У цій статті ми розкажемо все про перший політ людини у космос який відбувся 12 квітня 1961 року. Хто полетів, як відбувалась підготовка, і чому ймовірність успіху не була на 100%?
12 квітня 1961 року на борту космічного корабля "Схід-1" радянський космонавт Юрій Олексійович Гагарін стає першою людиною, яка здійснила подорож у космос. 60-річчя польоту Гагаріна відбулося цьогоріч. Космічна спільнота також відзначає досягнення Гагаріна щороку "Ніччю Юрія", святом, яке проходить в день його запуску 12 квітня.
І ще: Дивіться, як виглядає нічне небо над Марсом
"Восток-1" обертався навколо Землі на максимальній висоті 187 миль і повністю керувався автоматичною системою управління. Єдиним твердженням, яке приписували Гагаріну протягом однієї години 48 хвилин у космосі, було: "Політ триває нормально. Я в порядку."
Юрій Олексійович Гагарін, народився 9 березня 1934 року в маленькому селі за сто миль від Москви. У підлітковому віці Гагарін став свідком того, як російський винищувач здійснив аварійну посадку біля свого будинку. Через кілька років, коли йому запропонували приєднатися до льотного клубу, він охоче здійснив свій перший самостійний політ у 1955 році. Лише через кілька років він виявив бажання стати космонавтом.
Понад 200 пілотів-винищувачів ВПС Росії були обрані кандидатами в космонавти. Такі пілоти вважалися оптимальними, оскільки вони мали вплив сил прискорення та процесу викиду, а також досвід роботи в ситуаціях з високим стресом. Серед відібраних пілотів був і 27-річний старший лейтенант Гагарін.
12 квітня 1961 року о 9:07 за московським часом космічний корабель "Восток-1" вилетів з місця старту Радянського Союзу. Оскільки ніхто не був певний, як невагомість вплине на пілота, сферична капсула мало заважала бортовим органам управління: робота виконувалась автоматично або з землі. У разі виникнення надзвичайної ситуації Гагарін повинен був отримати замінений код, що дозволить йому взяти на себе ручне управління, але Сергій Корольов, головний конструктор радянської космічної програми, не врахував протокол і передав код пілоту.
Протягом 108 хвилин "Восток-1" один раз обійшов Землю, досягши максимальної висоти 327 кілометрів. Космічний корабель мав 10-денну провізію на випадок відмови двигунів і Гагаріну потрібно було почекати, поки орбіта природним чином занепаде. Але запаси були непотрібні. Гагарін знову потрапив в земну атмосферу, зумівши зберегти свідомість, коли під час свого спуску він відчував сили, що тягнуть силу тяжіння до восьми разів.
У "Востоку-1" не було двигунів, що уповільнювали б його повторний вихід, і не було можливості безпечно приземлитися. Приблизно на 7 км вгору Гагарін катапультувався з космічного корабля і злетів на парашуті на Землю. Для того, щоб місію було зараховано до офіційного польоту в космос керівний орган з питань аерокосмічної документації визначив, що пілот повинен приземлитися з космічним кораблем. Радянські лідери зазначили, що Гагарін торкнувся "Востока-1", і вони не повідомляли, що він катапультувався до 1971 року. Попри це, Гагарін все ж встановив рекорд першої людини, яка покинула орбіту Землі та здійснила подорож у космос.
Політ Гагаріна став тріумфом для радянської космічної програми, і він став національним героєм Радянського Союзу та Східного блоку, а також світовою знаменитістю. Газети по всьому світу публікували його біографію та деталі польоту. Його провели довгим кортежем високопосадовців вулицями Москви до Кремля, де на пишній церемонії Микита Хрущов надав йому звання Героя Радянського Союзу. В інших містах Радянського Союзу також проводилися масові демонстрації, масштаби яких поступались лише Парадам Перемоги Другої світової війни.
У 1962 р. Гагарін став депутатом Ради Союзу і був обраний до ЦК ЛКСМУ. Згодом він повернувся в Зоряне місто, космонавтичну установу, де кілька років працював над розробкою космічного корабля багаторазового використання. 12 червня 1962 року він став підполковником радянських ВПС, а звання полковника отримав 6 листопада 1963 року. 20 грудня Гагарін став заступником директора з підготовки космонавтів. Радянські чиновники, в тому числі Каманін, намагалися утримати Гагаріна від будь-яких польотів, переживаючи з приводу втрати свого героя в аварії, відзначаючи, що він "занадто дорогий людству, щоб ризикувати життям заради звичайного польоту в космос".
Через два роки він був переобраний депутатом Радянського Союзу, але цього разу до Ради національностей, верхньої палати законодавчого органу. Наступного року він почав перекваліфікуватися в пілота-винищувача і був резервним пілотом свого друга Володимира Комарова в польоті "Союз-1" після п'яти років без пілотування. Каманін виступав проти переведення Гагаріна на навчання космонавтів; він набрав вагу і його льотні навички погіршились. Попри це, він залишався рішучим претендентом на "Союз-1", поки у квітні 1966 р. його не замінив Комаров і не переправив на "Союз-3".
Запуск "Союзу-1" був прискорений через неявний політичний тиск, всупереч протестам Гагаріна щодо необхідних додаткових заходів безпеки. Гагарін супроводжував Комарова до ракети перед запуском і передавав інструкції Комарову від наземного управління після численних збоїв системи на борту космічного корабля. Попри всі зусилля, сталася катастрофа "Союз-1" після того, як парашути не змогли відкритися, і Комаров миттєво загинув. Після катастрофи "Союз-1" Гагаріну було назавжди заборонено навчатись і брати участь у подальших космічних польотах. 17 лютого 1968 року Гагарін успішно захистив дисертацію з аерокосмічної техніки на тему аеродинамічної конфігурації космічного літака та закінчив її з відзнакою в Інженерній академії ВПС імені Жуковського.
27 березня 1968 року під час звичайного навчального польоту з авіаційної бази Чкаловського Гагарін та льотний інструктор Володимир Серьогін загинули, коли їх МіГ-15УТІ розбився поблизу міста Кіржач.
До теми: У мережі з'явилися нові приголомшливі знімки Юпітера