ТОП-5 книжок, які варто взяти у відпустку

Ми часто відкладаємо читання "на потім", а ще краще – на час відпустки. Хтось має нотатку з переліком того, що планує прочитати. Хтось робить скриншоти книг, які часто губляться в галереї. А хтось скуповує всі новинки (і не тільки), проте не може знайти слушної миті для читання.

Що ж робити, коли вона настає, а вирішити, яку книжку брати з собою важко? Радіо Максимум підготувало підбірку, яка допоможе обрати актуальну й непересічну книгу. Тут про сміх крізь сльози, архів приватної памʼяті, літо в селі, круті стежки української попмузики XX століття і навіть трохи містики.

Це цікаво: Створіть своє найкраще літо: список справ, які варто встигнути зробити цього сезону

"Я забула труси" Майя Тульчинська

Видавництво Creative Women Publishing

Ця книжка для всіх, хто не вважає фемінізм поганим слово, не страждає на клінічні вади почуття гумору, нестачу іронії та хронічну серйозність.

Авторка створила справжній смішний путівник життям Звичайної Української Жінки, який можна читати в маршрутці, у ванні з келихом вина, на кухні чи на пляжі. У ній кожна сторінка – дзеркало, в якому читачка бачитиме себе, маму, коліжанку чи сусідку.

Жінки часто намагаються сміятися, коли їм боляче, а надто коли стикаються з несправедливими очікуваннями або приниженням тільки через те, що народилися в жіночому тілі.

Про мізогінію, про місячні, про синдром самозванки, про нерівність у суспільстві тут написано так, щоби від душі посміятися над цим і щоби цей сміх дав сили змінити власне життя та життя інших жінок на краще.

"Якби я прочитала цю книгу, коли мені було 20, я не повірила би багатьом тезам. Якби я прочитала її, коли мені було 35, – я, мабуть, плакала б. Від упізнавання деталей, від того, що це все про мене, від усвідомлення, як несправедливо влаштований цей світ. Але я написала цю книгу, коли мені п’ятдесят і коли я можу з цього всього добряче посміятися. Бо сміх розраджує душу. Бо цей світ усе ще несправедливий, але ми тут, щоб зробити його кращим. Бо життя коротке і часто складне – та все одно прекрасне!" – каже авторка книжки, Майя Тульчинська.

"Контурні карти памʼяті"

Видавництво The Ukrainians Publishing

Вона для тих, хто шукає глибокі й насичені тексти. Маємо попередити, що після прочитання хочеться сісти в машину чи потяг й поїхати її маршрутами.

Ця книжка не просто опис пам’яток, зосереджених на самих лише стінах, це радше архів приватної пам’яті та путівник у міжчасся місць, які Росія намагається знищити. У ній зібрано вісім есеїв письменників та письменниць, зокрема таких як: Олени Стяжкіної, Євгенії Подобної, Марічки Паплаускайте, Владислава Івченка, Ольги Карі, Наталі Михальченко, Олени Рибки, Софії Челяк.

Початковий задум цієї книги належить Вікторії Амеліній. Вікторія – українська письменниця та правозахисниця, яка з літа 2022 року документувала воєнні злочини Росії. Вікторію Амеліну та ще дванадцятьох людей убила ракета, якою росіяни поцілили в кафе у Краматорську наприкінці червня 2023 року.

Тут ви можете прочитати про музей, перед яким місто не змогло дотримати слова; музей діда, у який не ступала нога онуки; цвинтар, який свідчить надписами на плитах; вітраж у магазині, який виявився не казковим замком, а червоним лігвом звіра; вцілілі картини, визнання яких прийшло востаннє провести авторку; украдені картини; двохсотрічна школа, яка творила своїх вихованців великими.

"Спитайте Мієчку" Євгенія Кузнєцова

Видавництво Старого Лева

Вона для тих, кому хочеться книги, що бодай на трохи поверне туди, де завжди було добре.

Літо в селі, запах яблук, мʼяти, бурʼянів, довгі вечори на лавці біля хати і справжній спокій, якого всі так зараз потребують… Здається, ця книжка стає класикою. Воно й не дивно, бо це невимушена історія одного літа, одного старого сільського дому і однієї родини. Дві сестри, яким у дорослому житті бракує паузи, їдуть до бабусі в село, щоб подумати і перепочити.

Але навіть тут час не спиняє: на порозі будинку з’являються люди з колишнього, теперішнього і майбутнього життя. Всі у цьому домі – і самі сестри, і бабуся, і індійська кузина, і розгублена мама, і навіть рудий кіт без імені – на порозі змін. Літо іде, ростуть гарбузи на експорт, розмови не стихають, а проблеми і рішення біжать наввипередки.

"Від книжки дістав колосальне задоволення. Навіть якщо твір – про "жіночі" проблеми, то це не значить, що він не цікавий чоловікові. Як не обовʼязково полювати на китів, щоби читати "Мобі Дік" Мелвілла, так і не обов’язково бути жінкою, щоб читати про жінок", – пише у своїй рецензії на книжку "Спитайте Мієчку" Євген Лакінський.

"Коли мертві мовчать" Анемона Осовська

Видавництво Creative Women Publishing

Цю книжку варто прочитати тим, хто любить сімейні саги, детективи, містику і в цілому історії про людей які завжди знаходять віру і силу за будь-яких обставин.

Головна героїня Агнія бачить дивні сни про своїх предків, де шукає відповіді на одвічне запитання – ким вона є. Та кого питати, коли мертві мовчать?

Цей роман – про тишу, яка говорить. Про родинні зв’язки, що не зникають навіть після смерті. Про травми, що передаються у спадок, навіть якщо ми не хочемо цього визнавати. Про глибинний зв’язок з місцем, де ти виріс. Полісся тут не тло, а дієва сила. А ще – це історія про силу жінки, яка вчиться слухати себе і дозволяє собі сумніви, страхи, пошук.

"Поколіннєві травми таки не лікуються – перевіряла. Тому цю історію я вирішила передати на суд іншим. Можливо, комусь відгукнеться. Бо часом єдиний спосіб терапії – говорити вголос", – каже авторка книжки, Анемона Осовська.

"Це вам не естрада. Крутими стежками української поп-музики XX століття" Філ Пухарєв

Видавництво Лабораторія

Кажуть, читання цієї книжки викликає непереборне бажання слухати музику, а ще рекомендують тримати напоготові навушники, носову хустинку і власну ностальгію.

Це гайд українською естрадою від ключових постатей і пісень до подій української попсцени радянського періоду. Вона написана на основі відкритих джерел, журналістських матеріалів автора у медіавиданнях та дописів у авторському телеграм-каналі "ПЛАЙ". Також наповнена гумором, молодіжним сленгом і QR-кодами, які ведуть на плейлисти, що стануть ідеальним доповненням до атмосферного читання.

Якщо ви не знали, що діти діячів УНР "винайшли" український джаз, гімн Києва був написаний за два дні, а всім відома "Пісня про вчительку" (так-так, саме та, що "зоре світова") приховує справжню воєнну таємницю – читайте одразу, як матимете змогу.

"Так склалося, що українську популярну музику радянських часів у нас звикли називати українською естрадою. Спойлер: багатьом тогочасним музикантам це словосполучення ніколи не подобалося, та й у сучасних знавців воно викликає непереборне бажання піти подихати свіжим повітрям. Бо радянський укрпоп – це цілий музичний всесвіт! "Незрівнянний світ краси", як співав Назарій Яремчук. Світ, повен дотепних мемів і болісних драм. Світ, шлях до якого встелений крутими (в усіх сенсах) стежками.

І нині я запрошую вас пройти ними разом зі мною. Аби переконатися: це вам не естрада!" – пише автор книжки, Філ Пухарєв.

Читайте також: Добірка найкращих пісень про літо: слухайте їх у теплі літні вечори

Вікторія Дребот для Радіо МАКСИМУМ

• Теги:
• Україна
• Література
• Культура
• Суспільство
• Поради