"Стіни – це не безпека": Яна з Києва пояснила, чому не можна ігнорувати шанс на евакуацію

Незламна столиця України залишилась неприступною для російських окупантів, але на початку повномасштабної війни теж зазнала атак. Тому Яна, яка з маленькою донькою переїхала з Києва, пояснила, чому так важливо евакуюватись з небезпечних територій.

Повномасштабне вторгнення російських окупантів змусило багатьох українців покинути рідні домівки та міста. Не винятком стала і 32-річна Яра Дериховська, яка з 8-річною донькою мешкала поблизу Борисполя у Києві. У перші дні війни їй довелось прийняти нелегке рішення виїхати зі столиці, тож зараз вона закликає евакуйовуватись тих, хто залишився у небезпеці. Своєю історією Яна поділилась у проєкті СВОЇ 24 каналу.

Повне інтерв'ю Яни про важку дорогу з Києва до Івано-Франківська та нову сторінку у житті читайте тут

Яна Дериховська родом з невеличкого міста на Херсонщини, яка тимчасово перебуває в окупації росіянами. Жінка прийняла рішення перебратись у Київ кілька років тому, тож столиця стала для неї новим домом, але ненадовго. Повномасштабне вторгнення російських загарбників змусило її зібратись з силами та разом з подругою, донечкою, 2 хом'ячками та мопсом переїхати в Івано-Франківськ.

Історії тих, хто поїхав, аби повернутись – це про проєкт "СВОЇ" на 24 каналі. Автори у форматі відвертої розмови з героями розповідають про досвід тих, кому довелося покинути рідні стіни через цинічний напад росії та знайти прихисток у зовсім іншому куточку нашої країни.

Тут Яна вже облаштувалась: знайшла роботу і помешкання, віддала доньку в школу. Поки вона не задумувалась, що робитиме після завершення війни, але у Франківську через його компактність їй легше вирішувати справи та не хвилюватись зайвий раз. Жінка також вважає, що тим, хто опинився у найменш безпечних областях, не варто ігнорувати шанс на евакуацію.

Якщо в окупованому, треба їхати неодмінно. Бо щонайменше – це безпека життя. Те, що там якісь стіни є… Вони не врятують. Ракета не запитає тебе, не буде ніякої "співбесіди". Є різні волонтерські ініціативи. Просто у нас так вийшло, що ми їх оминули і був майже звичайний переїзд. До того ж одразу була робота, – пояснює Яна.

Вона додає, що всім своїх знайомих з Херсонщини також переконувати переїжджати, але старші люди не готові до таких кардинальних.

Яна з донькою звикають до життя в Івано-Франківську / Фото з особистого архіву

Я своїм рідним казала, що орендую будинок, що вони житимуть, як і раніше. Не знаю, чим вони думають. Важко, складно, я розумію. Але стіни – це не безпека, у такому випадку це просто стіни, – наголошує жінка.

Новини про контрнаступ ЗСУ на кількох напрямках неабияк тішать українців. Тож і Яна одразу після перемоги планує зустрітись зі своїми родичами, адже це для неї ключова ціль, коли Україна стає вільною від загарбників.

Поїду в Нову Каховку – "облизувати" всіх своїх родичів з ніг до голови. Не можу сказати, що поїхала б у гори, подорожувати. У мене й зараз така можливість є. Але я не хочу. Я хочу побачити рідних. Ми з мамою не бачилися майже рік. Додому дуже хочеться. Не скажу, що залишусь там, але побачити дуже хочу. Бабусю, дідусю. Що, що, а от без них – я так довго не можу. Мені потрібно їх бачити, – ділиться вона.

Читайте також: "Дурні люди є усюди": переселенка з Харкова про менталітет у різних областях

• Теги:
• Україна
• Війна
• Київ
• Івано-Франківськ
• Суспільство
• Історія