Ведучий та волонтер Сергій Притула у новому відео поділився добіркою крутих місць на Заході України, які він і сам відвідав у червні 2020 року. Рекомендуємо вам зберегти цей маршрут, аби отримати незабутні враження.
Сергій Притула ще на початку карантину вирішив, що у 2020 році не плануватиме закордонні мандрівки. За словами шоумена, як представник індустрії розваг, робота якої вже кілька місяців заблокована через пандемію коронавірусу, він чудово розуміє представників туристичної галузі, що теж добряче постраждала від кризи. Тому й він вирішив підтримати гривнею внутрішній туризм.
Це цікаво: ТОП 7 нерозкручених місць в Україні, які вас приємно здивують
З 16 по 24 червня Притула з сім’єю вирушив у подорож мальовничими куточками Прикарпаття, Закарпаття та Буковини. Буквально через лічені дні ці красиві місця Західної України затопило через паводки. Однак життя налагоджується, влада відновлює дороги і вже незабаром можна буде знову мандрувати Західною Україною. Тож зберігайте собі маршрут Сергія Притули, аби побачити найкраще.
Наводимо слова шоумена без змін, щоб його оповідь не втратила колориту.
Наш маршрут пролягав через Золочів (Львівщина), у який я уклінно вас запрошую для того, щоб помилуватися неймовірно красивим і водночас недооціненим замком.
Шлях наш лежав до еко-курорту "Ізкі", що поблизу Пилипця, а головною метою були відвідини полонини Боржава. Більшість підйому краще подолати підйомником, а потім, щоб отримати максимальне задоволення від краєвиду, варто йти пішки, час від часу роблячи привали та ласуючи чорницями, які ось-ось вродять.
Десь за годину їзди від місця нашого нічлігу ми прибули в село Верхня Грабівниця Воловецького району, де нас чекав бункер Лінії Арпада. У 1939 році, відчуваючи небезпеку з боку СРСР, мадяри розпочали будівництво величезної лінії військових укріплень, що стартувала в словацьких Татрах, йшла через усе Закарпаття і закінчувалася аж у румунській Трансильванії.
800 кілометрів дотів, бункерів та підземних сховищ! Неймовірно крута точка, про існування якої в Україні мало хто знає.
Не рекомендую вам самостійно оглядати бункер, бо тоді ви просто погуляєте мережею тунелів. Обов'язково візьміть гіда: ціни там не кусючі, а сама екскурсія триває близько 45 хвилин.
Далі наш шлях лежав до палацу графів Шенборнів, куди ви можете дістатися як автівкою, так і потягом. Через карантинні обмеження екскурсії на території комплексу наразі не проводять, а всі входи зачинені. Тому ми не перелізли за паркан, аби помилуватися цим справді прекрасним замком, у якому 365 вікон, 52 кімнати і 12 входів. І ми не фотографувалися на фоні того замку, а потім перейшли трохи далі, де є невеличке озеро, викопане у формі Австро-Угорської імперії, і не робили там селфі, і не бачили там оленят (іронічно підморгує Притула, який усе це робив!).
Потім ми вирушили в село Середнє, що в Мукачівському районі, де є винні погреби єдиного державного винного підприємства "Леанка". Ці погреби колись звелів видовбати в породі угорський король Іштван Добо руками полонених турків.
У будь-яку пору року в погребах температура повітря +12 градусів за Цельсієм. Сотні метрів заставлені величезними діжками, місткістю від 3 до 10 тисяч літрів. Звісно, є окрема комірка з вінтажними винами. Ну і куди ж без дегустації!
Я сто разів був в Ужгороді, хоча жодного разу не потрапив на цвітіння сакур, не бачив ужгородської регати, ніколи не гуляв на фестивалі вина… Але я не можу не мліти, насолоджуючись головною фішкою Ужгорода – маленькими статуями, розкиданими по всьому місту.
Обожнюю пасхалки, на кшталт мініатюрної Ейфелевої вежі всередині електростовпа, люблю історію сторічного пожежного гідранта і просто люблю дивитися, як на території Ужгородського замку моя дитина допомагає Гераклу душити гадину голими руками.
Замок Паланок лежав по дорозі до основного місця, яке ми хотіли побачити, тому ми обмежилися оглядовою екскурсією. Приїжджайте сюди, адже на території України не так багато замків у такому хорошому стані, як мукачівський.
До речі, неподалік розташована ще й ферма буйволів, але ми пообіцяли дітям, що вони погодують бембі., тому вирушили до оленів. З мінусів точки – тут більше нічого немає, крім оленів, а принаймні фаст-фуд точно б не завадив, бо навіть равликова ферма поблизу не рятує. З плюсів – це емоції дітей, адже погодувати оленів для них – незабутні враження.
Ми планували подолати маршрут Ужгород – Мукачево –Хуст –Рахів – Яремче – Коломия – Чернівці приблизно за 6 годин, адже його протяжність становить 400 км. Проте через ділянки дуже поганої дороги та складність руху гірськими автошляхами на цю відстань пішло 9,5 годин. Та я не шкодую ані грама, адже в Україна – дуже мальовнича!
Після Яблуницького перевалу я опинився у рідній стихії, адже Яблуницю, Татарів, Микуличин і Яремче я об’їздив вздовж і впоперек, включно з катанням на квадроциклах на гору Ягідну та ранковим купанням у Пруті. Це саме та місцина, куди ви можете їхати без попереднього плану і все одно залишитися задоволеним кожним днем.
Той самий український Гоґвортс. Упродовж останніх 10 років я бував у Чернівцях із 30 разів, але досі не відвідував університет. Я не відбиратиму хліб в екскурсоводів, але зазначу, що для любителів селфі там 150 локацій!
У цьому місці я вперше побував ще 5 років тому і просто офігів від краси, яку там побачив. Цього разу нам пощастило трохи більше і монахиня впустила нас в середину. Загальний стан справ в Успенському соборі старообрядців у селі Біла Криниця бажає кращого, але все одно там є чим помилуватися.
Насамкінець Притула порекомендував місця на Львівщині, зокрема, гору Тростян в Сколівському районі та Форелевий двір у Славську.
Відео Сергія Притули про цікаві куточки України:
Читайте також: Куди поїхати на море в Україні 2020