9 травня – вихідний: чи варто святкувати День перемоги в Україні

В Україні вже давно хочуть скасувати вихідний 9 травня і перенести його на 8-ме – День пам'яті та примирення. І аргументом "за" таку ініціативу є справжня історія цього свята. Зібрали 5 фактів, чому нам варто декомунізовати совковий "День побєди".

Скасувати вихідний 9 травня Інститут національної пам'яті на чолі з директором Володимиром В'ятровичем пропонує вже другий рік поспіль, однак наразі на це немає політичної волі. Поки весь світ вшановує пам'ять загиблих у Другій світовій людей 8 травня, в Україні й досі влаштовують паради та святкувавання 9-го. А що ж, власне, святкувати? Зібрали для вас аргументи, чому нам треба відмовитися від "совкових" традицій у День перемоги.

До слова: Вихідні дні в Україні – календар державних свят на рік

1. 9 травня – радянське свято

Як відомо, день капітуляції Німеччини відбувся 8 травня 1945 року. Це сталося о 23:01. Але враховуючи різницю у часі, формально у Москві це вже було 9 травня. І Сталін вирішив відокремитися від усіх, щоб показати, що це була суто заслуга Радянського Союзу. Відтак, у Європі днем перемоги над німецьким нацизмом вважається 8 травня, а відзначення 9 травня в СРСР з самого початку отримало ідеологічний антизахідний підтекст.

День перемоги в Росії

При цьому Сталін не поспішав бурхливо відзначати "День побєди". Наприкінці 1947 року він скасував це свято. І за його часів, і за часів правління Хрущова, 9 травня не було вихідним. Адже жили багато учасників війни, які пам’ятали її жахіття, а ветеранів держава кинула напризволяще, тому їм було не до парадів.

"Світлим святом" 9 травня стало в 1965 році, коли з’явилося нове покоління, яке вже не пам’ятало війни. Саме в період "застою" у Союзі була витворена концепція "Великої Вітчизняної" з набором відповідних ідеологем: звірства німецьких фашистів, героїзм радянського народу, гуманізм радянських воїнів, які визволили Європу. Втіленням цих ідеологем стало святкування 9 травня. "Дєнь побєди" перетворився в найбільш шановане радянське свято. Та сталося це, передусім, завдяки масовій пропаганді.

День перемоги, 1965 рік

Комуністичне 9 травня дісталося у спадок й Україні. Наші можновладці не знали, що з ним робити. Вони продовжували відзначати цей день, підживлюючи радянські ідеологеми "Великої Вітчизняної". І невдовзі це стало проблемою для нашої держави.

Використовуючи ці ідеологеми, російська пропаганда представила жителям Криму та Донбасу українську постмайданну владу як "фашистську", з якою треба боротися.

2. Для українців війна почалася в 1939-му, а не в 41-му

Російська пропаганда старанно уникає згадок про те, хто саме розв’язав Другу світову війну. Відповідь на це запитання трохи змінює уявлення про "радянський народ-переможець". Так, Друга світова розпочалася 1 вересня 1939 року нападом німецької армії на Польщу. А 17 вересня на Польщу напав Радянський Союз.

У результаті цього нападу Західну Україну було приєднано до СРСР. Зауважте, що при цьому Радянський Союз спочатку брав участь у Другій світовій війні на боці Німеччини.

Радянські танки "заходять" у Львів, 1941 рік

Саме тому для України є помилковим вважати, що "велика війна" почалася 22 червня 1941 року, коли Радянський Союз став жертвою нападу Гітлера. Для українських земель війна почалася майже на два роки раніше і супроводжувалася репресіями проти мирного населення, а "Велика вітчизняна" – ще один радянський міф.

3. 9 (?) травня перемогли фашизм, але Україна так і лишилася залежною від тоталітарного СРСР

Коли ми говоримо про ці дні, важливо відзначити два моменти. Так, це була перемога над нацизмом. Утім, у Східній Європі на зміну одному тоталітаризму прийшов інший. Відтак, Росія як спадкоємець СРСР не має жодного права монополізувати свято перемоги над нацизмом, як вона зараз робить із суто ідеологічних міркувань.

До того ж, радянська влада боролася з українською інтелігенцією, мовою і, власне, самими українцями протягом всього свого існування. Ми маємо бути вдячні тоталітарному Союзу, який викорінював, відправляв у заслання, знущався над всім нашим? Аж ніяк.

Радянський паспорт

4. "Георгіївська стрічка" – символ імперських амбіцій Росії, а не перемоги над нацизмом

Формування "георгіївської стрічки" має тривалу історію. Уперше вона з’являється на ордені святого Георгія, заснованому імператрицею Катериною ІІ (та, що знищила Січ) 1769 року. Найбільш вірогідною є версія, що гама стрічки була взята з чорно-жовто-білого прапору Російської імперії. Інша версія – кольори символізують вогонь та дим, що підкреслює її суто військовий характер. Після приходу до влади більшовиків у 1917 році, георгіївські нагороди припинили офіційне існування. Ними продовжували нагороджувати лише представники білогвардійського руху за активну боротьбу з радянською владою.

У Радянському Союзі комплекс "георгіївських" нагород юридично не існував. Це було цілком логічно, адже радянська влада протиставляла себе дореволюційному самодержавству. Однак 8 листопада 1943 року в СРСР було засновано орден Слави, стилістично схожий на орден святого Георгія, який також також містив стрічку з трьома чорними та двома оранжевими смужками.

"Георгіївська стрічка"

Чорно-оранжева стрічка фігурувала також у іншій радянській нагороді – медалі "За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941–1945 рр", заснованою 9 травня 1945 року. Згідно з указом, її мали право отримати усі, хто "брали безпосередню участь у бойових діях на фронтах Великої Вітчизняної війни".

Спроби утвердити гвардійську стрічку під назвою "георгіївська" як символ перемоги над нацизмом розпочалися 2005 року в Росії. З ініціативи державної інформаційної агенції "РИА Новости" стартувала однойменна акція. За її задумом, вона мала стати символом Перемоги, а також пов’язати радянську історію з військовою славою дореволюційної та сучасної Росії.

У всіх випадках чорно-оранжева стрічка, яка використовувалася у символіці Російської імперії, потім білогвардійському русі, у радянських нагородах наприкінці та після Другої світової війни, а також у сучасних російських відзнаках, символізувала силу та міць російської армії, велич РФ.

Путін і Медвєдєв ходять з колорадськими стрічками

Після Революції Гідності в Україні "георгіївська стрічка" перетворилася ще й на символ проросійських сепаратистів. Нам уже давно пора відмовитися від "колорадських лєнт".

5. Не святкувати, а вшановувати

Загальні демографічні втрати України в Другій світовій, включно з убитими, жертвами концтаборів й депортованими, становлять не менше 14 млн осіб. З 41,7 мільйона людей, які мешкали до війни в УРСР, на 1945 рік залишилося тільки 27,4 мільйони!

При цьому у воєнних діях загинули, як мінімум, 8 мільйонів українців. Депортації в Сибір, Казахстан і на Далекий Схід – це ще понад мільйон жителів УРСР, переважно із західних областей. Втеча частини населення з окупантами, страшна цифра – 2,4 мільйони остарбайтерів із 2,8 мільйона радянських людей, загалом вивезених у нацистське рабство!

Маки - символи пам'яті

На руїни перетворилися 720 українських міст і містечок, 28 тисяч сіл, з яких 250 спалено вщент, знищено 16,5 тисяч промислових підприємств, 18 тисяч лікувальних закладів, 33 тисячі шкіл, вузів, технікумів та НДІ; а також понад 33 тисячі колгоспів, радгоспів, МТС. І все це зробили не тільки нацисти, а й радянські війська під час відступу.

То що ж тут святкувати? Ветеранів Другої світової вже майже не лишилося серед живих, тому єдине, що ми можемо зробити – це вшанувати їхню пам'ять. Досить вже піддаватися маніпуляціям – спочатку Сталіна, тепер Путіна, щодо того, що треба якесь парадне свято 9 травня, бо Сталіну так захотілось. З цим сталінізмом пора закінчувати.

Вихідний та офіційне відзначення завершення Другої світової також варто перенести з 9 на 8 травня. Це свідчило б і про нашу відмову від комуністичного минулого, і про європейську орієнтованість. Так звана "побєда" має бути вшануванням пам'яті загиблих у Другій Світовій війні, а не помпезними парадами, шашликами, алкоголем та російським шансоном

Тут більше: В Україні хочуть скоротити кількість вихідних: коли і чому

• Теги:
• Україна
• Суспільство
• Політика
• Світ
• Росія
• Історія