Найвідоміша меценатка Києва – біографія Варвари Ханенко

Варвара Ніколівна Ханенко – колекціонерка та меценатка, яка чимало зробила для збереження української культури. Її день народження відзначають 7 травня.

Варвара Ханенко – єдина в українській історії жінка-музеєтворець, завдяки якій в Україні сьогодні зберігаються справжні шедеври світового мистецтва. Радіо Максимум розповідає історію видатної українки.

До слова "Тіні та стіни": музей Ханенків зняв короткометражний фільм про свою роботу під час війни

Біографія Варвари Ханенко

Дитинство

Народилася Варвара Ханенко 9 серпня 1852 року у Глухові. Вона була старшою донькою у великій і діяльній сім’ї найзаможнішого українського підприємця й видатного філантропа Ніколи Терещенка.

Дід Варвари Артемій Терещенко заповів синам віддавати на доброчинність і церкву 80% прибутків. Лише в Києві на рахунку Терещенків була левова частка закладів соціальної та культурної сфери: лікарні, притулки, університети, гімназії, музеї, храми тощо.

Варвара Ніколівна Ханенко – українська колекціонерка та меценатка

Стосунки

Зі своїм майбутнім чоловіком, юристом Богданом Ханенком Варвара познайомилася в Санкт-Петербурзі. Ханенко походив із давнього українського роду, серед представників якого – гетьман Правобережної України Михайло Ханенко.

Обоє були тонкими цінителями справжнього мистецтва. Богдан Ханенко особисто був знайомий з художниками Шишкіним, Айвазовським, Куїнджі, мандрівником Семеновим-Тянь-Шаньським.

У свою весільну подорож по Італії Ханенки придбали перші раритети, які поклали початок унікальній колекції предметів мистецтва, із якої пізніше народилося п’ять музеїв.

Сім'я Ханенків

Культурна діяльність подружжя

За 50 років Ханенки зібрали 1200 художніх творів, а також багату бібліотеку з мистецтвознавства. Водночас подружжя підтримало традицію меценатства – вони утримували лікарні для бідних, пологові будинки, заснували торгові школи (чоловічу і першу в Росії жіночу), опікувалися археологічними розкопками та "Фондом дамського комітету" тощо.

У маєтку Ханенків в селі Оленівка на Київщині Варвара заснувала ткацьку школу, де працював відомий художник Василь Кричевський. Народні орнаменти з Оленівки розходилися по всій Європі, а на виставці в Петрограді 1913 р. отримали золоту медаль.

Свою колекцію зарубіжного мистецтва Богдан Ханенко заповів Києву. З однією умовою – музей має носити їхнє ім’я, а Варвара Ханенко має залишитися довічним розпорядником колекції та будинку.

Мати картину Тиціана чи грецький мармур V ст. і не показувати ці речі – це те ж саме, що привласнити собі одному неопубліковані твори Пушкіна, Гете чи Шекспіра. Творіння геніїв за своєю суттю не повинні належати тим, хто ними володіє, – вважав Ханенко.

Сім'я Ханенків

Смерть Богдана Ханенка

Навесні 1917 року, на самому початку великого зламу епох, помирає Богдан Ханенко – і Варвара Ханенко у віці 65 років залишається сама. Одне з кращих в Російській імперії приватних зібрань світового мистецтва опиняється в її одноосібному розпорядженні. За їхнім з Богданом задумом, засвідченим його заповітом, вона мала завершити упорядкування колекції, створити музей і подарувати його киянам.

Однак Велика Історія підготувала для цієї літньої жінки набагато складніше випробування. Варвара Ханенко – чи не єдина з власників приватних колекцій Києва, хто опинився перед таким жорстким вибором: вберегти себе та їхнє з Богданом безцінне зібрання мистецтва і старожитностей, та виїхати разом із ріднею з неспокійного Києва до Європи, – або ж ризикнути залишитися і таки здійснити Музей Ханенків у Києві.

Музей Ханенів у Києві

Це був вибір між збереженням життя і збереженням смислу. Між цілістю зовнішньою і внутрішньою. Остання передбачала жертву, значно більшу за ту, до якої Варвара Ханенко була давно готова, до якої її вела вся попередня культурна епоха: віддати колекцію місту, заснувати публічний музей. Тепер ішлося про жертву собою, своєю безпекою, честю, життям. Про те, щоб у 65 років поставити на кін усе.

Варвара Ханенко звернулася в 1918 році до Української Академії наук з проханням прийняти подарунок на умовах її чоловіка. За більшовиків зібрання було спочатку названо "Другим державним музеєм", потім йому було повернуто ім’я засновників, але згодом це рішення скасували "за відсутності за Ханенками революційних заслуг, так чи інак пов’язаних зі служінням пролетарській культурі".

Музей Ханенів у Києві

Варвара Ханенко померла в травні 1922 року і була похована на території Видубицького монастиря біля свого чоловіка. Останні роки вона доживала у своєї служниці – бідна, хвора, всіма забута.

Довгий час на могилі Ханенків стояв лише дубовий хрест із написом: "Ханенкам від Дуні".

І ще У Луврі пройде виставка колекції ікон 6–7 століття з Музею Ханенків

• Теги:
• Україна
• Культура
• Література
• Суспільство
• Події
• Історія