"Я просто не впізнала своє місто": вчителька розповіла, який вигляд має зараз Миколаїв

Миколаїв з початку повномасштабної війни став справжньою фортецею, яка стримувала окупантів та досі бере на себе атаки загарбників. Багатьом мешканцям довелось виїхати з рідного міста, серед них опинилась і Любов Кротенко.

Миколаїв щодня вже чимало місяців перебуває під обстрілами російськими військовими. Життя у місті назавжди змінилось, а великій кількості населення довелося покинути домівки та оселитись у більш безпечних областях країни. Своєю історією поділилась Любов Кротенко в рамках проєкту СВОЇ 24 каналу.

Повне інтерв'ю Любові про початок війни, довгу евакуацію та плани після перемоги читайте тут

Любов Кротенко родом з Миколаєва і щиро захоплюється рідним містом. Ще до початку повномасштабної війни вона займалась тим, що справді любить, а саме працювала викладачкою у музичній школі. Та 24 лютого все змінилось, а в березні жінка прийняла складне рішення евакуюватись з родиною в Івано-Франківськ.

Тоді ж зупинився і навчальний процес, а вже у вересні музична школа дозволила заняття онлайн, оскільки майже всі діти виїхали з міста. Тож Любов ненадовго повернулась у Миколаїв.

Я їздила до Миколаєва у вересні, бо треба було по документації. Тоді я не впізнала місто. У моєму районі, який дуже далеко від Херсону, немає жодного вікна. Всі вікна взагалі повністю вибиті. Також води з квітня немає. Ті, хто залишився – це мужні люди. За певний час у крані з'явилася солона вода, але миколаївці й цьому радіють, бо можна використовувати її за технічними потребами, до прикладу, мити посуд чи хоча б туалет змивати. Коли я вийшла на вулицю, то помітила, що люди зовсім інші. На обличчі тих, хто залишився, видно такий вираз, аби тільки вижити, – зізнається жінка.

Та після перемоги вона планує повертатись у рідний дім однозначно, хоч зараз родина вже трохи облаштувалась у новому місті.

Слава Богу, Херсон вже звільнили, але у Миколаєві все ще немає води. Обстріли міста продовжуються. То ж цей навчальний рік, тобто до кінця весни, ми вирішили перебути тут. Старший син вступив у Франківську в коледж, а менший – продовжив очне навчання тут, у школі. Ну, а на літо, я дуже сподіваюся, я впевнена, що ми повернемось, тому що місто чудове. Місто прекрасне і комфортне. Додому дуже хочеться. Додому тягне душа, – наголошує Любов.

Читайте також: "Я такого ще ніколи не зустрічала": Любов зі Слов'янська про життя на Буковині

• Теги:
• Україна
• Війна
• Історія
• Суспільство
• Миколаїв
• Івано-Франківськ