ТОП-7 міфів про вступ України до ЄС

Угода про асоціацію України з ЄС оповита не лише постійними обіцянками, а й міфами та припущеннями, які ґрунтуються на незнанні реалій договору. Що з цього є правдою, а що вигадкою?

Взагалі історія співпраці України з Європейським союзом почалася досить давно, з визнання України незалежною державою у 1991 році. Прагнення бути частиною ЄС вперше прозвучало у Постанові Верховної Ради ще у 1993. У документі йшлося про те, що «перспективною метою української зовнішньої політики є членство України в Європейських Співтовариствах за умови, що це не шкодитиме її національним інтересам. З метою підтримання стабільних відносин з Європейськими Співтовариствами Україна укладе з ними Угоду про партнерство і співробітництво, реалізація якої стане першим етапом просування до асоційованого, а згодом - до повного її членства у цій організації». І ось вже третій рік, починаючи з саміту Україна-ЄС у 2013 році, на якому Віктор Янукович не підписав договір про асоціацію, ми повільно рухаємося назустріч Європі, не знаючи, що насправді чекає нас за дверима.

Міф 1: Угода про асоціацію прямо пов'язана із набуттям України членства в ЄС

Доволі дивний аргумент, який не згадується у тексті договору. Зате має чудовий вплив на виборців. Відзначимо, що Петро Порошенко підписав угоду ще 27 червня 2014 року. Поки що ми рухаємося у напрямку коригування власної економічної системи та провладної структури, що є обов’язковим пунктом для подальшого руху до Європи.

Так, це один із кроків, які наближують ймовірність того, що Україна таки займе місце серед європейських країн. Проте для цього потрібна інша процедура. Відповідно до Договору про ЄС, будь-яка європейська держава, яка поважає базові принципи ЄС, може подати заяву щодо вступу. Звісно ж, є і свої вимоги: верховенство права, права людини, повага до меншин та їхній захист, наявність інституцій, яка є гарантом демократії, функціонуюча ринкова економіка та вміння витримати тиск конкуренції та ринку ЄС.

Як бачимо, все не так страшно та складно, асоціація — це лише крок на шляху до вступу, який дозволяє оцінити власні можливості та потреби, але зовсім не гарант членства в ЄС.

Міф 2: Українські компанії змушені будуть впровадити європейські норми та стандарти і не будуть конкурентоспроможними

Справді, відповідно до тексту Угоди, вітчизняні ключові промислові галузі мають впровадити стандарти ЄС. Проте це процес передбачає поступовий перехід, який триватиме кілька років, що не дозволить вітчизняним виробникам втратити свої позиції. До того ж Україна самостійно приймає рішення щодо пріоритетності галузей та періоду модернізації.

Для таких змін потрібні капіталовкладення не лише з боку підприємців, а й уряду та іноземних інвесторів, оскільки витрати на модернізацію будуть досить великими. Проте це позитивно вплине на стан економіки країни та відповідність до стандартів ЄС виробництв. А це не просто забаганка: таким чином зменшиться собівартість виготовлення, збільшиться якісь продукції, та мінімалізується негативний вплив на екологію.

Міф 3: Через вступ до ЄС Україна змушена буде дозволити одностатеві шлюби

Міф, який постійно випливає з новою силою. Для початку, в Угоді про асоціацію взагалі не йдеться про ухвалення одностатевих шлюбів. Навряд чи цей пункт завуальовано під вимогою демократії, прав людини чи поваги та захисту меншин. Тим паче, що таку «вимогу» неможливо виконати без коригування національного законодавства, а ЄС не має впливу на зміни щодо конституції держави. Тим паче, що серед країн Євросоюзу у меншості дозволені одностатеві шлюби і є ряд держав-членів, у яких такої такі дії заборонені конституцією, наприклад Болгарія, Польща та Латвія.

Міф 4: Угода про асоціацію з ЄС має одразу реалізувати безвізовий режим для українців

Підписання Угоди жодним чином не пов’язане з безвізовим режимом. Це зовсім інший договір, який потребує виконання інших умов для впровадження безвізу, наприклад, для звичайного українця це наявність біометричного паспорту. На державному рівні є досить багато пунктів, які виконуються. Згадаймо нещодавнє введення електронної системи декларування, яка спрощує роботу та знижує ймовірність корупційних дій. Такий закон є одним із останніх кроків для України на шляху до безвізових поїздок до ЄС.

Міф 5: Україна має власні історичні традиції, які можуть знівелюватися вступом до ЄС

Ще один міф з серії «ще не вступили, а вже знаємо». Нагадаємо, що ЄС передбачає вимоги демократії та прав людини, що вже наштовхує на думку про неможливість нівелювання традицій. Жодним чином Європа не планує переписувати вже написану історію та впливати на ментальність. Український колорит вважається європейським, українські міста вважаються європейськими. Змінювати щось в них можуть лише самі українці, а не аж ніяк міжнародна спільнота.

Міф 6: Вітчизняна продукція не потрібна ЄС

Тобто цифра приблизно у 4 млрд. доларів щороку за поставку продукції Європі ніяким чином не відображає потрібності українського виробника. У випадку непотрібності, європейські виробники не вважали Україну конкурентом у харчпромисловості. Звісно ж, трішки модернізації не завадить.
До речі, вітчизняний виробник може постачати свої вироби європейцям і на суму вдвічі більшу, за умови підняття рівня технології та якості.

Міф 7: ЄС навряд чи принесе користь звичайним громадянам

Крім зниження тарифів та утворення зони вільної торгівлі з ЄС, також покращиться бізнесовий клімат та захист прав власності буде реальним, а не на документах. Зміна бізнес клімату сприятиме залученню іноземних інвестицій, що в свою чергу вплине на економіку країни. Такі процеси формуватимуть умови європейських стандартів життя, на яких і зосереджена увага українців