Сам собі вояка. Хто такі Солдати удачі

Радіо МАКСИМУМ розповідає про приватні військові компанії та їхню роль у сучасному світі.

Кажуть, війна затягує чоловіків. Ті, хто хоч раз бував у бою, відчували величезний викид адреналіну, а професійні військові нерідко більш пристосовані для бойових дій, ніж для мирного життя.

Усе вищезазначене стосується сучасних найманців, елітою серед яких є представники приватних військових компаній. Або, як їх ще називають, "солдатів удачі".

Першу в сучасному розумінні приватну військову компанію – SAS – заснував британський полковник Девід Стерлінг. У його Watchguard International у 1967 році увійшли бійці, що пішли із військ спеціального призначення.

З того часу по сьогодення приватні військові компанії (скорочено – ПВК) пройшли досить велику історію, пов’язану як із участю у війнах, так і, на жаль, у кривавих розправах із мирними жителями.

Найбільше військових фірм за кількістю – у США, оскільки там приватизація сфери безпеки є найглибшою. На другому місці – Великобританія, де діє кілька десятків приватних військових компаній.

Взагалі, частіше за все замовниками роботи найманців є державні служби: по-перше, звертаючись до ПВК, державі не потрібно задіювати бюрократичні механізми та регулярну армію, по-друге, відповідати за втрати серед бійців теж не знадобиться.

Більше того, є моменти в історії, коли з геополітичних факторів тій чи іншій державі не хочеться заплямуватись, але ж дуже потрібно діяти військовим шляхом, тож, вихід є: найманці, яких, звісно, "там немає".

Крім того, використовувати солдатів удачі можна й у випадках, коли сил в тебе замало, а грошей – досхочу. Наприклад, у 1995 році під час громадянської війни в Сьєрра-Леоне уряд за 60 мільйонів американських доларів найняв ПВК Executive Outcomes з Південно-африканської Республіки. Компанія швидко сформувала з колишніх військовослужбовців-спецпризначенців легкий піхотний батальйон, оснастила його мінометами, БТРами та для більшого ефекту видала ще й кулька ударних гелікоптерів. Війна закінчилася за два тижні.

Тож, можна стверджувати, що приватні військові компанії можуть дійсно впливати на перебіг конфлікту.

Широкий попит ПВК отримали у середині 90-х. Вони брали участь у війні в Іраку та в Афганістані, у Сирії та Україні. Зокрема, на боці "ДНР" разом з кадровими російськими частинами воювали на Донбасі проти українців найманці з російських ПВК "Вагнер", "МАР" тощо. Всі вони є військовими злочинцями.

Щодо рівня підготовки контрактовиків ПВК, то його важко навіть уявити. Стати найманцем у топовій компанії можна лише людина, яка відслужила кілька контрактів та не раз була на війні у складі регулярної армії. Звісно, ці хлопці постійно навчаються та тренуються, оскільки війна – їхня робота.

Як би романтично роботу солдатів удачі не показували у фільмах, уявляти її собі саме так було б величезною помилкою. По-перше, вона дуже складна фізично. Щодо моральних якостей, то найманці беруть за основу рядки контракту, а не Біблії. Втім, не можна й робити з усіх приватних бійців дияволів, оскільки справді поміченими у військових злочинах були далеко не всі.

Найманці можуть не тільки вбивати, але й охороняти, збирати розвіддані, звільняти заручників тощо. Усі вони (крім російських) працюють на 100 відсотків легально та діють відповідно до законодавства країни, де зареєстровані.

Найбільш відомими компаніями серед сучасних є Academi (вона ж Blackwater), G4S, FDG Corp, та MPRI. Про них ми розповімо у наступних матеріалах.

Олексій Чибісов, спеціально для Радіо МАКСИМУМ

• Теги:
• Олексій Чибісов
• Війна