Володимир Вернадський – видатний природознавець, мінералог і кристалограф, основоположник геохімії, біогеохімії, гідрогеохімії, вчень про ноосферу і біосферу. Його зображення розмістили на купюрі 1000 гривень.
Вернадський розробив ґрунтовний план діяльності Академії наук, започаткував численні напрями наукових досліджень, згуртував плеяду відданих науці людей, проводив широку культурно-просвітницьку роботу. Радіо Максимум розповідає про ключові моменти його біографії.
До слова Володимир Вернадський: біографія академіка, який зображений на новій банкноті 1000 гривень
Вернадський Володимир Іванович народився 28 лютого (12 березня) 1863 року в Санкт-Петербурзі в сім’ї економіста. Походив з давнього козачого українського роду, дитинство минуло у Харкові та Полтаві, часто був у Києві.
У 1874 році десятирічний Володимир разом з родиною вирушив за кордон. Перебуваючи у Мілані, він став свідком болючої реакції батька на Емський указ. Циркуляр забороняв не лише використовувати українську мову в музиці, театрі, літературі, богослужіннях, але і ввозити українські книги до російської імперії.
На щастя, української літератури в домі Вернадських ніколи не бракувало: повернувшись до Петербурга, юний гімназист перечитав всі наявні номери "Основи" – першого українського журналу, що торкався як суспільно-політичних, так і мистецьких тем. А коли цього виявиться замало – почав розшукувати українські книги в крамницях букіністів і навіть замовляти дещо з-за кордону.
У 1873 році Володимир Вернадський вступив до першого класу Харківської гімназії, де провчився три роки. У 1876 році, після повернення сім’ї в Санкт-Петербург, В. І. Вернадський вступив в Першу Санкт-Петербурзьку класичну гімназію.
По закінченні гімназії юнак навчався на фізико-математичному факультеті Петербурзького університету. Серед його викладачів були Д. І. Менделєєв, І. М. Сєченов, О. М. Бутлеров, В.В. Докучаєв – світила науки, які залишили глибокий слід в історії природознавства.
Упродовж 1920-1921 років Вернадський був професором Таврійського університету в Сімферополі, потім – директором створеного ним Державного радієвого інституту та ряду інших наукових установ. Працював також у Празі (Карлів ун-т) й Парижі (Сорбонна), був членом багатьох зарубіжних наукових товариств. Автор близько 400 праць.
У дореволюційні роки вчений брав активну участь у політичному житті країни, відстоюючи ліберальні позиції.
У роки політичних репресій Вернадський пішов з усіх адміністративних постів, залишаючись лише науковим консультантом (щоб не брати участь у "чистках"). Коли почалася Друга Світова війна, вчений був евакуйований в Казахстан, подалі від фронту і його небезпек.
У серпні 1943 року він повернувся до Москви з евакуації. 25 грудня 1944 року у В. І. Вернадського стався обширний інсульт, і 6 січня 1945 року він помер у Москві. Похований на Новодівочому цвинтарі.
Володимир Вернадський увійшов до історії науки як основоположник сучасного вчення про біосферу та ноосферу. Сукупність живих організмів у біосфері він назвав "живою речовиною". Величезна роль вчення про біосферу та її розвиток повною мірою почала виявлятись з другої половини XX ст. Цьому сприяв розвиток екології, в якій поняття біосфери було одним з головних.
Вернадський розробив учення про біосферу як складну багатокомпонентну систему пов’язаних між собою великих біологічних комплексів та хімічних і геологічних процесів, що відбуваються на Землі.
Ідеї вченого про ноосферу, що являють собою велике філософське узагальнення, виникли на межі двох основних напрямів його наукової діяльності – біохімії та історії наук. Аналіз еволюції наукової думки і наукового світогляду, дослідження структури науки стали величезним вкладом в наукознавство.
Протягом життя Вернадський написав 473 наукові праці з різних наукових сфер.
Важливо створити сильний центр наукових досліджень українського народу, його історії, його мови, природи України. Треба якнайшвидше створювати кафедри і лабораторії, інститути, які спочатку, можливо, й будуть зайняті росіянами. Але становище скоро зміниться, бо посади в академії виборні. Дуже скоро заявлять про себе місцеві, – стверджував вчений.
Свої роздуми про долю України Володимир Вернадський виклав у багатьох працях, зокрема, у статті "Українське питання і російська громадськість". У щоденнику вченого є такий запис від 30 серпня 1920 року:
Я не можу собі уявити і не можу змиритися з падінням Росії... Але, з другого боку, огидні риси ледачої, неосвіченої тварини, якою є російський народ – російська інтелігенція не менше за її рабів, хижа й продажна, те історичне "варварство", яке так яскраво відображається довкола, примушує часом зневіритися в майбутньому Росії і російського народу. Немає чесності, немає звички до праці, немає широких розумових інтересів, немає характеру й енергії, немає любові й свободи... Адже російська демократія – це царство ситих свиней.
Цікаво, що Володимир Вернадський любив називати себе українцем і у нього навіть було прізвисько "упертий хохол".
І ще До дня народження Докії Гуменної: біографія української письменниці