"Я такого ще ніколи не зустрічала": Любов зі Слов'янська про життя на Буковині

Слов'янськ ще у 2014 році стикнувся з російськими окупантами та й сьогодні його продовжують обстрілювати загарбники. Повномасштабна війна змусила 61-річну Любов покинути місто та починати все заново на Буковині.

Слов'янськ, який розташований менш як за 50 кілометрів від Бахмута, ще з 2014 році опинився під обстрілами та атаками російських військових. Під час повномасштабної війни бої за звільнення українських територій продовжились, а зараз місто стало прифронтовим і досі відчуває на собі ненависть окупантів. У 2022 році 61-річна місцева мешканка Любов не витримала та зважилась на евакуацію після всіх пережитих жахіть. Своєю історією жінка поділилась в рамках проєкту СВОЇ 24 каналу.

Повне інтерв'ю з Любов'ю про життя Слов'янська з 2014 року, важкий переїзд та нову сторінку на Буковині читайте тут

Лише 24 квітня жінка разом з чоловіком Едуардом та його матір'ю зуміла покинути Слов'янськ, а аж 28 квітня прибула у село Ворничани на Чернівеччині. Саме тут виріс батько пані Любові, тут вона бувала ще маленькою, але добре пам'ятала і батьківський дім, і родичів, і місцевість.

У хаті були тільки ліжка. А тепер вже прибрали, поставили трохи меблів, постелили доріжки. Підлога провалювалась, та чоловік "підлатав" її листком ДВП. Звісно, мама Едіка була шокована, бо вона все життя провела у квартирі, звикла до зручностей. Але мириться з тим, що є. Так ми влаштувались і вже майже 8 місяців тут живемо. Тут така гарна природа, лелеки, колодязі, будинки. Мені дуже тут подобається, хоч за домом сумуємо, – розповідає жінка.

Життя в іншій області України неабияк вразило родину. Любов зізналась, що її шокували те, як у селі їх зустріли. Будинок постарались підготувати до приїзду, а сусіди одразу ж принесли яблука, консервацію, смалець, картоплю. Овочів було стільки, що сім'я навіть посадила частину і вже зібрала власний врожай помідорів та картоплі.

Слов'янськ продовжують обстрілювати російські військові / facebook.com/vadymlyah

Батько мені розповідав, що тут дуже хороші люди, що у них зроду ніхто хату не закривав. Я такого ніде не зустрічала. У нас в Слов'янську вже б давно винесли все до останньої ганчірки, – ділиться вона.

Поряд у магазині працює родина, яка також дуже доброзичливо ставиться до вимушених переселенців. Куди б вони не йшли, повертаються із сумками, адже люди намагаються усіляко допомогти та завжди привітні.

З нами трапилась така історія – у мене є інвалідність через проблеми зі здоров'ям, тому мені порадили їсти гарбуз. А я його не люблю, тож купили вживаний соковичавлювач, щоб пити сік. Потім вирішили купити яблука на сік. Пішли туди, де в селі приймають фрукти. А там якраз жінка на джипі привезла яблука здавати. Я розповіла їй, що ми хочемо купити яблука, що ми переселенці. Ми розговорились і виявилось, що це моя троюрідна сестра. Вона привезла нас додому і дала два мішки яблук. Ще й сказала, де її сад і дозволила рвати там яблука, – розповідає Любов.

Читайте також: Життя в окупації: лікарка розповіла, як в Херсоні викрадали людей

• Теги:
• Україна
• Війна
• Суспільство
• Історія
• Донецьк
• Чернівці