Шалений Макс, гарні дівчата і Роналду: 5 книг, які захоплюють

Карколомний сюжет і психологічна напруга – ось що робить історії, викладені у цих книжках, захопливим чтивом. При цьому не важливо, чи мова про минуле, а чи про майбутнє – оповідь про них не відпустить до останньої сторінки.

"Місто Боуган", Кевін Баррі

(Л.: Астролябія, 2019)

Цей роман, поза всяким сумнівом, захопить нашого читача, і в першу чергу – любителів гостросюжетного психологічного чтива. За відгуками критиків, історія та харизматичні персонажі нагадують "Шаленого Макса" і "Банди Нью-Йорка", а також балади Боба Ділана і Тома Вейтса, а от атмосфера схожа на режисуру Серджо Леоне і Тарантіно.

За сюжетом, у постапокаліптичній Західній Ірландії 2053 року лідер банди Стиляг править містом Боуган, але після довгого вигнання повертається його давній суперник, виростають нові бандити-конкуренти, ще й власні підлеглі снують інтриги. І хоч утримати владу у поділеному між кількома кланами місті стає все складніше, але життя триває.

"– Подай-но мені тузин тих твоїх устриць, – сказав, – і чесну мірку "Джона Джеймсона". Мен схвально кивнув і взявся за роботу. – Жити треба на повну, містере Гартнетте. – Точно, Томмі. Інакше яка різниця між нами й худобою на полях?" Мабуть, таки правий сучасний класик Ірвін, який стверджує, що це – найкращий роман, який дала Ірландія з часів "Улісса".

"Гарні дівчата", Тимофій Гаврилів

(Л.: Видавництво Анетти Антоненко, 2019)

Нова книжка цього автора – це щемка, лірична, по-справжньому любовна проза. При цьому справа навіть не в "гарних дівчатах", а в нас самих, поганих. Які чи то забувають своє кохання, чи то не вміють його вчасно розпізнати. "Віка асоціюється в мене з цвітінням перших дерев, відтак літо, а на початку осені вона одночасно зі шкільним дзвоником, який кликав до навчальних приміщень, кудись зникає. Ми всі кудись зникаємо". Власне, саме зниканню й присвячена тематика цих оповідань – себе любого, колишнього життя, цілої країни, якої вже ніколи не буде, і слава Богу, "гарних дівчат", які перетворюються або на спогади, або на старих мегер біля під'їзду.

І винні в цьому не інопланетяни чи інфляція, які поглинули й батьківські заощадження, і дитяче кохання, про що мова у програмовому оповіданні цієї збірки, а дещо інше – більш глобальне. При цьому будь-які сюжети, герої, мотиви чи нюанси в автора набувають мало не біблійної ваги, хоч би про що були його оповідання – пиття води з колонки, футбольну кар'єру Пеле чи історію родини. "У тьмяному, приглушеному внутрішньому освітленні поодиноких ресторанчиків сиділи самотні відвідувачі, мов нерухомі манекени; в одному за довжелезним столом з масивного дерева розмістився гурт чоловіків, наче апостолів за трапезою".

"Роналду", Балаґе Ґільєм

(Л.: Видавництво Старого Лева, 2019)

Зірковий шлях легендарного гравця й особистості у цій книжці описує спортивний журналіст та футбольний експерт, відомий своїми біографіями видатних спортсменів. Отже, як Роналду вдалося здійснити мрію мільйонів? Як він розвивав свій талант і став тим, ким є сьогодні? Про все це розповідається у захопливій історії короля футболу, кумира дітлахів і дорослих, нападника італійського "Ювентуса" та капітана збірної Португалії.

Кріштіану Роналду є одним із найвидатніших футболістів світу. Тож мова про те, як наче на американських гірках, він то здіймався на вершини, то зазнавав поразок. Феєричні матчі та неймовірні рекорди, гучні титули та приголомшлива слава, а поруч із тим – конфлікти з менеджерами, товаришами по команді й фанатами, запекле суперництво, сльози розчарування, неконтрольовані емоції.

"Книга змін", Андрій Цаплієнко

(Х.: Клуб Сімейного Дозвілля, 2018)

Книга змін

У цій книжці оповідань мова про війну, яка несподівано прийшла в Україну і змінила життя й свідомість мільйонів людей. Герої оповідань пов'язані складним павутинням особистих стосунків одне з одним і з автором. Вони разом з усією країною крокують дорогою змін – від застою до революції, від Майдану до війни. Історії, які трапляються з героями, видаються неймовірними, але це нова реальність, у якій треба навчитися виживати.

"В мене виникає цілком ірраціональне відчуття, – звіряється герой одного з оповідань, – що війну визначило все наше життя, вся наша офіційна історія, брехлива та плаксива, як розповідь повії. І вся наша неофіційна історія, гучна та сумбурна, як передсмертні крики жертв інквізиції. Як вірш про синє вино на морозній площі. Якби Харон був волонтером, він змінив би свій човен на рефрижератор. Отака наша війна".

"Труп из Первой столицы", Ирина Потанина

(Х.: Фолио, 2019)

...У 1934-му році столиця Української РСР перенеслася до Київа. Як це сталося? Принаймні не так стихійно, як 11-го березня 1918-го року, коли Радянський уряд переїхав з Петрограда в Москву, оскільки безпосередньою причиною переїзду послужив наступ у лютні 198-го німецьких військ. Втім, якщо мова про суто технічні заходи, то досить буде згадати, що в обох випадках, і зокрема стосовно Харкова, цієї примарної "першої столиці", виїхало, хіба що з півтора десятка більшовиків.

"Акт українського уряду і ЦК КП(б)У має особливе значення не тільки для самої України, не тільки для СРСР, але також і міжнародне", – писалося тоді в офіційному речнику "Революция и национальности". Під ту пору йшлося про поширення радянофільських тенденцій на весь радянофобський світ, задля чого повсюдно застосовувалося активне переміщення чевенґурівської атрибутики: столиць, річок, садків, а також безпосередньо народів.

І не дивно, що вбивство, яке, за сюжетом цього роману, сталося в Харкові під час "столичного" переїзду, залишилося непоміченим…

Ігор Бондар-Терещенко для Радіо МАКСИМУМ

Читайте також: 5 епатажних книг, які вас вразять