Сайт популярного американського каналу CNN опублікував репортаж про життя наймолодшого українського міста Славутич, яке побудували для персоналу Чорнобильської АЕС одразу після аварії. Дивіться, як живе це місто зараз!
Славутичу – 33 роки, стільки ж часу минуло після Чорнобильської катастрофи. У 1986-му сюди евакуювали більшість жителів зони відчуження. Свою назву місто отримало від давньої назви Дніпра. І хоча Славутич розташований на території Чернігівщини – на 200 кілометрів північніше від столиці України, біля кордону з Білоруссю – воно належить до Київської області.
Це цікаво: Як виглядає покинутий автобусний парк №7 у Києві
"Це місто зобов'язане своїм життя Чорнобильській катастрофі, і це один з останніх великих подвигів інженерії, здійснених Радянським Союзом", – йдеться у матеріалі. Автор наголошує, що Славутич став "свого роду архітектурним і інфраструктурним вибаченням радянських чиновників перед населенням зони відчуження".
І справді – місто будували усім Союзом. Архітектори з восьми республік практично за один 1987 рік звели Славутич посеред лісу. Кожна країна відповідала за проєкт окремого кварталу, який потім назвали на честь міста бригади будівельників. Загалом тут 13 кварталів: Київський, Чернігівський, Печерський, Добринінський, Бєлгородський, Московський, Невський, Тбіліський, Бакинський, Єреванський, Талліннський, Вільнюський та Ризький.
Населення міста Славутич – 25 тисяч осіб, площа – 20,824 км²
Цікаво, що громадського транспорту в місті немає, тож місцеві жителі здебільшого ходять пішки або ж їздять велосипедами. До речі, це – перше місто в Україні із закладеним проєктом велодоріжок.
CNN згадує й про те, що одразу після відкриття Славутич був одним з найкращих за стандартами життя в СРСР. У той час держава виділяла на місто шалені гроші. Зарплати тут були високі, рівень культурного життя теж вражав, адже сюди приїжджала з концертом навіть Патрісія Каас.
Усе змінилося в 2000 році, коли остаточно закрили ЧАЕС. По суті, Славутич жив за рахунок станції – 80% його жителів були якимось чином пов'язані з Чорнобилем. Після закриття гроші зникли, зарплати в місті скоротились, а з самої станції щороку почали звільняти велику кількість людей. Дуже багато спеціалістів роз'їхалось, але місто зуміло зберегти свою унікальність.
Гості Славутича діляться, що місто не схоже на жоден інший населений пункт України.
"Таке враження, ніби воно ізольоване й живе своїм окремим життям. Ніби воно під куполом. Тут всі одне одного знають, і в кожного з 25 тисяч жителів – своя роль, ніби заздалегідь прописана у якомусь сценарії", – додають журналісти radiosvoboda.
Читайте також: У зоні ЧАЕС ростуть гриби-велетні: фотофакт