Чому деякі люди постійно спізнюються?

Не завжди з неповаги чи розсіяності – часом причини для запізнення набагато глибші.

"Якщо дослідити звичку запізнюватися з наукової точки зору, виявляється, за нею можуть стояти певні психологічні проблеми. Та, на щастя, ситуацію можна виправити", – зазначає оглядачка ВВС.

Про непунктуальних людей майже завжди складається негативне враження – але не завжди це справедливо.

Утім, звичка спізнюватись не заважає багатьом людям бути організованими (принаймні певною мірою) і дбати про те, щоб догоджати друзям, рідним чи начальству. Люди "з вадами пунктуальності" нерідко усвідомлюють, наскільки їхній недолік шкодить стосункам, репутації, кар'єрі чи матеріальному стану, соромляться його й тяжко страждають.

"Можливо, хтось і отримує задоволення від того, що змушує інших чекати. Втім, більшість людей спізнюватися не любить, – пише Діана ДеЛонзор у книжці "Ніколи більше не спізнюсь". – Але повільність – затятий ворог, якого надзвичайно важко здолати".

Я такий, який є

Можливо, регулярні спізнення – не ваша провина. Можливо, це ваш тип особистості. Люди, що спізнюються, часто мають спільні риси характеру, такі як оптимізм, низький рівень самоконтролю, тривожність і любов до пригод, кажуть експерти. Індивідуальні відмінності також впливають на те, як ми відчуваємо плин часу.

У 2001 році Джефф Конте, професор психології з Каліфорнійського університету в Сан-Дієго, провів експеримент, в якому поділив учасників на "тип А" (амбітні, схильні до конкуренції) та "тип Б" (творчі, вдумливі, схильні до досліджень).

Він попросив учасників, не користуючись годинником, засікти хвилину часу. Людям типу А здалося, ніби пройшла хвилина, в середньому за 58 секунд, а людям типу Б – за 77 секунд.

Ваш найгірший ворог – ви самі

Люди, що спізнюються, "на диво схильні шкодити самі собі", пише Тім Урбан, блогер і оратор, який виголосив промову про зволікання на конференції TED і знайомий з цією проблемою з власного досвіду.

Він придумав для таких людей спеціальний термін – "ненормальні, що постійно спізнюються" (НПС). Звісно, причини бувають різні, але дуже часто люди самі провокують проблему. Їх може стопорити надмірна увага до деталей, а також негативне передчуття: "Ой, зараз я спізнюся".

"Для деяких людей, спізнення – це прояв певних труднощів у сфері психічного здоров'я чи неврологічних розладів", – каже Герріет Меллотт, клінічний психолог і консультант когнітивно-поведінкового напрямку.

Вона наводить приклади: "Люди, що страждають на розлад тривожності, часто уникають певного типу ситуацій. Власники низької самооцінки критично оцінюють свої здібності, що може призводити до безкінечної перевірки власної роботи". Депресія ж зазвичай супроводжується браком енергії, і тоді людині ще складніше зрушити з місця.

Вправте собі мізки й приходьте вчасно?

Лінда Сападін, психолог і авторка книжки "Як побороти прокрастинацію в цифрову епоху", вважає, що звичка спізнюватись часто бере початок від "нав'язливих думок".

Якщо коротко, забарливі люди зосереджуються на страху, пов'язаному з подією, куди вони бояться не встигнути, чи терміном виконання роботи. Не в стані подолати цей страх, вони роблять з нього відмовку, як правило, їй передує слово "але". Наприклад: "Я хотіла прийти вчасно, але не знала, що вдягти"; "Я почав писати статтю, але боявся, що колеги її високо не оцінять".

"Важливо те, що йде після "але", – каже Сападін. Вона радить своїм клієнтам замінити "але" на "і". "Але" виражає опір і перепону, а "і" – перехід до розв'язку проблеми тоді завдання вже менше їх лякає, і страх не заважає їм діяти.

ДеЛонзор почала свій шлях до пунктуальності з того, що точно визначила причину своїх спізнень: насправді їй подобається той проміжок часу, коли доводиться вмикати максимальну швидкість.

"Розвиваючи в собі пунктуальність, я почала відчувати важливість того, щоб бути надійною людиною, – каже вона. – Невдовзі ця новознайдена якість стала для мене пріоритетом".

Буває, що рідні та друзі людини, яка спізнюється, більше не можуть цього терпіти. Деякі клієнти Сападін прийшли до неї, бо хтось із близьких оплатив їм консультацію чи курс.

Боріться – поборете

А тепер слово підбадьорення для тих, хто втомився чекати: лише від вас залежить, з чим ви готові миритися.

"Замість того, щоб злитися чи журитися, ви можете зайняти впевнену позицію й провести межу. Просто обговоріть з неквапним другом ваші дії наступного разу, коли він спізниться", – зазначає Сападін.

Наприклад, скажіть, що підете в кіно без нього, якщо він не з'явиться протягом десяти хвилин після призначеного часу. Скажіть колезі, яка не здала свій розділ посібника вчасно, що наступного разу віддасте посібник у друк без її частини (ясно, що директор про це дізнається).

Таким чином можна боротися із власною непунктуальністю і, зрештою, побороти її.

Читайте також: Independent розкрила секрет постійних запізнень Путіна: інфографіка

• Теги:
• Суспільство
• Наука