День українського політв’язня: історії, які варто пам'ятати не лише 12 січня

День українського політв'язня щороку відзначається в Україні 12 січня на честь осіб, які були заарештовані через політичні переконання. Їхні історії життя варто пам'ятати та нести через покоління, адже вони боролись за нашу незалежність та свободу.

У новому матеріалі Радіо Максимум розповідає історії українських політв'язнів, які не корилися радянській та російській тоталітарній системі та зберігали вірність своїм принципам та ідеалам.

Цікаво: У Instagram з'явилася сторінка віртуального Тараса Шевченка, створеного за допомогою ШІ

Історії визначних українських політв'язнів

Василь Стус

Василь Стус активно протестував проти реставрації культу особи. Відомі його листи до президії СПУ, редактору "Літературної України" Любомиру Дмитерку з гострою критикою його виступів проти Івана Дзюби (1969), до ЦК КПУ та КДБ, до Верховної ради УСРР, де він доводив шкідливість утиску демократії та прав людини.

12 січня 1972 року його заарештовано одночасно з низкою інших українських дисидентів. У вересні відбувся суд з обвинуваченням за статтею 62 КК УРСР "Антирадянська агітація та пропаганда". Відбувши п'ять років ув'язнення в Мордовії та два роки заслання в Магаданській області, у вересні 1979 року поет повернувся до Києва, де продовжив свою діяльність.

Вже на початку 1980 року Стуса затримали вдруге. Його адвокатом, попри його численні протести, став молодий юрист Віктор Медведчук. Суд ​​проходив за зачиненими дверима. Стуса, порушуючи процедуру, було позбавлено останнього слова та видалено із зали суду; вирок був зачитаний за його відсутності: 10 років примусових робіт і 5 років заслання.

Василь Стус

В'ячеслав Чорновіл

В'ячеслав Чорновіл разом з іншими громадськими активістами започаткував в Україні національно-визвольний рух шістдесятників. Він протистояв тоталітарному режиму, виступав за відродження України, її мови, культури, духовності, державного суверенітету.

4 вересня 1965 року він виступив разом з Іваном Дзюбою та Василем Стусом у кінотеатрі "Україна" на прем'єрі фільму Параджанова "Тіні забутих предків" з протестом проти арештів української інтелігенції. Цю демонстрацію розглядають як першу акцію відкритого протистояння тоталітарній владі. Після виступу його звільняють з роботи, викликають на допити, проводять обшуки.

За відмову давати свідчення на закритому суді братів Горинів В. Чорновола засудили до трьох місяців примусових робіт. Репресії лише посилювали в ньому силу опору. Наступний вирок 15 листопада 1967 року Львівського обласного суду – жорстокіший: 3 роки ув'язнення в таборах суворого режиму.

Під час відомої загальноукраїнської "зачистки" 1972 року його арештовують знову – попереду суд і вирок: 6 років таборів і три роки заслання. Він відбував термін у мордовських таборах для політв'язнів ЖХ-385/17-А (с. Озерне) і ЖХ 385/3 (с. Барашево). Там Чорновіл був організатором і учасником численних акцій протесту, голодувань, виснажливої боротьби за статус політв'язня. Понад половину терміну провів у ШІЗО (штрафний ізолятор) і ПКТ (приміщення камерного типу).

В'ячеслав Чорновіл

Іван Світличний

Уперше Івана Світличного заарештовано 1 вересня 1965 р. За день до цього у помешканні Світличного, якого в цей час не було в Києві, відбувся обшук. Через кілька днів обшук повторився, і лише через тиждень після звернення до КДБ дружині Світличного офіційно повідомили про арешт чоловіка.

12 січня 1972 р. Івана заарештували вдруге й звинуватили за тією ж статтею. Через рік відбувся закритий судовий процес, де було винесено вирок: 12 років позбавлення волі (7 років концтаборів суворого режиму і 5 років заслання за антирадянську агітацію і пропаганду, виготовлення та поширення самвидаву. На суд ні дружину, ні матір Івана Світличного не допустили.

Він відбував покарання у таборах Пермської області, у селищах Всесвятське й Кучино (ВС-389/35,36). Попри поганий стан здоров'я, він намагався працювати разом з усіма. Майже весь останній табірний рік провів у лікарні. Іван мав незаперечний моральний авторитет серед політв'язнів, став душею табірного руху Опору – його називали "табірною совістю". Виявляв моральну стійкість і силу духу, багато разів брав участь у голодуваннях протесту.

Місцем заслання для Івана Світличного було призначено селище Усть-Кан Горно-Алтайської області. Там він працював нічним сторожем ПМК, палітурником у бібліотеці. Від червня 1979 р. і до кінця заслання разом із Світличним була його дружина Леоніда.

Іван Світличний

Олег Сенцов

Під час Євромайдану Олег Сенцов був активістом Автомайдану. Під час анексії Криму росією підтримував рух "за єдину Україну", купував і розвозив продукти та предмети першої необхідності за українськими військовими частинами, які перебували в Криму і були заблоковані.

10 травня 2014 року Сенцов був затриманий Федеральною службою безпеки російської федерації за підозрою у тероризмі. Його адвокатом став Дмитро Дінзе із правозахисної організації "Агора". Через деякий час Сенцова перевезли до Москви, слідчий ізолятор до Лефортова.

Згодом Олегу Сенцову були пред'явлені звинувачення у створенні терористичного співтовариства (частина 1 статті 205.4 КК), вчиненні двох терористичних актів, приготуванні до вчинення двох терористичних актів, а також у двох епізодах незаконного обігу зброї та вибухових речовин. Мінімальне покарання за статтею – 15 років ув'язнення, максимальне – довічно.

Олег Сенцов

Роман Сущенко

У 2015-2016 роках Роман тричі літав до росії. Він був затриманий та заарештований 30 вересня 2016 року у Москві. Про місце перебування Сущенка стало відомо лише через два дні після затримання, у неділю 2 жовтня, коли у московський слідчий ізолятор "Лефортово" прибули російські правозахисники з плановою перевіркою умов утримання арештованих.

Журналіст звинувачений за статтею 276 Кримінального кодексу росії за шпигунство на користь України та ув'язнений у Лефортівській в'язниці. 4 червня 2018 року Московський міський суд засудив Романа Сущенка до 12 років колонії суворого режиму.

7 вересня 2019-го Сущенка було звільнено з полону в рф під час обміну українських полонених на злочинців. За даними адвоката Марка Фейгіна, після цього Сущенкові було заборонено в'їзд до росії терміном на 20 років.

Роман Сущенко

Більше про цей день 12 січня

З 1975 року цей день відзначається за ініціативою В’ячеслава Чорновола, який закликав протистояти репресіям і жорстокості радянського режиму. Підтримували святкування – голодуваннями і протестами.

Дата була обрана невипадково, адже трьома роками раніше, 12-14 січня 1972 року, відбулася друга за своїми масштабами, після 1965 року, зачистка патріотично налаштованих представників суспільства.

Сьогодні ці події називають "арештована коляда" або "генеральний погром" українського шістдесятництва. Тоді за дві доби було затримано та заарештовано більшість відомих представників національно-демократичного руху України, які боролися за незалежність України, – правозахисників, дисидентів.

Представниками цього руху були відомі учасники національно-демократичного антитоталітарного опору: Іван Світличний, Євген Сверстюк, Василь Стус, В’ячеслав Чорновіл, Ірина та Ігор Калинці, Леонід Плющ, Микола Плахотнюк. Це далеко не вичерпний перелік тих, хто зазнав переслідувань.

Із 2014 року День українського політв’язня є по-новому актуальним. Адже російський режим продовжує незаконно утримувати і катувати у своїх тюрмах українських політичних в’язнів. путінська влада продовжує ув’язнювати громадян України, усіх національностей, які виступають проти окупаційної влади та агресії кремля. Утримувалися в російських в’язницях за політичні погляди Олег Сенцов, Роман Сущенко, Асан Чапух та інші.

Варто знати: Амбасадори платформи UNITED24 зачитали "Щедрика" та привітали українців зі святами

• Теги:
• Україна
• Культура
• Війна
• Історія