Чи справді риби можуть позіхати: стадний рефлекс чи спосіб комунікації

Позіхання заразне не лише для людей у метро чи офісі. Виявляється, навіть рибки здатні синхронізуватися цим дивним способом.

Розкриває деталі дослідження Радіо МАКСИМУМ з посиланням на статтю у порталі Nature.

Читайте також: Учені виявили несподівану властивість позіхання: що ще вони можуть розповісти

Навіть рибки можуть «заразно» позіхати – нове дослідження

Ми звикли думати, що заразливе позіхання — це щось про людей, мавп чи максимум собак. Але вчені виявили: навіть рибки-даніо (zebrafish) можуть «підхоплювати» позіхання одне в одного.

Чому це цікаво?

Це означає, що заразливе позіхання поширене набагато більше, ніж ми думали.
Воно могло з’явитися ще до виникнення ссавців і бути «вшите» у мозкові мережі для соціальної синхронізації.

Навіщо взагалі позіхати разом?

Позіхання — це не просто сигнал: «я втомився». Дослідники припускають, що воно допомагає групам синхронізувати поведінку: наприклад, зібратися разом перед полюванням чи міграцією.
Для риб це може бути своєрідним «мовчазним сигналом»: побачив позіхання — повторив, і вся зграя діє узгоджено.

Що далі?

Науковці планують докладні експерименти:

• наскільки швидко реагують рибки на «позіхання» інших;
• які саме нейронні шляхи за це відповідають;
• і чи є щось спільне з іншими тваринами, включно з нами.

Чому це важливо?

Відкриття заразливого позіхання у риб свідчить про те, що цей феномен може мати глибоке еволюційне коріння і не обмежується лише складними соціальними видами, як люди чи примати. Подальші дослідження допоможуть зрозуміти, наскільки універсальним є цей механізм синхронізації поведінки у тваринному світі.

Читайте також: Коти люблять сидіти в коробках, навіть якщо вони намальовані: нове дослідження

Цей матеріал має винятково інформаційний характер і не містить жодних порад, діагнозів чи висновків, що стосуються вашого здоров'я. Якщо вам потрібні встановлення діагнозу, консультація медика або лікування, зверніться до фахівця.

• Теги:
• Наука
• Лайфстайл
• Здоров'я