Чого ми вчепилися до артистів, які виступають в РФ? Відверте інтерв'ю з Сергієм Притулою

Якщо б проходили вибори президента українського сегменту Facebook – перемогу в них, без сумніву, отримав би Сергій Притула. Відомий телеведучий, гуморист та волонтер, а ще батько двох дітей є одним із моральних авторитетів країни, і це цілком заслужено.

Зараз Сергій Притула з "Вар'ятами" активно гастролює Україною. Перше україномовне гумористичне шоу країни вмудряється давати і по два концерти на день, тож, якщо вірити приказці "сміх продовжує життя", то "Вар'яти-шоу" на чолі з Притулою житимуть вічно!

Це цікаво: Притула кумедно виконав найвідоміший хіт Олега Винника

Радіо МАКСИМУМ "вкрало" трішки часу в Сергія та розпитало його про те, що найбільше цікавить українців.

– Коли ви виклали у Facebook фото в костюмі Супермена – користувачі мережі одразу охрестили вас Притуламеном. Основна ж ваша суперздатність, на їхню думку, – встигати все. Зйомки на "Новому", тур із "Вар'ятами", народження донечки... Як вам вдається знаходити баланс між роботою та особистим життям?

– Насправді цього балансу немає, тобто він абсолютно неправильний і викривлений. На жаль, я за свої 36 років так і не навчився виділяти більше часу для сім’ї. Особливо останні три роки, коли крім зйомок на "Новому каналі", роботи сценаристом для інших продакшинів, додався дуже активний гастрольний графік з "Вар'ятами" – це понад 100 концертів щороку – і волонтерська діяльність. Це все займає 80% мого часу. Для сім’ї залишається дуже мало.

Буквально минулого місяця я категорично вирішив, що треба міняти цю картинку. У 2018 році я сподіваюся, що моя дружина і мої діти бачитимуть мене частіше.

Притула чи Притуламен?

– Скільки ж ви спите, якщо не секрет?

– Залежно від обставин. Сьогодні (це було 22 жовтня, – ред.) я спав 5 годин, вчора – не пам'ятаю. У середньому – це години 4-5. Але бувають такі дні, коли я можу проспати 12 годин. Іноді на гастролях так виходить: я лягаю о другій ночі – а тоді прокидаюся, не розумію, де я, дивлюся на годинник – а там вже третя дня. Це вже коли організму по барабану, що ти хочеш, – він мусить своє взяти.

– І можна спати по 5 годин і бути щасливим?

Я вам більше скажу: якби я спав по 8 годин – я був би нещасним. А знаєте чому? Бо це абсолютне безглуздя – проспати третину свого життя. А потім сісти на старості років, посадити внуків на коліна і сказати їм: "Дітоньки мої, я проспав третину життя!" А жити коли? Сон сном – на пенсії висплюся. А поки молодий – треба гарувати.

– Із майбутньої пенсії повернімося трохи в минуле. Розкажіть, якою ви були дитиною – типовим бешкетником чи зразковим учнем? Коли проявився ваш хист до гумору?

– Я точно не був бешкетником у школі. А от на канікулах, коли я приїжджав до бабці в село, я бешкетував. При цьому я б не назвав себе заучкою чи ботаном. Так, вчився на відмінно, отримав золоту медаль, але не був стереотипним відмінником. Знаходив час і на дозвілля, і на гуртки, і на банальні хлопчачі розваги 80-х – плавити з олова кастєти якісь тощо.

Хист до гумору... Усе починалося із віршиків на табуретці. Мій тато любив, коли приходили гості, ставити мене на стільчик, аби я читав гуморески.

Довідка. "Вар'яти" з'явилися на світ у 2010-му, ставши першим 100-відсотковим україномовним гумор-шоу. Хлопці – колишні учасники КВН – не часто юзають тему політику, а надають перевагу побутовим жартам. Також вони не використовують нецензурні слова. Не забувайте, що слухати жарти "Вар'ятів" ви можете щодня в ефірі Радіо МАКСИМУМ!

– Ледь не щомісяця "Вар'яти" презентують нову концертну програму. Хто є автором жартів? Яка ваша роль у шоу?

– Ми – "самопишучий" колектив, тобто всі наші актори є авторами свого гумору. Я допомагаю хлопцям в сенсі редагування, тобто виконую редакторську роботу. На додачу, десь вказую на слабші місця мініатюри, раджу, що можна було б переробити, помагаю Владзьові з компонуванням його монологу, затверджую жарти тощо. Часом хлопці мені помагають з формуванням конферансу на концертах.

Вар'яти-шоу точно вас розсмішать

Трапляється всяке, адже це творча робота. У людини в якийсь день може бути цілковитий ступор і вона нічого не здатна написати – тоді ми збираємося і разом дороблюємо мініатюру чи пісню.

– Ви брали участь у кількох гучних комедійних проектах – Comedy Club, "Файна Юкрайна" і тепер "Вар'яти-шоу". Який свій жарт за всю гумористичну діяльність ви вважаєте найбільш вдалим та смішним?

– Ніколи не було рейтингів власних жартів. Нащо воно мені? Глядач хай сам собі вирішує, що смішне з того, що говорить Притула.

А ось один із найвдаліших жартів Притули (на думку редакції):

– Гаразд. А скільки міст "Вар'яти" вже об'їздили під час турів Україною?

– Ну точну кількість міст не назву. Але зараз я подивився – у нас свої бзіки, я-от певну статистику веду – що ми замахнулися на новий рекорд. У березні 16-го ми за місяць дали 24 концерти, а зараз ми перевершуємо цей рекорд, бо з 30 вересня по 27 жовтня буде 25 виступів. Але це не означає, що ми об'їздили 25 міст, адже подекуди ми давали по два концерти. А загалом – хлопці ведуть облік усіх міст. Ми архівуємо кожну програму, щоб завжди привозити щось нове.

– Розкажіть якийсь з останніх курйозів, який вас здивував цього туру.

– Нещодавно ми – чуваки, які вже звикли до аншлагів, – приїхали перший раз з концертом у Нову Каховку ... а до нас прийшло півзалу! Та ще й зал доволі маленький – лише 400 місць. Я ще розумію, якби був зал-тисячник, – ну тоді ок. Словом, ми ржали, бо не стали подією у культурному житті міста. При цьому програму привезли добротну – ну ж вперше приїхали і вибрали не просто бест – а супербест за 7 років.

Я сприймаю це як певний виклик, челендж. Значить, нам треба боротися за Нову Каховку.

Вар'яти гастролюють не лише великими містами України

– Зауважила, до речі, що у складі більшості гумористичних проектів є жінка. Чому у вас немає "вар'ятки"?

– А що – дуже треба? В Україні не так багато жінок-гумористок взагалі. Толкових, я маю на увазі. Та й ті толкові, які є, вони не "самопишучі". Тобто вони можуть бути хорошими акторками, але не авторами. Тому брати якусь дівчину – а однієї замало, треба шукати одразу дві – то до них ще треба авторську групу прикріплювати. Словом, це вимагає забагато затрат. Я не зарікаюся, що у нас ніколи не з’явиться дівчинка, я ж не проти. Якщо з кимось зростеться – я вам зателефоную.

– З чого/кого сміється Притула?

– Я сміюся, якщо смішно. Можу посміятися з робіт своїх колег по цеху, можу посміятися, дивлячись програму своїх хлопців, можу посміятися з тупої американської комедії чи фільму Чарлі Чапліна.

– Невдовзі "Вар'яти-шоу" вирушають у тур за кордоном. Чи є вже у вас досвід виступів за межами України та чим будете дивувати тамтешню публіку?

– Так, ми вже мали три концерти у Празі та два концерти у Лондоні. Веземо точно таку ж програму, як і по Україні. Люди, які там живуть, цілком орієнтуються в ситуації в нашій державі, знають про наш шоу-біз, про наші побутові проблеми тощо.

– Частину коштів з кожного виступу "Вар'ятів" ви передаєте на допомогу бійцям АТО. Скільки вдалося зібрати грошей за три роки війни? Чи вдається зараз вибиратися на Схід?

– Конкретно зараз я не маю такої можливості, бо фізично не встигаю. Щоб метнутися туди-назад – треба зо дві доби.

Зібрано понад 25 мільйонів гривень від початку війни, і процес триває. Думаю, що до кінця цього року ми зможемо вийти на 26.

Притула зібрав понад 25 мільйонів гривень для армії

– Чи не складається у вас враження, що зараз люди дещо збайдужіли, втомилися від війни?

– У мене – ні.

– Про всі свої придбання для армії ви звітуєте на своїй сторінці у Facebook, і у вас там вже зібралася доволі велика кількість шанувальників. За порівняно короткий термін вам справді вдалося стати "лідером думки" для українських користувачів мережі, відтак, кожен ваш пост викликає певний резонанс. Скільки свого часу ви виділяєте на Фб?

– Я не засікаю затрати часу на Facebook. Як-коли. От сьогодні (йдеться про 22 жовтня, – ред.) о другій ночі мені прийшла в голову одна ідея, і я вирішив написати пост. Але перед тим, як публікувати його у Фб, я спочатку пишу його на чернетці. Потім перечитую – і публікую або не публікую. Я закінчив його писати о 5 ранку, тому що це буде довжелезний пост на чотири сторінки А4. Я витратив три години – просто вирішив не спати цей час, а щось написати.

Ось пост, про написання якого розповів Притула:

– Скільки заявок у друзі та непрочитаних повідомлень у вас "висить"?

– У мене є дві сторінки у Facebook. Одна – величезна офіційна, де є понад 380 тисяч фоловерів, друга – приватна, де в мене 400 друзів і кілька тисяч осіб у черзі. Але там я нікого не додаю, адже є офіційна сторінка – давайте дружити на ній. Усе, що треба зробити, – це натиснути кнопочку "лайк". Подобається сторінка Притули – всьо, ми дружимо! Не подобається – ну окей.

– Чи досліджуєте ви свою аудиторію у Facebook?

– Авжеж, свою аудиторію на офіційний сторінці я моніторю щороку. Десь у березні 2014-го я заснував цю сторінку, і відтоді я традиційно в березні-квітні роблю аналітичний звіт – з яких країн люди на мене підписані, скільки чоловіків і жінок (цікаво, що жінок на моїй сторінці вдвічі більше, ніж чоловіків), їхня вікова категорія, рейтинг областей за кількістю підписників тощо.

– Із такою кількістю людей, які вас підтримують та поважають, ви претендуєте на дуже високе місце в рейтингу довіри українців. Чи побачимо ми колись Притулу в політиці?

– Не виключено. Конкретно зараз – ні, я маю чим займатися. А там далі – побачимо.

– Одне із нещодавніх нововведень наших політиків – мовні квоти на телебаченні. Як ви ставитеся до цього закону? Чи зміниться ситуація на українських телеканалах?

– Звичайно, що зміниться, адже канали мають чимось забивати ефір. Наприклад, у мене на "Новому каналі" з 7 ранку по 7 вечора йдуть якісь серіали – "Моя прекрасна няня", "Вороніни", "Не народися вродливою" і т.д. Півдоби по телевізору – російські серіали! Значить, зараз має щось відбутися і вони мають зникнути. Відповідно, їх замінять або українські серіали, або іноземні – "Друзі", "Відчайдушні домогосподарки" тощо. Так чи інакше, це стимулюватиме розвиток вітчизняного теле- і кіновиробництва.

Квотування – це взагалі палиця з двома кінцями. Закон – однозначно потрібен, бо україномовне телебачення було трохи прибите ногами за часів Незалежності, тому державна підтримка йому не завадить. Але я не дуже розбираюся у тонкощах того квотування.

Якщо ви запитаєте, чи я "за" – у принципі, так, а от чи я щось петраю в тому – у принципі, нє. Конкретно на мене ці квоти ніяк не вплинуть. Я і так говорю українською.

Сергій Притула

– Ви в курсі, що квоти на радіо вже діють певний час. Чи помітили ви якісне збільшення української музики?

– Я не був прихильником квотування на радіо в момент, коли проходило бурхливе обговорення цього закону. Не тому, що я проти самої ідеї – ні, я тільки за те, щоб в ефірі лунало якомога більше української музики. Мені не зовсім подобався підхід до цієї справи людей, які ініціювали квотування. Будучи далекими від поняття музика, вони вирішили нагнути одним махом величезний ринок і людей, які на ньому працюють.

Але ок – що сталося, те сталося. Тепер я визнаю, що, хоча й не був прихильником цього, квотування дало свій результат. Не одразу, але паростки вже зародилися. Головним завданням квотування називали появу нових українських виконавців в ефірі радіо. Але коли квоти ввели – я не почув нових голосів! Навпаки – все було так, як я й передбачав: щоб збільшити відсоток української музики – редактори додали пісні "ОЕ", Скрябіна, Бумбоксу і так далі. Фахівці, проаналізувавши радіоефіри за три дні до і після квот побачили, наприклад, що виконавиця Гайтана почала звучати в 15 разів частіше, аніж було до того.

Але зараз я можу сказати, що завдяки квотуванню дуже сильно просуналася категорія української танцювальної музики, якої досі не було. Хітами почали вистрілювати Tayanna, Марічка Яремчук, Ivan NAVI, Артем Пивоваров. Почали з'являтися нові імена, і це дуже приємно. Чи то дія квот, чи то просто так співпало – не знаю.

Сергій Притула на Радіо МАКСИМУМ

– Назвіть своїх улюблених українських виконавців.

– Я знайомий з величезною кількістю українських виконавців, і зараз я або всіх мушу перераховувати, або не буду нікого ображати.

– А слухаєте ви теж їх?

– У нас не так багато виконавців, які роблять якісну музику, тому я маю щастя бути з усіма ними знайомий. Звичайно, їхні диски в машині є.

– Ви теж пробували себе у ролі музиканта, записавши трек "Я на неї запав" із групою "Клей Угрюмого". Як вам такий досвід?

– Це дуже кумедний досвід, який був ініційований моїм кумом і водночас продюсером гурту "Клей Угрюмого". Він сказав, що треба начитати репчик, і ми з'їхалися на квартирі з музикантами, сіли – і за півтори години накидали текст. Через кілька тижнів я приїхав на студію і ми записали трек. Це не був мій співочо-музичний дебют. Це радше виняток з правил, аніж початок чогось нового.

– Продовжуючи тему музики: як ви ставитеся до виступів українських артистів у Росії?

А як ви ставитеся до того, що українці качають нафту в Тюмені? А як ви ставитеся до того, що наші хлопці мурують у Підмосков’ї будинки? Чо ми вчепилися конкретно до артистів? Я розумію, що – це публічні люди, вони дають приклад для наслідування. Відтак, артисти, які виступають у РФ, своєю поведінкою виписують індульгенцію всім іншим непублічним людям, які там працюють. Тому зараз будь-який наш заробітчанин може сказати, мовляв, чого ви до мене домахалися – он артисти їздять, он футболісти наші грають, а я що – мені треба сім’ю годувати.

Але я не хочу розглядати тему гастролів українських співаків окремо від питання заробітків там інших верств населення. Усіх цих артистів назбирається приблизно два десятки, а от на заробітках там – мільйон, припустимо. То чому тим ми не плюємо в очі, а тих ми докльовуємо? Я нікого не виправдовую – просто мені не подобається політика подвійних стандартів.

– Говоримо про поїздки в Росії, тож, цікава ваша думка щодо майбутнього чемпіонату світу з футболу. Збірна України туди не пройшла – гадаєте, на краще? Так ми уникли цього шекспірівського "їхати чи не їхати" в РФ...

– Чесно, я не задумувався про це. Треба було вийти з групи, а потім вже вирішувати – їхати на ЧС у Росію чи ні. Махати руками після бійки сенсу немає. Я не знаю, яке рішення ухвалила б Федерація футболу, як захотіли б самі футболісти. Поїхати в Росію, успішно виступити – це було б добре. Але при цьому грати в країні-агресорі, коли в нас йде війна, – не дуже личить.

Я би туди точно не полетів. Знаючи, що я є в чорних списках тих "днр"-"лнр", мене би там або зразу вальнули, або заарештували. А загалом – нема предмету для обговорення. Ми вилетіли, і на тому всьо – гайки.

– А через що збірна України вилетіла? Чого забракло нашій команді?

Збірна України вилетіла тому, що команди-суперниці пропускали менше, а забивали більше за нас. Усе просто. Наш результат – третє місце в групі – абсолютно по ділу. З чотирьох ключових матчів (два з Ісландією і два з Хорватією) ми програли три, один звели в нічию. Ну то про що говорити?

Загальний рівень збірної зараз, чесно кажучи, не тішить. Це при тому, що деякі наші гравці грають у провідних чемпіонатах Європи. Натомість рівень українського чемпіонату дуже сильно впав, а основна частина збірників грає все ж в УПЛ.

Притула є вірним фаном збірної України

– На вашу думку, зміна тренера збірної поліпшила б ситуацію?

– Нє. Я думаю, що Андрій Миколайович зараз викручується, як може, із наявного ресурсу. Мені подобається те, що він робить у збірній. І я не говорю конкретно про футбол на полі, але при Шевченку збірна стала більш відкритою до своїх вболівальників.

Наші гравці тепер підходять дякувати своїм фанатам не тільки після матчів, які ми виграємо. Ще ніколи не було такого, щоб фани літали одним літаком на матч зі збірною, а цьогоріч таке сталося, наприклад, ми летіли в Рейкв’явік.

Вболівальники готові віддячити, футболістам залишається показувати гру.

– А ви самі колись грали у футбол?

– Ні, я ніколи не був суперфутболістом, а коли в школі капітани команд-суперниць вибирали собі гравців – то я був серед тих, останніх. Інша справа – волейбол. Ото я любив, та й досі люблю пограти, коли випадає нагода.

Розмовляла Тетяна Русінкевич, Радіо МАКСИМУМ

Читайте також: Сергій Притула зізнався, на якому автомобілі їздить

• Теги:
• Сергій Притула
• Україна
• Суспільство
• Шоу-біз
• ЗМІ
• Музика
• Інтерв’ю
• Тетяна Русінкевич