Я не схожий на чувака з постерів: інтерв'ю із зіркою Сторожової застави, який вижив у ДТП

Сьогодні, 12 жовтня, на екрани виходить довгоочікувана українська стрічка "Сторожова застава". Радіо МАКСИМУМ розпитало головного героя фентезі Данила Каменського, який виконав роль Вітька, про найцікавіші моменти зі зйомок, а також про страшну ДТП, яка ледь не стала фатальною для юного актора.

Перші покази фільму "Сторожова застава" вже стартували, і глядачі просто в захваті від нього! Якщо коротко – стрічка режисера Юрія Ковальова за мотивами однойменної книги Володимира Рутківського розповідає, як герой нашого інтерв'ю – хлопчик Вітя – потрапляє на тисячу років назад – у часи Київської Русі, де він повинен битися з армією половців поруч із легендарними богатирями. Там він також зустрічає своє перше кохання.

Це цікаво: "Сторожова застава": дивіться трейлер українського фільму

Роль Вітька в першому українському фентезі виконав юний полтавець Данило Каменський. Радіо МАКСИМУМ знайомить вас із талановитим актором, який має всі шанси новою суперзіркою.

– Тобі – 16, але ти вже відомий актор в Україні. Коли та з чого почалася твоя кар'єра?

– Почалося все ще зі школи – з шостого класу я відвідував театральний гурток у Полтаві, а після цього провчився ще півроку в театральній студії. Тоді й вирішив надіслати заявку на кастинг у "Сторожовій заставі" (на той час Данилу було 14 років, –​ ред.). Думаю, ну спробую, чом би й ні? У підсумку – за зовнішністю я підійшов. Тож я приїхав до Києва, мені дали текст, я прочитав його на камеру – і пройшов! Сам був у шоці, якщо чесно. Для мене це перша роль у кіно, та ще й одразу в такому великому кіно. До цього я ніде професійно не займався і не вчився акторства.

– А як проходив кастинг на головну роль в "Сторожовій заставі"?

– Кастинг проходив у два етапи. Під час першого з 400 охочих обирали найбільш відповідних акторів на роль Вітька. Мені просто дали текст і сказали прочитати його на камеру та зіграти кілька епізодів. Я зробив це – а мені відповіли "ми вам залефонуємо". Для мене ця фраза означала все – до побачення.

Я вже думав повертатися в Полтаву, але ні – зранку мені таки зателефонували і сказали прийти на повторний кастинг. Там було три хлопчики і три дівчинки. Під час другої частини кастингу вибирали найкращу пару, і в результаті – на ролі затвердили мене і Єву Кошеву (Оленка).

– Які у тебе склалися стосунки із партнеркою?

– Спершу ми взагалі не спілкувалися, бо геть не переварювали один одного. А зараз ми чудово ладнаємо, дружимо й досі.

– Чи читав ти саму книгу Володимира Рутківського "Сторожова застава"? Наскільки вона відрізняється від сценарію фільму?

– Читав. Але між сюжетом книги і фільму справді величезна різниця. У стрічці залишили імена кількох героїв, сам час дії – Київську Русь, а решта – все по-іншому. Загалом, книга мені теж сподобалася.

–​ Розкажи, як проходили зйомки стрічки. Ти побував у доволі цікавих місцях України – де найбільше сподобалося?

– Зйомки проходили в два етапи – перший ми знімали в листопаді 2015-го, а другий – з квітня по липень 2016-го. Найбільше мені сподобалося під час першого блоку – ми виїжджали на 2 тижні в Карпати, де знімали на Скелях Довбуша. Там неймовірно красиво! На додачу, до цього я ще ніколи не був у горах – і тамтешня атмосфера мене одразу зачарувала. Також зйомки проходили в полі під Житомиром, на Лисій горі в Києві, на кіностудії в павільйонах.

– Який епізод зі зйомок тобі особливо запам'ятався?

У крайній знімальний день мене посадили на чотири години під воду + в мене були додаткові заняття з дайвінгу. Тобто я сидів із аквалангом кілька годин заради 3-4 секунд кадру. Під час зйомки в мене забирали акваланг і на хвилину я затримував дихання і грав епізод. Потім знову акваланг. Це було жорстко (сміється).

– Скільки годин тривала твоя найдовша знімальна зміна?

– Майже добу – 23 години. Це було під час зйомок у павільйоні.

– А для якої сцени з твоєю участю довелося зробити найбільше дублів?

– Одна із найбільших за кількістю дублів сцен – це поцілунок Вітька (мене) та Оленки (Єви). Там було 23 дублі!

– Пройшло вже 2 роки від зйомок стрічки. Що б ти зараз змінив у свої грі?

– Завжди, коли ти граєш якусь сцену, приходячи додому думаєш, що міг би зробити це краще. Словом, є куди рости. Нещодавно мене взяли в трупу Українського малого драматичного театру в м. Київ. 6-7 жовтня ми презентували п'єсу "Екстремали". Там я виконую одну з головних ролей разом зі Славою Красовською, яка грала Росанку в "Сторожовій заставі". Саме вона привела мене в театр, і це дуже крутий досвід.

– Чи бачив ти вже готову стрічку?

– Так, і фільм мене дуже-дуже вразив. Я навіть не очікував такого крутого рівня від українського кіно. А спостерігати за своєю грою на екрані – це взагалі дивно: таке враження, що це не я граю Вітька.

– До слова, а які фільми у жанрі фентезі є твоїми улюбленими?

– Це – "Гаррі Поттер" і "Пірати Карибського моря". Загалом – більше люблю серіали, а з фільмів надаю перевагу жахам і фентезі.

– А хто є твоїм кумиром серед акторів?

– Із зарубіжних – Джейсон Еклз із серіалу "Надприродне", Джоні Депп, також подобається гра актриси Сари Полсон із "Американської історії успіху".

– Як щодо українських акторів – стежив раніше за розвитком вітчизняного кінематографу?

– Зараз українське кіно починає дуже швидко розвиватися. З кожним роком наші фільми стають якіснішими, у них вкладають більші бюджети, і вони помалу піднімаються з колін. Але раніше, зізнаюся, українські фільми я дивився дуже рідко, тому назвати окремих акторів-кумирів не можу.

– Чи впізнають тебе вже шанувальники на вулицях?

Ось тут мене й чекало найбільше розчарування! Минуло два роки зі зйомок, і моя зовнішність зараз кардинально змінилася. Словом, я геть несхожий на чувака з постерів. Були випадки, коли люди підходили фотографуватися, але таке трапляється раз в місяць.

Данило в 14

Данило тепер

– Уся Україна підтримувала тебе після страшної ДТП. Чи можеш ти розповісти, що ж трапилося 16 березня? Як твоє самопочуття тепер? Можливо, хочеш подякувати українцям за підтримку…

– Звісно, я хочу подякувати всім, хто мені допомагав. Величезне вам спасибі!

Сама ДТП сталася так: я викликав попутку, а ззаду під'їхала вантажівка, яка збила мене й переїхала. Потім було 10 днів коми, тоді місяць реабілітації, але зараз я почуваюся нормально. Слава Богу, жодних наслідків не залишилося.

– Поділися своїми творчими планами надалі. Чи є вже якісь нові пропозиції і в яких жанрах ти хочеш себе спробувати ще?

– Хотів би спробувати себе в усіх жанрах. При цьому душа більше лежить до кіно, але театр – це також дуже крутий досвід. У майбутньому, звісно, хотів би потрапити в Голлівуд – дорости й до такого рівня. Але насправді зараз я закінчую 11 клас екстерном, а наступного року збираюся вступати в Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені І. К. Карпенка-Карого на факультет театрального мистецтва.

– Насамкінець розкажи трохи про себе – ти хлопчик-хуліган чи навпаки – типова творча натура?

– Я навіть не знаю. Кожного дня по-різному. Блін, у житті відбувається так багато дивних та цікавих подій – і це мене дуже змінює, робить старшим. Мені здається, що мій "психологічний вік" – 25 (сміється).

– Назви ТОП-5 своїх улюблених пісень.

– Гм, я навіть не замислювався, якщо чесно. Але скажу, що останнім часом українська музика все більше й більше завойовує світ. Наші музиканти стають справжнім проривом у Європі!

А загалом – я меломан, тому слухаю музику одного стилю. Отож, відкриваю свій плейлист. Це – Luis Fonsi "Despacito", Adele – "Hello", також я фанат Нікі Мінаж та її відвертості, дуже крута Onuka, ще люблю треки діджея Алана Уокера.

– Радіо МАКСИМУМ – це радіо твого успіху. Розкажи, чим для тебе особисто є успіх?

Таке складне запитання… Я думаю, що успіх – це постійно досягати своїх цілей. А от цілі – вони завжди змінюються, стають крутішими, тому тим крутіше їх добиваватися.

– Бажаємо тобі успіхів в акторській кар'єрі. Став цілі – та обов'язково досягай їх!

Розмовляла Тетяна Русінкевич, Радіо МАКСИМУМ

Читайте також: Сторожова застава та Пила 8: найочікуваніші фільми жовтня

• Теги:
• Сторожова застава
• Кіно
• Україна
• Інтерв’ю
• Шоу-біз
• Тетяна Русінкевич
• Данило Каменський