Вірші про зиму – красиві українські поезії для дітей і дорослих

Українські вірші про зиму зачаровують своєю красою та додають дрібку віри у диво. Зібрали для вас найкращі поезії про зимову пору року для дітей, які легко вивчити напам'ять, а також красиві твори, які сподобаються навіть дорослим.

Взимку у всіх з'являється справжній святковий настрій, а також посилюється віра у чудеса. І це не дивно, адже сніг нагадує про найтепліші сімейні спогади дитинства. Однак зимова пора року надихає не тільки робити приємне близьким, а й довше грітись під ковдрою, читати затишні книжки та дивитись атмосферні фільми.

Це цікаво: Вірші про Святого Миколая для дітей і дорослих: ТОП 40

Про цю казкову пору року можна чимало розповідати, але краще це зробити мовою поезії. До вашої уваги вірші про зиму, які змусять вас побачити красу засніженої природи та подарують відчуття гармонії зі світом. Упевнені, що така поезія сподобається не тільки дітям, а й дорослим.

Тисніть на пункт, який вас цікавить, і переходьте до потрібного вам розділу:

• Вірші відомих поетів
• Любовні поезії про зиму
• Дитячі вірші
• Короткі зимові поезії

Вірші про зиму від українських поетів

Грудень
Уночі мороз поволі
Інеєм упав на шлях...
Спотикається на полі
Місяць грудень по грудках.

І тому такий він гнівний,
Дружить з вітром крижаним.
А хуртеча рівно-рівно
Засипає слід за ним.

Сипле сніг мов стеле килим,
Щоб за груднем із дібров
Тим рипучим снігом білим
Рік Новий до нас ішов.
(Михайло Литвинець)

***

Лягла зима, і білі солов’ї
Затьохкали холодними вустами.
В холодні землі взулися гаї.
І стали біля неба як стояли.

Скоцюрбивсь хвіст дубового листа,
Сорока з глоду водить небо оком,
І вітер пише вітрові листа,
Сорочим оком пише білобоко,

Що гай з землі дивився і стояв,
Що солов'ї маліли, як морельки,
А Київ, мов скажений, цілував
В степах село чиєсь, чуже, маленьке.

Що я з тобою ще одні сніги
Зимує на щасті, як на листі.
Нога в дорозі. Вітер з-під ноги.
І пам'ять наша - мак в колисці.
(Микола Вінграновський)

***

Новорічна колискова

Сніг приліг на землю льольо,
Притуливсь до тебе я,
І гойднулась біля болю
Новорічна ніч твоя...
Йди додому, старший болю,
І малому накажи:
Не дивиться нам ніколи
По той бік, де ніч лежить.

Може бути, що й не буде
Того щастячка і нам,
Але тепло пахне грудень
Молодим своїм снігам...

Ти б сказала: не змерзає
Ні мороз, ні заячня,
І душа твоя не знає,
Де твоя, а де моя...

Спи і слухай: вітер шаста
То в діброви, то з дібров...
З Новим роком, з новим щастям
Вас, гіркото, вас, любов!
(Микола Вінграновський)

***

Снігу, снігу сиплеться довкола.
І садів травнева білизна.
Тільки плаче на морозі гола
Під холодним вітром бузина.

Тільки діти витягли санчата
І, б'ючи підборами об сніг,
Мчать, веселі, весну зустрічати,
Розсипаючи щасливий сміх.
(Василь Симоненко)

***

Дзвенять у відрах крижані кружальця.
Село в снігах, і стежка ані руш.
Старенька груша дихає на пальці,
Їй, певно, сняться повні жмені груш.

Їй сняться хмари і липневі грози,
Чиясь душа, прозора, при свічі.
А вікна сплять, засклив мороз їм сльози.
У вирій полетіли рогачі.

Дощу і снігу наковтався комин,
і тин упав, навіщо городить?
Живе в тій хаті сивий-сивий спомин,
улітку він під грушею сидить.

І хата, й тин, і груша серед двору,
і кияшиння чорне де-не-де,
Все згадує себе в свою найкращу пору.
І стежка, по якій вже тільки сніг іде...
(Ліна Костенко)

***

На лижах
Сніги упали свіжі,
Прослався білий шлях,—
Візьму я бистрі лижі,
Полину наче птах.

Засніжена дорога
Зникає десь у млі —
Коли б летіти змога
На голубі шпилі.

В далеку Верховину,
Що мріє у півсні,
У тиху полонину,
В Карпати чарівні!
(Марійка Підгірянка)

Любовна лірика: вірші про зиму і кохання

Сніг падав безшелесно й рівно,
Туманно танули огні,
І дальній дзвін стояв так дивно
В незрозумілій тишині.

Ми вдвох ішли й не говорили,
Ти вся засніжена була,
Сніжинки грали і зоріли
Над смутком тихого чола.

І люди млисто пропливали,
Щезали й гасли, як у сні, —
І ми ішли й мети не знали
В вечірній сніжній тишині.
(Максим Рильський)

***

Дивися – стелеться перший лід
на наших з тобою вулицях зранку,
і кров на смак ніби дикий глід,
а на губі залишився слід
від поцілунку, маленька ранка;

дивись, як обтріпуються краї
кишень від рук в шкіряних рукавичках,
як забуваються всі твої
легковажні вчинки, шкідливі звички;
як тісно сплять на гілках птахи,

як сивим береться в повітрі подих,
як сонце пестить міські дахи,
і чорні гострі дерев верхи,
і сонних риб у повільних водах;
як світ підносить тобі дари –

холодні яблука, пізні квіти,
раптові безвітряні вечори
та інші радості – їж, бери,
тримай, бережи, забувай про літо;
як зріє в легенях нове тепло,

не стороннє, м’яке, небачене,
тендітне, ніби живе стебло.
І все, що з тобою колись було,
раптом не має жодного значення.
(Катерина Бабкіна)

***

Перший сніг

Падав сніг, ласкавий і лапатий,
обнімав нас, крилами немов...
І хотілось вічно так стояти...
Перший сніг і першая любов.

Як співала кров у юних жилах!..
Вечір той весну в серця нам ніс...
На щоках твоїх, до болю милих,
я губами пив алмази сліз...

Ми стояли. Падав сніг без звуку.
Твої очі зорями цвіли...
І в руках моїх кохані руки
ніжними й покірними були.

Білі квіти розсипало небо,
і співала в жилах юна кров...
Ми мовчали... Слів було не треба...
Перший сніг і першая любов.
(Володимир Сосюра)

***

Зима, ніби справжня любов, починається в ліжку зранку –
спільним теплим повітрям, шепотом або сміхом,
коли світло, занадто біле, пробивається крізь фіранки
і розтікається по кімнаті так, що ним можна дихати –
довго-довго, якщо лежати тихо там.

Зима, ніби срібло з мережив, розсипається по оселі,
осідає між аркушів книг і в шафах між рушниками,
опановує поступово найдальших полиць пустелі
шапками, рукавицями, муфтами і шарфами,
різними сумнівами, вицвілими страхами.

І коли ти спитаєш, де тепер все те, у що ми вірили,
що станеться із домашніми янголами й святими,
я покажу тобі, як потвори з снів і добрі уявні звірі
сповільнюютьться, незвичайні і незнищимі,
і пересуваються в зиму, перетворюється на зиму.

А вона, як млява пропасниця, ходить з тіла у тіло
через позичені светри чи з одним на двох чаєм,
викидає суцвіття, достигла і обважніла,
випускає стріли і плодить зарості лілій,
зближує і розводить, вистуджує, зігріває.
(Катерина Бабкіна)

Вірші про зиму для дітей

Для малят 2-3 років

***

Наша ялинка
За вікном летять сніжинки
І сідають на вікні.
Ми танцюєм круг ялинки
І співаємо пісні.
(Наталя Забіла)

***

Через поле, через ліс,
З пагорбка в долинку
Подарунки зайчик віз
Діткам на ялинку.

***

У вогнях ялиночка
В новорічний час,
На гілках ялиночки
Тисячі прикрас.

***

Свято ми зустрічаємо,
Ялинку прикрашають,
Вішаємо іграшки,
Кульки хлопавки.

***

Мені на долоню
Злетіли з хмаринки
Дві білі сніжинки
І ще дві сніжинки.

А разом виходить
Якась дивина —
А разом виходить
Краплина одна!
(А. Качан)

ДЛЯ ДОШКІЛЬНЯТ 4-5 РОКІВ

***
Перший сніг
Вранці кіт
Приніс на лапах
Перший сніг!
Перший сніг!
Він має
Смак і запах,
Перший сніг!
Перший сніг!
Він кружляє,
Легкий,
Новий,
У хлопців над головою,
Він встиг
Хустку пухову
Розстелити
На бруківці,
Він біліє
Вздовж паркану,
Задрімав на ліхтарі, -
Значить, скоро,
Дуже скоро
Полетять санчата
З гірок,
Значить, можна буде
Знову
Будувати фортецю
У дворі!
(Я. Акім)

***

Хризантеми
На вікні, срібному від інею,
Точно хризантеми розквітли.
У верхніх стеклах - небо яскраво-синє
І застреха в снігового пилу.

Сходить сонце, бадьорий від холоду,
Золотиться відблиском вікно.
Ранок тихо, радісно і молодо,
Білим снігом все запушено.

І весь ранок яскраві і чисті
Буду бачити фарби у височині,
І до півдня будуть сріблясті
Хризантеми на моєму вікні.
(Бунін І.)

***

Зимові свята
Вже перший сніг кружляє над землею.
І тихо падає. Уже вода
Замерзла на озерах. Опада
Останнє листя і яснить алею.

Останній сніг, там бурий, там блакитний,
Іще лежить в окопах і ярах,
Ще в пам’яті метелиць білий жах,
Ще сонце спить.
(М. Рильський)

***
Грудень
Дорожний майстер грудень
Мости будує всюди,
Вкриває ріки кригою,
Воює із відлигою:
Дороги підморожує
Ще й снігом припорошує,
Щоб на дзвінких санчатах
Новому року мчати.
(Т. Коломієць)

***
Вже зима в дорозі
Спить під листям їжачок,
Під камінчиком – жучок,
Дідусь – під кожухом,
Зайчик вкрився вухом.
Вже зима в дорозі
На скріпучім возі.
(О. Богемський)

***

Зимонька
Зимонько, голубонько
В білім кожушку,
Любимо ми бігати
По твоїм сніжку.
Всім рум”яниш личенька
Ти о цій порі
І ладнаєшь ковзанки
В нашому дворі.
(Л. Забашта)

Для дітей 1-2 класу

***
Гостює в нас зима
Летять, летять сніжинки
На поле, ліс і сад,
Веселий свій таночок
Танцює снігопад.
Надворі – лютий холод,
Тепла давно нема.
Заліз в копичку зайчик
І солодко дріма.
Мете хвостом лисичка
Сніжок біля сосни.
В барлозі спить ведмедик,
Солодкі бачить сни.
(В. Кленц)

***

Білі слони
Із холодних країв,
з далини,
поприходили білі слони.

Он під вікнами стали, вухаті,
аж стемніло трішечки в хаті.

Будуть з нами вони до весни —
білі-білі замети-слони.

А весна засміється в гаю —
підуть знову на північ свою.
(Віктор Терен)

***

Веселий сніг
Падав сніг,
Падав сніг –
Для усіх, усіх, усіх,
І дорослих і малих,
І вселих і сумних.
Всім, хто гордо носа ніс,
Він тихцем сідав на ніс.
А роззяв, як на сміх,
Залетів до рота сніг.
Вереді за комір вліз
І довів його до сліз.
А веселі грали в сніжки –
Сніг сідав їм на усмішки
І сміявся з усіма:
- Ой, зима, зима, зима!
(Оксана Санатович)

***

Ялиня
Сива матінка-зима
Молоду яличку
Одягала крадькома
В снігову спідничку.

Обтрусило ялиня
Снігову спідничку,
Бо зелене убрання
До лиця яличкам.

У своєму убранні
Юні ялинята
Дуже милі, осяйні
В новорічні свята.
(Воронько Платон)

***

Гра у сніжки
На галяві край доріжки
Полетіли влучні сніжки,
І почався білий бій,
Закрутився у сувій.
Закрутився, покотився,
Під горою зупинився.
Зверху сніг
І знизу сніг,
І ніхто узнать не міг,
Де чиї стирчали ніжки.
Ой, весела гра у сніжки!
(Платон Воронько)

***

Сніжинки
Зайчикові вуха
Сіє, віє, завіва
Снігом завірюха,
А у зайчика, хоч плач.
Дуже змерзли вуха.

Він і валянки узув,
І вдягнув кожуха,
А з-під шапки, ну, хоч плач.
Виглядають вуха.

— І чого ти зажуривсь? —
Цокотять синички.
— Ти б собі вдягнув на вуха
Теплі рукавички!
(В. Каменчук)

Для учнів 3-4 класу

***
Випав сніг
Вдягнувшись тепліше,
Морозяним ранком
Мариночка вийшла
І стала на ганку.
– Як гарно навколо!
Все вкрилось кругом
Пухнастим та чистим
Блискучим сніжком.

У білому вбранні
Зелені ялини.
Під сніг, як під ковдру,
Сховались рослини,
Щоб їх не дістали
Морози страшні,
Щоб взимку заснути
Й ожить навесні.

***

Ставаймо на лижі,
Сідаймо в санчата,
Берімо коньки,
Щоб стрілою помчати!
Хай щоки щипає
Мороз жартома!
Хороша погода!
Весела зима!

Сніговик
Як сумно в нашому дворі
Сніговику малому.
Та він не скотиться з гори,
Не побіжить додому.
Від снігу вся земля блищить –
Сніговику не зимно.
Ледь–ледь в повітрі мерехтить
Сніжинка – цятка синя.
Та не одна! Їх цілий рій
Спустився з неба долі,
їх стільки, скільки в тебе мрій, –
Танцюють в дружнім колі.

А сніговик один стоїть
Йому страшний не холод:
– У мене друга, уявіть,
Ще не було ніколи.
І ні з ким гратись у сніжки... –
Його проймає туга,
А навкруги – пусті стежки,
Нема, немає друга.
Нема – так буде, не журись!
Ось вуглики, морквина,
А замість шапки хтось приніс
Старе відро з–під тину.
І грають весело в сніжки Надворі два сніговики!
(Володимир Кухалашвілі)

***
Перший сніг
Новину сьогодні зранку
День вчорашній нам приніс:
Білі стріхи, білі призьби,
Біле поле, білий ліс.
Ліс стоїть такий поважний,
Мов дідусь сарий та сивий.
Погляда на шлях широкий,
На просторі білі ниви.
Темні сосни та ялини
Простягли далеко віти
І поблискують на сонці,
Снігом-інеєм укриті.
З-між дерев не обізветься
Ні звірина, ані птаство, —
Та кортить санчата взяти
І піти в зимове царство.
Там бадьорістю подихать,
Побродити білим шляхом
Чи із пагорба спуститись,
Пролетіти бистрим птахом!
А опісля в теплу хату
З мандрування повертатись —
І мамусі любій-милій
Всі пригоди розказати.
(Олена Пчілка)

***

Сніжинки
Білесенькі сніжиночки,
Вродились ми з води;
Легенькі, як пушиночки,
Спустилися сюди.
Ми хмарою носилися
Від подиху зими,
І весело крутилися
Метелицею ми.
Тепер ми хочем спатоньки,
Як дітоньки малі.
І линемо до матінки —
До любої землі.
Матуся наша рідная
Холодна і суха,
Бо дуже змерзла, бідная,
Вона без кожуха.
Отож її нагріємо,
Устелимо сніжком.
Мов ковдрою, накриємо
Легесеньким пушком.
Нехай зимою злючою
Вона спочине в сні,
Щоб зеленню пахучою
Прибратись навесні.
Щоб з ниви колосистої
Був добрий урожай, —
То й долі променистої
Зазнає рідний край!
(Микола Вороний)

Для учнів 3-4 класу

***
Випав сніг
Вдягнувшись тепліше,
Морозяним ранком
Мариночка вийшла
І стала на ганку.
– Як гарно навколо!
Все вкрилось кругом
Пухнастим та чистим
Блискучим сніжком.

У білому вбранні
Зелені ялини.
Під сніг, як під ковдру,
Сховались рослини,
Щоб їх не дістали
Морози страшні,
Щоб взимку заснути
Й ожить навесні.

Ставаймо на лижі,
Сідаймо в санчата,
Берімо коньки,
Щоб стрілою помчати!
Хай щоки щипає
Мороз жартома!
Хороша погода!
Весела зима!

***

Сніговик
Як сумно в нашому дворі
Сніговику малому.
Та він не скотиться з гори,
Не побіжить додому.
Від снігу вся земля блищить –
Сніговику не зимно.
Ледь–ледь в повітрі мерехтить
Сніжинка – цятка синя.
Та не одна! Їх цілий рій
Спустився з неба долі,
їх стільки, скільки в тебе мрій, –
Танцюють в дружнім колі.

А сніговик один стоїть
Йому страшний не холод:
– У мене друга, уявіть,
Ще не було ніколи.
І ні з ким гратись у сніжки... –
Його проймає туга,
А навкруги – пусті стежки,
Нема, немає друга.
Нема – так буде, не журись!
Ось вуглики, морквина,
А замість шапки хтось приніс
Старе відро з–під тину.
І грають весело в сніжки Надворі два сніговики!
(Володимир Кухалашвілі)

***
Перший сніг
Новину сьогодні зранку
День вчорашній нам приніс:
Білі стріхи, білі призьби,
Біле поле, білий ліс.
Ліс стоїть такий поважний,
Мов дідусь сарий та сивий.
Погляда на шлях широкий,
На просторі білі ниви.
Темні сосни та ялини
Простягли далеко віти
І поблискують на сонці,
Снігом-інеєм укриті.
З-між дерев не обізветься
Ні звірина, ані птаство, —
Та кортить санчата взяти
І піти в зимове царство.
Там бадьорістю подихать,
Побродити білим шляхом
Чи із пагорба спуститись,
Пролетіти бистрим птахом!
А опісля в теплу хату
З мандрування повертатись —
І мамусі любій-милій
Всі пригоди розказати.
(Олена Пчілка)

Для дітей старших класів (5, 6, 7 класи)

***

Крихти хліба

З лісосмуг, де свищуть сніговиці,
Де не стало корму і тепла,
Перебрались лагідні синиці
У садки до нашого села.

В завірюху, ожеледь, морози
Стукають синиці у вікно,
З горобцями ділять на дорозі
Крихту хліба мерзлу і зерно.

Пригощав пташок я з годівниці
І почав нарешті відчувать,
Що для когось крихта — це дрібниця,
А для пташки — жить чи замерзать.

(Качан Анатолій)

***
Навкруги казкові шати —
Сиве плетиво гілок.
Спробуй зразу відгадати,
Де тут в’яз, а де дубок.
Де калина, де шипшина,
Де черешенька мала?
Все зима запорошила,
Запушила, замела.

Сплять над озером ялинки,
Як сестрички в сповитку.
Біла віхола хустинки
Їм зіткала нашвидку.

І берізка — мов лілея
В платті з ніжних пелюсток.
Замість бантика у неї —
З клена зірваний листок.
(Вадим Скомаровський)

***

Дід Мороз

Є чарівне місце на землі,
Де сніжок не тане взагалі,
Завірюхи віють навкруги,
Срібні розсипаючи сніги.

Там палац із кришталю стоїть
І ялинка у вогнях горить,
Над палацом сяйво золоте,
А в палаці Дід Мороз живе.

В Дідуся є палка чарівна,
Яка творить непрості дива,
Стукнув палкою у льодовик,
Вмить з`явивсь гуляка-сніговик,
З ним Дідусь готує дітворі
Подаруночки на Новий рік,
А як свято в дзвони задзвенить,
Дід Мороз до всіх дітей спішить.

Ось і казка – зорі-зірочки
Падають всім дітям на дахи
На ялинках, що є у вікні
Теж з`явились вогники-вогні,
Щоби Дід Мороз не заблукав
І хатинок довго не шукав,
Бо в цю нічку дітвора уся
З подарунками чекає Дідуся!
(А. Стасюк)

***

Зимовий відпочинок
Зі вікном летять сніжинки
На дерева і будинки,
На мости і ліхтарі,
На дороги і двори.

Все довкола біле-біле,
Снігопад дарує диво:
Він пухнастим покривалом
Землю ніжно укриває.

Вибігли у двір малята
В сніжки з друзями пограти
І маленькі топчуть ніжки
В свіжому снігу доріжки.

У веселому танку
Всі кружляють на катку.
Звідусіль лунає сміх:
Кіт Мурко упав на сніг.

Ось взялися дружно діти
Бабу снігову ліпити.
Очі – чорні дві вуглинки,
Ніс зробили із морквинки.

Час додому повертатись
І до свята готуватись:
Скоро-скоро Новий Рік
Завітає на поріг.

Прикрашають всі ялинки –
Кульки, блискітки, сніжинки
Їм на віти одягають,
З чудом зустрічі шукають.
(О. Прокопчук)

Короткі дитячі вірші

***

Падав сніг на поріг,
Кіт зліпив собі пиріг.
Поки смажив, поки пік,
А пиріг водою стік.
Кіт не знав, що на пиріг
Треба тісто, а не сніг.
(Воронько Платон)

***
З неба падають сніжинки
Зимонько, де ти?
Намети замети.
Ми тебе стрічатимем
З лижами й санчатами,
З ковзанами на льоду.
А зима гукає: — Йду!
(Г. Бойко)

***
Перший сніг
Перший сніг на землю ліг,
Кіт по снігові побіг.
На снігу лишив сліди,
Щоб по них назад прийти.
Та поки він десь гуляв,
Сніг на вулиці розтав.
(Л. Новикова)

***

Добре киці в кожушку,
Ходить сміло по сніжку.
Я сплету їй теплу шапку,
Рукавиченьки на лапки.
А тоді — ще й на санчатах
Зможу кицю покатати.
(М. Пономаренко)

***

Пісня про ялинку
Цвіте, горить, красується
Ялинка лісова....
Стрибає сірий заїнько
І пісеньку співа:
- Ялинка, ялинка
У лісі росла,
Ти щастя і радість
Усім принесла.
(І.Нехода)

***

Дивні квіти
Розпустились
На шибках вікна.
Це Морозкові
Приснилась
Уночі весна.
(Качан Анатолій)

Це цікаво: Найкращі вірші Лесі Українки, які вразять вас до мурашок

• Теги:
• Вірші
• Література
• Популярне
• Цікавинки
• Погода