Боротьба, яка триває досі: фільм "Червоний" варто подивитися кожному українцю

Так символічно і так вдало починається прем’єра українського фільму «Червоний». 24 серпня, на День незалежності, у прокат виходить стрічка про героїв УПА, які більше 50 років назад боролись за незалежність українців тепер.

Дія стрічки відбувається на каторзі суворого режиму у 1947 році. Сценарій до фільму написав автор однойменного роману Андрій Кокотюха, режисер – Заза Буадзе.

При досить обмеженій території зйомки фільму ( табір ГУЛАГ, бараки і шахта, де працюють каторжники) режисеру Зазі Буадзе вдалось розкрити майже кожного актора.

Чому майже?

Наприклад, Данило Червоний у стрічці представляється надлюдиною, бо у нього немає ніяких інших помислів, окрім вільної України і свободи для своїх побратимів. Хоча навіть при цій однобокості, Миколі Березі, який зіграв роль головного героя, вдалось показати внутрішні переживання Остапа (псевдо Червоного). Не виключено, правда, що причину цієї односторонності ми побачимо у приквелі «Червоний. Без лінії фронту», зйомку якого анонсував режисер.

Інша річ, Віктор Гуров, другий головний герой, тут ми бачимо усю повноту людських переживань: суперечка з самим собою (за яку він Україну – незалежну чи радянську?), бажання досидіти термін тихенько, але розуміння, що вже так не вийде, народження і розвиток забороненого кохання. Усе є в цьому герої. І актор, Олег Шульга, вдало впорався із завданням, його гра не відпускає глядачів до останнього його вдиху.

Люба Тищенко, яка грала лікарку Тамілу, теж не розчарувала. Вона змогла передати важливість внутрішньої, особистої драми цієї героїні. Вона єдина жінка у таборі, спить з майором, але не кохає його, витримує цю жахливу роботу, бачить стільки смертей тільки заради одного-єдиного. Але не будемо спойлерити, дізнаєтесь при перегляді, заради чого.

А от майор Абрамов, а точніше актор, який його зіграв, розчарував. Адже він місцями точно перегравав. Іноді дії героя взагалі були нелогічними. В одній ситуації він виходить з себе, і готовий всіх навколо вбити, а в іншій, подібній, просто мовчки йде…

Окремо варто відзначити музику, адже її спеціально до фільму написав італійський композитор Франко Еко. При тому, що є багато позитивних відгуків про музику у фільмів, місцями вона все-таки здавалася зайвою, ніби нав’язливою.

Загалом.

Не рахуючи кількох недоліків, фільм видався на славу. Багато батальних сцен, напружених моментів. Стрічка триває майже 2 години, але насправді вони пролітають непомітно, адже глядач не може ні на секунду відірватись від екрану, а часто навіть впивається кістяками у ручки крісел від напруги. Тож, відповідаючи на питання, чи варто витрачати гроші та йти в кінотеатр на цей фільм, – однозначно варто!

Анастасія Ковач-Петрушенко спеціально для Радіо Максимум

Читайте також: 26 пісень Незалежності, які знає кожен українець

• Теги:
• Кіно