм вводить нас у світ народних переказів, звичаїв і побуту старих Карпат", – пише в титрах кінострічки "Тіні забутих предків".

Сьогодні до гарвардського списку кращих в історії світового кіно художніх і документальних стрічок входить 800 фільмів, серед них кіно Параджанов "Тіні забутих предків". Кіно завоювало більше, ніж 40 міжнародних нагород у понад 20 країн світу.

Роль Івана Палійчука зіграв на той час другокурсник Київського інституту театрального мистецтва легендарний Іван Миколайчук, власне, цей фільм і став його тріумфом. Хоча попервах на цю роль був затверджений інший актор, але режисеру Параджанову сподобався більше талант Івана.

Кадр з фільму 'Тіні забутих предків' - фото 523337
Кадр з фільму "Тіні забутих предків"

Злякавшись, що я пішов, Іван побілів. Йому здалося, що він мені не сподобався. Він зачарував нас. Така чистота, така пристрасність, така емоційність вихлюпувалися з нього, що ми були вражені. Забули про все, навіть про те, що вже затверджено іншого актора", – розповідав Параджанов про Миколайчука, пише "Суспільне".

У масових сценах брали участь понад 60 місцевих жителів. Параджанов запрошував навіть декого з місцевих до Києва, на кіностудію імені Олександра Довженка, щоб озвучити фрагменти й відтворити справжній гуцульський діалект. Сергій Параджанов платив гуцулам за участь у фільмі по 3 рублі на день, в той час, як в колгоспі могли мати 30-40 копійок. Звідси взялася й гуцульська говірка "Співати й гуляти за гроші, а робити за пусто".

Артисти багато спілкувалися із місцевими, щоб перейняти їхні манери, а актор Спартак Багашвілі навіть ходив до мольфара, щоб якнайправдивіше перевтілитися у нього на екрані. А народну музику в фільмі виконала гуцульська музична капела музиканта Васила (Моґура) Грималюка.

Іван Зеленчук, дослідник Гуцульщини в Науково-дослідницькому інституті українознавства каже:

Тіні" для гуцула стали таким собі кінопсалтирем. Фільм настільки мав великий успіх у місцевого населення, що навіть казали, що ми почали більше себе розуміти і більше себе поважати. Зрозуміли, що край красивий, а люди талановиті", – пише Post Impreza.

Подивитися фільм "Тіні забутих предків" безкоштовно можна за посиланням.

Матеріал підготувала Тетяна Жидак

Це цікаво: Подорож "українськими Атенами" – завітайте до музею Івана Франка у Криворівні



пропозиції партнерів
Новини