Вірші, прислів'я і народні прикмети про листопад, які варто знати

Листопад – наймальовничіша пора. Багряне листя вже опадає з дерев, а осінній пейзаж поступово міняється на зимовий. До вашої уваги красиві українські вірші, прислів'я, приказки та прикмети про останній місяць осені!

Українські вірші та прислів'я про листопад розкриють красу цієї пори. А от народні прикмети допоможуть вам зорієнтуватися у погоді, а відтак – правильно розпланувати останній місяць осені.

Осінні вірші про листопад

Для дітей

***

Осінь, осінь, листопад,
Жовте листя стелить сад,
За моря в краї далекі
Відлетіли вже лелеки.
Хмари небо затягли,
Вітер віє з-за гори,
Ходить осінь листопадом,
Жовте листя стелить садом.
(Анатолій Житкевич)

***

Вже зриває вітер
Золото беріз.
Застогнали віти,
Похилились вниз.
Листячко тріпоче,
Сумно шелестить,
Заховатись хоче,
Боязко тремтить.
Осінь йде полями,
Стелить килими.
Вже не за горами
Білий кінь зими.
(Марко Вовчок)

***

Ще кілька днів тому назад
Землі убранство чарувало.
Рясний і дивний листопад
Здійнявся. Листячко упало.
А вітер з листям танцював,
Кружляв, підносив, опускався...
Ялинки ними прикрашав
І знову в небо підіймався.
Рясний, казковий листопад...
Додолу листячко злітає.
А що лишилося, підряд
Вітрець із дерева знімає.
І знов підносить в небеса,
Прощальний танець з ним танцює.
Чарівна і сумна краса
Тривожить душу і чарує...

***

Листопа́д поїть землю дощами,
Щоб було скрізь удосталь води.
Йде полями, лугами, лісами…
Й не збавляє своєї ходи.
Бо у нього роботи багато.
Влітку ж засуха всюди була.
Для земельки водичка, мов свято,
І вона піднялась, потекла…
Та й криниці наповнились гарно,
І річки піднялись з мілини.
То ж листо́пад працює не марно,
От і хмара зайшла з сторони,
Знову дощиком світ поливає,
Вже й канави наповнились всі.
Цілий день дощ іде, не вгаває.
Все в своїй незвичайній красі.
На калині краплинки сріблясті,
Мов пацьорки повсюди блищать.
Ну а хмари у небі купчасті
Ллють дощем і висять та висять.

***

А осінь до зими уже простує.
То дощ на землю кине, то сніги.
То вітер між деревами пустує,
То забіліють раптом береги,
А то надворі часом спохмурніє,
І тихо-тихо забринять дощі.
То небо волошково засиніє,
Засяють зорі раптом уночі.
А то вітри задмуть на всім просторі,
І в бурю перейдуть, руйнують все…
А то далекі усміхнуться зорі,
І Місяць дивне світло принесе.
Така от осінь, часом вередлива…
На кожен смак у ній погода є.
Вона буває ніжна і красива,
І є у ній для кожного своє…

***

Вже осінь добігає до кінця,
Дощем хлюпоче, вітерцем повіє.
І щось своє несе в людські серця,
Та все ж дає в житті якусь надію.
Бо поки здатен бачити це все,
Захоплюватись, чути, сумувати,
То ще тебе життя у світ несе,
Бо ти усе це можеш відчувати.
А значить ще живеш. Радій всьому:
І бурі, й зливам, вітрові, що виє,
І хмурості, і сонцю, і тому,
Що дощ дрібненький з неба сіє й сіє…
А ще тому, що квіти доцвіли,
Вони нам душу гарно звеселяли.
Хоч їх нема, але ж вони були!
Вони надію нам в серця вселяли…
Спасибі їм і осені за те,
Що нам вона все ж дарувала мрії
І сонечко, і листя золоте,
І спонукала до якоїсь дії…

***

Листопад нахнюпився, сіріє,
То дощем, то снігом замете.
Небо вдень хоч трішечки світліє.
Позлітало листя золоте
Й де-не-де з-під снігу проглядає,
Та й воно вже скоро пропаде.
Вітерець холодний повіває,
І краси уже нема ніде.
Правда, хризантеми не розквітли,
Сніг з морозом — просто не дали.
А бутони тягнуться до світла,
Може б ще розквітнути могли.
От якби морози відступили,
Й сонечко розсіяло тепло.
Квіти б буйним цвітом заіскрили
І повсюди б радісно було.
Але сірі хмари небо вкрили,
То дощем, то снігом замете.
І під снігом квіти посумніли,
Стало чорним листя золоте.

Поезії Надії Красоткіної

Дитячі поезії

Романтичні поезії для дорослих

***

Ми вийдем з тобою на листя опале,
Де синє повітря, як сиві опали,
Ми станем з тобою, як олень і ланя,
Вслухатися в лісу бентежне волання.
Очиститься подих і голос від диму,
Я пісню з тобою високо нестиму,
Трава нам заграє, і вітер затрубить,
І постріл мисливця нас раптом розбудить…
(Дмитро Павличко)

***

Облітають листочки останні,
А душа – як весна молода.
Наші діти збирають каштани,
Де колись я тебе виглядав.

Відлітають літа, відлітають літа за літами,
За літами літа, дорогі, неповторні літа.
Тільки все, що було, тільки все, що було поміж нами,
Пломеніє в житті, як висока зоря золота.

Не повернеться пам’ятна осінь,
Не повернеться молодість знов,
Та цвіте однокурсниця досі,
Першокурсниця, перша любов.

…Облітають листочки останні,
Та душа – як весна молода.
Наші внуки збирають каштани,
Де колись я тебе виглядав.
(Степан Литвин)

***

Ще холонуть слова
У твоїх нерозкритих конвертах,
І дорога розлук
Наше "ми" не вертає назад.
Я - хвилина твоя.
Ще повторює пам'ять уперто.
Тільки ти поверни,
Поверни мені той листопад.

Хай тепер, як тоді,
По алеях Дубового гаю
Міріади листин
Як стривожені птахи летять.
Я не кличу тебе,
У минуле стежок не питаю.
Тільки ти поверни,
Поверни мені той листопад.

Твої доторки рук,
Твій цілунок найперший, несмілий.
І найкращі слова.
Ні. Не зміг би я іншій віддать,
Але є ще одне, що належить одному мені лиш,
Тож прошу, поверни,
Поверни мені той листопад.
(Анатолій Рекубацький)

Вірш про листопад

Прислів'я і приказки про листопад

• Листопад – ворота землі.
• У листопаді зима з осінню бореться.
• Листопад не лютий, проте спитає, чи одягнутий та взутий.
• Листопад вересню онук, жовтню – син, а грудню – рідний брат.
• Листопад стелить землю листям, а грудень – снігом.
• Листопадовий день, що заячий хвіст.
• В листопаді світанок з сутінками в полудень зустрічаються.
• Листопад зимі ворота відчиняє.
• Листопад і колесо, і полоз любить.
• У листопаді голо в саді.

Приказки про останній місяць осені

Народні прикмети про листопад

• Як листопад дерев не обтрусить, довга зима бути мусить.
• Сильний північно-східний вітер у листопаді – бути дощу або мокрому снігу.
• Грім у листопаді – на малосніжну зиму, але на рік врожайний; якщо загримить при місяці уповні – хліб уродить на полях, а в долинах буде поганий.
• Ожеледиця починається з туману.
• Якщо на Михайла ніч ясна, то буде зима сніжна й красна.
• Якщо осінь багата на гриби – зима буде тепла.
• Яка погода в листопаді, така і в квітні.
• Гуси на березі ставка ховають голови в пір'я – похолодає.
• Кури хвостами махають – на вітер.
• Сорока тулиться до оселі – бути віхолі.
• Побілів заєць – не забаряться й "білі мухи".
• Теплого дня кішки на піч лізуть – вночі приморозить.
• Півень хвоста волочить – незабаром випаде сніг.
• Комарі у листопаді – бути м'якій зимі.
• Після листопадових заморозків – грудневий мороз.
• Бурхливий листопад – на сувору зиму.
• Яка погода в листопаді, така і в квітні.
• Якщо в листопаді з'явилися комарі – зима буде теплою.
• Кури сходять докупи – на невеликі приморозки.
• Якщо восени рано нанесе снігу, а над ним хмара – хорошої погоди не чекай.
• Якщо зірки на небі яскраві – на гарну погоду, тьмяні – на дощ або сніг.
• Пищить снігур – зима забариться.
• Кури і птахи часто і тривалий час общипують себе – чекай сніжну й вітряну погоду.
• Якщо горобці пожвавилися й зацвірінчали під час тривалої негоди, буде хороша погода.

Прикмети про погоду в листопаді

Читайте також: Вірші про осінь – красиві українські поезії для дітей і дорослих

• Теги:
• Суспільство
• Вірші
• Лайфстайл