Усі ці книжки – про різницю смаків та уподобань, які формують всесвіт стосунків між людьми, незалежно від того, у якій з галузей життя відбувається спілкування. Натомість внутрішній світ людини – щось більш вагоме, ніж цілий космос комунікаційного розмаїття.
(Х.: Фабула, 2019)
Автор цієї книжки, відомий американський фізик-теоретик і блискучий популяризатор науки, розповідає про фізику елементарних частинок, про останні досягнення вчених у цій галузі, про грандіозні прискорювачі і про найбільш загадкову частинку, яку прозвали частинкою Бога, про яку всі чули, але мало хто дійсно розуміє її природу. Перевернувши останню сторінку, читач нарешті дізнається, чому ця частинка така важлива і чому на її пошуки і вивчення властивостей вчені не шкодують ні часу, ні сил, ні грошей.
"Фізика елементарних частинок – чудернацьке заняття, – нагадує автор. – Проте все залежить від того, з якого боку дивитися на це. Можна поставитися до того інакше: фізика елементарних частинок – це найщиріший прояв людської цікавості й бажання довідатися про світ, що ми в ньому живемо". Варто зауважити, що свого часу Лондонське Королівське наукове товариство назвало цю книжку найкращою науково-популярною книгою року.
Максимум позитиву! 5 книг про те, як радіти життю
(Л.: Видавництво Анетти Антоненко, 2019)
У цій збірці есе на "родинну" тему авторка, відома своїми гостросоціальними текстами, вибудовує стосунки з власним минулим. І не завжди родичі, які його населяли, були відомими, публічними чи видатними особами, оскільки для оповідачки важливіше те, який вплив вони мали на її становлення і як людини, і як письменниці.
І тому хоч іноді оповідки видаються тривіальними, але завжди глибокими і психологічно виваженими, бо авторка звикла докопуватися до істини у всіх питаннях, хоч про жіночі бретельки, хоч про українську мову. "Я – за розмови, які наближаються до рівня написання текстів, – звіряється авторка. – Бо варті витраченого часу лише ті розмови, які бодай на йоту наближають співрозмовників до істини. Можливо, не до великої універсальної істини. Але до істини мого та його чи її життя".
(Х: Фолио, 2019)
Автор цієї книжки, розповідаючи, здавалося б, про цілком мирні речі, нагадує про те, як саме вони закликають до війни. З одного боку, це цілком віртуальні речі на зразок того ж "Гаррі Поттера", якого ми читаємо цілком добровільно, а з другого – релігію та ідеологію, які ще донедавна були обов'язкові для кожного.
"Сьогодні споживання в віртуальному просторі формується в основному на добровільній основі, однак ті чи інші віртуальні продукти, що приходять ззовні, можуть конфліктувати з національною віртуальною системою", – застерігають нас. – Але чи робиться щось для того, щоб застерегти від небезпеки віртуальної "пастки"?
Автор наводити приклади такої боротьби. "При трансляції футбольного матчу "розмазали" груди вовчиці на емблемі футбольного клубу "Рома". При відвідуванні іранським президентом римського музею оголені античні статуї прикрили коробками. Трансляція вручення Оскара змусила прикрити оголені плечі актриси Шарліз Терон. Таке зіткнення двох віртуальностей можна побачити і на російському прикладі, коли архімандрит заспівав в храмі "Мурку", за що був відправлений з Московської єпархії в Тирасполь".
(Л.: Астролябія, 2019)
Будь-який революційний досвід вписується у загальну історію національно-визвольного руху, і в даному сенсі книжка українського журналіста, публіциста і письменника Ігоря Скрипника – яскраве тому підтвердження. Наразі йдеться про його власний досвід переживання побудови української незалежності на межі ХХ-ХХІ століть.
Зокрема у цій збірці літературних есеїв автор, з властивою йому образною герметичністю тексту, осмислює ціну свободи, складні психологічні моменти, власного політичного арешту, кров російсько-української війни. До книги увійшли літературно-метафізичні роздуми про національну свободу, про пересічного українця, який часто змушений протистояти не тільки зовнішньому, а й театрально замаскованому внутрішньому ворогові.
(Х.: Фоліо, 2019)
Як справедливо зазначає передмова до цієї книжки, гроші – один з найбільших винаходів людства, чия поява сприяла розвитку обміну та торгівлі. Важко уявити без них нормальне функціонування світової економіки. Саме у грошах ми одержуємо зарплати, гонорари, дивіденди. У грошовому вимірі плануються і сімейні бюджети, й бюджети фірм, і бюджети країн. Коли ж і за яких обставин з’явився цей дивовижний і водночас фундаментальний винахід людства? Яким чином він був вдосконалений, що може чекати гроші у майбутньому? Як і коли з'явилися, а також які гроші були у минулі часи в обігу на території України? Про це та інші речі – розповідь на сторінках цієї книжки, яка починається зазвичай з давніх-давен.
"Численні археологічні знахідки дають можливість з повною впевненістю стверджувати, що у прадавні часи саме кремінь і обсидіан правили за своєрідну «тверду валюту», що її можливо було виміняти на інші корисні речі – шкіри тварин, морські мушлі, прянощі, сіль і таке інше. У якості "грошей" іноді використовували і деякі інші види каменю. Так, на острові Нова Гвінея і сусідніх островах протягом довгого часу використовували як гроші величезні кам'яні диски з отвором у центрі".
Ігор Бондар-Терещенко для Радіо МАКСИМУМ
Читайте також: 5 цікавих книг, які допоможуть зрозуміти Київ