Основа. 14 найцікавіших імен в українській електронній музиці просто зараз

Відносно недавно в Україні нарешті з’явився, а останнім часом надзвичайно виріс запит на своїх музикантів. Але разом з цим, на поверхні крутиться, як правило, всього лиш декілька відомих всім проектів, у той час, як інші перебувають в тіні.

В цій серії матеріалів, яка виросла з нашого загального тексту про нову українську музику, ми постараємося показати вам тих українських артистів, про існування яких дуже соромно не знати в 2015-му. Почнемо з нашої електронної музики.

Vakula

Надзвичайна історія успіху, розказана вже сотні разів, без якої, правда, ніяк не можна обійтися, розказуючи про українську електронну музику.

В кінці 90-х Михайло Вітюк переїхав з Конотопа в Москву на заробітки. Там же трохи згодом почав грати в клубі «Пропаганда» і став його резидентом. В 2003-му почав писати музику в проекті Casual Underground (за рік до того, як він сам каже, навіть не знав, що можна робити з комп’ютером). В 2005-му, під час поїздки додому в Конотоп, Михайло заїхав у місто Путивль, де, надихнувшись, вирішив створити такого собі Вакулу, героя-легенду, як в старі часи. За період з 2008-го випустив понад 30 (!) релізів і альбомів (кількість реміксів порахувати тяжко, але їх приблизно стільки ж). Заснував лейбли Shevchenko, Leleka та Bandura, в оформленні релізів яких він використовує як не малюнок бандуриста (бандуристом був його дід), то портрети Шевченка і Лесі Українки. Перший українець, який зробив подкаст для вже легендарної серії Resident Advisor і виступив у вже легендарній Boiler Room (встиг попасти в їх ефір вже тричі). Дуже рідко дає інтерв’ю і ще рідше виступає в Україні (з інтерв’ю можна зрозуміти, чому), зате світова географія його виступів вражає. Його нові релізи стають все нетиповішими і цікавішими, що зовсім не дивно, враховуючи його любов до аналогових інструментів та експериментів. За не зовсім точний опис його третього альбому, що присвячений Джиму Моррісону, Vakula в себе у фейсбуці недавно дуже потужно розкритикував журналістів провідних світових музичних видань. Напевно, може собі дозволити, враховуючи, що його другий альбом вже попав у топи кращих релізів цього року, а на одну з версій першого ціна на перепродажі (в магазинах вже давно нема) зараз стартує від 119 євро.

Vakula: Я знаю, що моя музика не дуже добре відома в Україні, і я ніколи не з'ясовував, чому. Музика і естетичні цінності там сильно відрізняються від того, що я роблю. І хоча є деякі очевидні причини для цього, наприклад, роки культурної ізоляції і «залізної завіси», я все одно твердо вірю, що немає ніякого виправдання за поганий смак і неуцтво. (Sensa Nostra, 06.2014)

SE62

Вперше ім’я Юри SE62 потужно прозвучало в 2011-му, коли на французькому лейблі My Love Is Underground вийшов його реліз «Kiev Underground Trax», а портал Pitchfork назвав композицію з його іншого релізу «Найкращим новим треком». Але, безумовно, головний його доробок поки – трек «True Force», який за останні два роки встигли пограти (або, принаймні, почути) чи не всі, хто має хоч якесь відношення до хаус-музики (напевно, навіть Vakula не може похвалитися настільки впізнаваним мотивом). Лоран Ґарньє, Bambounou, Jeremy Underground – це тільки те, що легко гуглиться, а, враховуючи повністю проданий тираж + репрес релізу (а це далеко-далеко за тисячу пластинок), можете собі уявити, скільки людей на світі слухає і пританцьовує під монолог з фільму «Таксист».

SE62: Немає особливої різниці між діджеями з Києва і головних столиць Європи, тому що деякі з наших місцевих насправді нічим не гірші. Основна відмінність - це бюджети наших промоутерів. Іноді це смішно, але часто вони такі маленькі, що вже не дуже смішно… Кожен з вінілів у моїй колекції є частиною мене - моєю історією. Я люблю грати суто з пластинок. У Києві у нас є один невеликий вініловий магазин, але це трохи не мій тип. Так що я, як правило, замовляю все через Discogs і проводжу багато годин у віртуальному пошуку нової музики. (CESTRAW, 01.2013)

Stanislav Tolkachev

До його музики давно причепився ярлик «інтелектуального техно», але сам він таке визначення не дуже любить (ну бо в такому разі Vakula, наприклад, пише «інтелектуальний хаус»). Насправді, ритм 4/4 в його треках просто зустрічається трошки рідше, ніж в якогось іншого, середньостатистичного техно-продюсера. Сам він «в ділі» вже більше 10-ти років, його перший вініл вийшов ще на початку нульових і зараз кількість одиниць в його дискографії теж впевнено підбирається до відмітки «30». Ну і ще один важливий факт – став першим українцем, який відіграв у культовому Berghain (і зразу порушив їх головну заповідь «Не знімай»). В січні 2012-го.

Stanislav Tolkachev: Наскільки я пам'ятаю, мене завжди тягнуло до інструментів всіх видів - це або через гени (мої батьки також любили музику), або просто співпадіння, я не знаю. Не знаю, чи склалось би все інакше, якщо я б виріс у Берліні чи Детройті. В даний час, вважаю, нам пощастило бачити історію становлення українського техно так само, як це було в Чехії чи Польщі 10-15 років тому. Ті, хто вже з'явився, готові зайняти свою нішу в рамках цієї сцени. (Addicted Podcast, 04.2012)

Woo York

Денис і Андрій активно (ну дуже активно) включилися в роботу в 2009-му і зовсім скоро (якщо збережуть темп) випустять свій ювілейний, також 30-й реліз. В проривному ж для себе 2012-му Woo York видалися на шотландському Soma Quality Recordings – лейблі, який, по суті, відкрив світу Daft Punk – і почалось… Ну і недавно їх покликали виступити в Berghain з лайвом, які в них просто надзвичайні (найближчий, до речі, вже 2 жовтня в Києві).

Woo York: Звичайно, ми не можемо сказати, що не думали про переїзд в інше місто, враховуючи, наприклад, всі наші роз’їзди і концерти, кількість яких постійно збільшується. Але точно не зараз – ми насправді щасливі бути тут і відчувати, що ми в потрібному місці, незважаючи на всю ситуацію в країні. (Inverted Audio, 04.2015)

Etapp Kyle

Його біографія на Resident Advisor розхвалює його «спринт від домашнього аудіофільства до виступів перед сотнями і тисячами» Його реліз забрав до себе на лейбл Ben Clock – арт-директор клубу з найбільшою чергою перед входом на світі (так, ми знову про Berghain), а організацією його навколосвітніх виступів віднедавна займається одна з кращих агенцій для тих, хто грає і пише техно (Ostgut Ton). Коротке, але непогане резюме для простого хлопця з Чернівців, який з легкістю може простояти за деками 10 годин, правда ж?

Etapp Kyle: Я думаю, що зараз наша сцена переживає дуже хороші часи, в принципі, як і вся східна Європа та інші країни світу. Я пишу це, повертаючись з В'єтнаму, де я щойно відіграв двічі. Хіба можна було уявити щось подібне ще кілька років тому? Напевно, цього ніколи б не сталося в Україні без належної бази. Наприклад, Станіслав Толкачов грає і пише музику вже більш, ніж 15 років, якщо я не помиляюся, і він не один такий. Сцена тільки почала розвиватися і я досі здивований цими темпами. За останній рік у мене було три неймовірні шоу в Україні, і одне з них перетворилося в майже 10-годинний сет. Я думаю про це і розумію, що навіть кілька років тому це було б абсолютно неможливо. Час покаже, але я почуваюся дуже оптимістично. Зараз місцеві промоутери стикаються з нестачею місць, які б зосереджувалися на техно, але є рух, і це дає надію, що скоро це перетвориться на щось дуже приємне. (Sekoia, 06.2015)

Yan Cook

Про продюсера з ніком Yan Cook серйозно в нас почали говорити лише після його ночі в культовому клубі Tresor, де він в самому кінці 2012-го трохи несподівано став другим українцем, якого покликали на виступ (першим з наших за рік до того там з’явився Станіслав Толкачов). Виступ, до речі, був не простим, а з повноцінним лайвом, що складався лише з його вже випущених та ще не випущених треків. До речі, до Росії, де, здавалося б, виступити українцю набагато простіше, він добрався значно пізніше. Зараз же його треки лежать в сумках і cd-холдерах техно-продюсерів по цілому світу, а останні релізи він, в основному, видав на голландському лейблі-мастодонті Planet Rhythm (трохи раніше там випустилися і Woo York).

Yan Cook: Хм... Я дійсно не знаю, як описати мою музику. Все те, що я вкладаю в треки, завжди відрізняється – іноді я хочу зробити щось божевільне, хворе, спотворене, грубе, а деколи щось спокійне, глибоке, атмосферне, мелодійне... Я дуже люблю експериментувати зі звуками, грати з різними ефектами і в кожній роботі я намагаюся випробувати деякі нові речі. Інакше мені стане нудно і треки вийдуть однакові та нецікаві. (Silent Step Podcast, 10.2013)

Brother G

Підписант сімейства німецьких лейблів Rawax і знову один з тих, чиє звучання ну зовсім не видає їх походження (як і майже в кожного тут). Також майже типова географія виступів для цього списку – майже ніколи вдома, зате чи не щомісяця в Берліні (так, в його списку також є Tresor). Разом з російським продюсером Anton Mayer заснував лейбл Mysterious Russian Soul, і, як зазначається в його Soundcloud: «right now relocated to Philippines». За деками стоїть з 1998-го.

Brother G: Берлін - це унікальне місце. Більше ніде в світі так не буває, поки тільки там є ця атмосфера безперервної вечірки, незалежно від дня тижня. Магія цього місця притягує потрібних людей - саме вони формують кістяк бажаючих постійно танцювати… У нас все найцікавіше, по суті, тільки починається. У нашій країні не було таких культурних передумов для раннього розвитку, як у Європі, наприклад. Ми пройдемо свій шлях, і я не бачу ні в чому проблем. (Cxemcast, 02.2015)

Volta Cab

Криворіжанин Констянтин Ісаєв (зараз тимчасово проживає в Санкт-Петербурзі) – один з найпродуктивніших в цьому списку. За період з 2010-го випустив понад 20 релізів, не враховуючи величезної кількості реміксів. Майже завжди тримає в запасі декілька невиданих демо-записів, уривками з яких завжди готовий подразнити в соцмережах. Пройшов шлях від надспокійного, майже балеарік звучання до більш класичного хаусу і навіть олдскульного брейкбіту з джанґлом. В його останніх релізах можна почути чи не все зразу. Ну а ще назавжди залишиться в історії, як той, з кого почалася дискографія одного з найвпливовіших українських електронних лейблів – Wicked Bass Records.

Volta Cab: Мій звук – це моє бачення хаусу, диско і соулу, як казав Річард Норріс - «мені здається, що не настільки важливо, звідки черпати натхнення. Погляд назад абсолютно не означає те, що музикант автоматично вступає до лав ретроградів, якщо ти здатний подати стару річ у свіжому контексті, змусити її виглядати новою, значить, ти створюєш щось нове. Сьогодні вже жодна ідея не може вважатися абсолютно оригінальною». (Hip Me, 11.2010)

Cape Cod

Максим Сікаленко колись – учасник київської маткор-групи +/-, а зараз – один з найцікавіших українських хаус-продюсерів. Засновник лейблу Kiev House, який десь от зараз обіцяє купу нового матеріалу. В його доробку вже декілька дуже потужних (і, що головне, добре знаних в нас) релізів і колаборацій з українськими та закордонними музикантами. Вчора, 23 вересня, вийшов його дебютний і довгоочікуваний вініловий реліз на російському лейблі Godzilla Kebab. А ще Максим доробляє свій перший альбом, за мастеринг якого відповідали Тоні Казінс (працював над треками Роббі Вільямса та Massive Atack) в Лондоні та наш суперумілець Dubdelight в Одесі. Ну і репетирує лайв. Обіцяє показати все це дуже скоро.

Cape Cod: Я завжди намагаюся спроектувати те, що я слухав раніше на те, що роблю зараз. Це робить творчість щирою і про це не треба ніколи забувати. Я виріс на прото-трансі – тому трансі, який існував далеко до настання нульових. І все це я слухав, коли мені було 11 років. Звичайно, це було далеко не усвідомлене сприйняття музики, але свій відбиток така музика залишила. Тому перший свій сингл – ремікс на Ace Of Base я робив як реверанс у сторону свого дитинства. Мабуть тому він і отримав такий позитивний фідбек одразу. (zavtra.fm, 03.2013)

Koloah

Частинка культової і надважливої у свій час для української електронної дабстеп/бейс-сцени формації Kievbass, Дмитро Авксентьєв, після експериментів з, напевно, всіма стилями бейс-музики трохи принишк, щоб подразнити всіх семплером свого ну дуже експериментального альбому, а декого ще й кількома додатковими демо-треками. Про нього зараз кажуть дві речі – що він серйозно вирішив писати тільки те, що дійсно подобається йому самому, без краплі комерції. Це перше, а друге – це те, що вже написані, але ще не видані нові треки Діми – це надпотужна бомба, яка зовсім скоро має надпотужно вибухнути.

Pahatam

1. Женя Pahatam – один з тих, хто стоїть за звучанням Івана Дорна.

2. Женя Pahatam прийшов у хаус-музику з хіп-хопу і р’н’б, транзитом через диско і фанк (це такий тонкий натяк на дуже хороший бекграунд та дуже непогані діджейські навики).

3. Женя Pahatam – автор треку «Money» з одноіменного релізу, що вийшов на вже згадуваному київському лейблі Kiev House – одного з кращих треків (і одного з тих лічених, які можна назвати «хітами», нехай навіть в нашій невеликій хаус-тусовці), зроблених в Україні в 2014-му.

Pahatam: Я завжди хотів бути діджеєм. Недавно я зустрів сусідку, з якою ми колись вчилися. Тоді всі дівчатка вели анкети, і я в ній написав, що хочу бути діджеєм... Я ніколи не працював кимось ще – з 13 років займаюся цим ремеслом і вважаю, що цим можна займатися все життя… Я перейшов від хіп-хопу до хаусу недавно. У своїх сетах я завжди експериментував: любив поставити на r`n`b вечірці бугі фанк, такий як D-Train, змішати з швидким хіп-хопом, додати трохи хаусу. Зрештою, все це дуже сильно замішалося, r`n`b ж, взагалі перетворилося на якогось David Guetta. Тоді я почав повертатися до джерел: слухати диско, фанк, а вже з цього вийшов на хаус, дізнався про Чикаго та ейсід… Для покупки своєї першої драм-машини я вліз у шалені борги. Це був Roland МV 8800, який я дуже люблю і досі не продаю. (Style Insider, 11.2014)

Myztical

Львів’янин з, напевно, найтяжчим для вух звучанням з всього цього списку, недавно переїхав зі спально-залізничного району Львова в Берлін, де має почувати себе, як риба у воді. Залишається сподіватися, що таке середовище позитивно вплине на кількість релізів на одному з кращих місць для українського вінілового техно – курованому ним лейблі Nicz Records (поки там їх 4).

Myztical: Взагалі, на мою думку, на Західній Україні з музикою та великими подіями все набагато гірше, ніж в інших частинах країни. У Львові на дискотеці легше по пиці отримати, ніж естетичну насолоду від музики (Furfur, 01.2015)

Yaaman

Другий зі списку хаусовий продюсер з хіп-хоповим бекґраундом, якого ви, якщо слухаєте fm-радіо, могли б впізнати за передачею Mixmagic Show, що за своє існування (здається, їй років так 8 вже…) пройшла шлях від р’н’б і, згодом, ню-диско, до… правильно, хаусу. Зараз Максим також завідує власним хаусовим лейблом Vesna Recordings, на якому видає свої треки та треки деяких інших українських музикантів.

Partre

В одесита Partre поки немає ні такої кількості виступів, ні такої дискографії, як у решти тут, але він вже може похвалитися одним унікальним для наших музикантів досягненням. Цього року він нарешті став першим українцем, який пройшов відбір в паризьку Red Bull Music Academy (а мінімум двоє з цього списку точно не раз пробували попасти туди раніше). Разом з Україною в цьому суперінкубаторі для починаючих музикантів дебютують цьогоріч Філіппіни (ні, це не Brother G) та Ісландія. Вже за місяць він має піти на свої перші заняття. Уважно стежитимемо…

Чесно, коли цей матеріал лише задумувався, він мав бути тільки про українських електронних ПРОДЮСЕРІВ, але обійти стороною цих трьох хлопців, розказуючи про нашу електроніку, ну просто неможливо.

Noizar – це засновник колись одного з найкрутіших в нашому регіоні блогів The Wicked Bass, вечірки якого, завдяки своїм суперпотужним на той час (а це був початок 10-х) хедлайнерам були одними з найцікавіших в головному київському клубі цієї епохи – Xlib. Вечірки залишилися (тільки переїхали в Closer), а от блог згодом переріс в лейбл Wicked Bass Records, який майже зразу став ще однією причиною згадувати, як пишеться слово «Ukraine» при написанні своїх рецензій чи матеріалів для закордонних музичних журналістів.

Noizar: Зараз великого зростання кількості саме продюсерів в нас я поки не бачу. Сподіваюся, ця ситуація зміниться дуже скоро. Тим не менше, я вже спілкуюся з кількома нашими хлопцями, щоб видати їх, та поки на 100% нічого не готово. Але «видати нашого продюсера» - це моя ідея фікс, так що все обов'язково вийде! (Cxemcast, 07.2015)

DJ Borys, або просто «Borys» - колись учасник київського хаус-дуету Zhiguli, який у свій час був одним з тих проектів, про які згадували як про винятки в ситуації в нашій електроніці. Зараз він – один з найкрутіших селекторів і діджеїв України.

Borys: Я знаю багатьох наших молодих музикантів, які працюють навіть не те щоб в стіл, а просто в кайф. Після невдачі з розсилкою промо треки через рік видаляються - набридло. Банальну ситуацію - передати флешку зі своєю музикою якомусь власнику лейблу / діджею, що приїхав до Києва пограти, я жодного разу не спостерігав. Ну а взагалі, Vakula, SE62, Etapp Kyle, Woo York - у нас є, ким пишатися. Просто таких хлопців могло б бути більше - і впевнений, що буде… Я з самого дитинства почав цікавитися електронною музикою, ніякого панк-року. Спочатку, щось типу євроденсу, і звичайного трешу з касетних розкладок. Потім - записи нічних радіоефірів з електронною музикою з Європи Плюс, Радіо Активність, Супер Нови, загалом, звичайна історія. У той час, коли я почав слухати хаус-музику, крім диско-хаусу, складно було щось почути. Мені дуже допомогло знайомство з Сергієм Лапко aka DJ Лапоть, напевно в 1999 році, і трохи пізніше - з Олегом Соколовим - у яких я міг послухати іншу музику, взяти почитати журнал DJ Magazine (складно передати, наскільки це все було важливо для мене). Зараз неможливо це собі уявити. Але тоді! До Сергія періодично приїжджали діджеї з Лондона, привозили сумку з новими пластинками, грали на них сет, а іноді продавали йому і його друзям-діджеям все, разом з сумкою. Найбільш неходовий товар, платівки із діп хаусом та іншою «не київською» музикою відлежувалися без діла і потім йшли мені. Кілька крутих пластинок з того часу я зберігаю дотепер - Nuphonic, Force Tracks, платівки Дерріка Картера ... (Cxemcast, 06.2015)

Ну і, звичайно ж, Слава Лєпшеєв – друга половина проекту Zhiguli, але зараз його набагато більше знають не за це, а за серію вечірок CXEMA, яка всього лиш за рік переросла з «тусовки на гаражах» в одну з наймасштабніших і найочікуваніших подій не тільки для Києва, а і для України взагалі. Навряд чи ви швидко згадаєте якусь іншу серію українських івентів, що привернула увагу видань рівня Dazed і взагалі за останній час наробила стільки ж хорошого шуму.

Slava: Під час Євромайдану все наше нічне життя зупинилося, і згодом я зрозумів, що сумую за хорошими вечірками. Також я побачив, що з’явилося все це нове дивовижне покоління, і їм просто нікуди йти… Через економічні проблеми зараз дуже тяжко робити бізнес, запрошуючи в Україну закордонних музикантів, так що це дає можливості для росту молодим продюсерам та промоутерам. Деякі з них поки ще на аматорському рівні, але загалом в нас все потужніше, ніж три/чотири роки тому. (Dazed, 06.2015)

Ну а для доповнення – одним лінком сюди можна додати, як мінімум, наших Recid, Nastia, Pavel Plastikk, Lumitecc, zolaa., Youngg P, Konakov, Potreba, Hateyouall, LAWrin, Bryozone, Dubdelight, Roman K, Rhythm Büro… Саме вони та ще десятки подібних артистів, діджеїв та промоутерів, які, якщо темп не пропаде, мають з’явитися вже от-от, робитимуть погоду в українській електроніці в найближчі роки. Сподіваємося…

Дарко Лісень (ZAVTRA) для Радіо 24.