Найкращі зарубіжні книжки 2017 року спеціально для сайту Радіо МАКСИМУМ обрав відомий письменник та літературознавець Ігор Бондар-Терещенко. Ці книги обов'язково мають бути у вашій бібліотеці!
Усі книжки цього огляду – світові бестселери, чия цінність підтверджена не стільки тиражами, скільки значно дорожчою валютою читацької уваги. Останнім часом завдяки зусиллям наших перекладачів, сучасні видання стали виходити українською майже одночасно з оригіналами, а класика набула більш актуального звучання.
Це цікаво: 10 найкращих українських книг 2017 року
(Л.: Видавництво Анетти Антоненко, 2017)
Історія кохання, розказана в цьому міжнародному бестселері, перекладеному 37 мовами (українською переклав Сергій Борщевський) і розпроданому в кількості 67 мільйонів примірників, відсилає нас у минуле. У якому, а саме в Польщі 1939 року захопленій Німеччиною, починається шлях героїні... у майбутнє. За сюжетом, перед початком Другої світової війни юну дівчину відправляють до родичів в Сан-Франциско, де вона закохується в сина японського садівника. Незабаром закоханих розлучають трагічні події Перл-Харбора, коли родину коханого перевозять до табору для інтернованих.
Таким чином, історія кохання приміщена, у свою чергу, в контекст світової історії, формуючи не альтернативний, а швидше авторський погляд на феномен пам'яті. Надалі дія відбувається в будинку престарілих у Сан-Франциско, де молода дівчина стає повіреною 81-річної героїні, допомагаючи навести лад в особистому архіві і спогадах. Власне, все, що вона почула, та про що написала популярна чилійська романістка – це трагічна історія життя і кохання, така ж бурхлива, як все ХХ століття.
І навіть шлях її героїні чимось нагадує долю авторки "Японського коханця". "Протягом усього життя я була чужоземкою, – згадує письменниця. – Була дочкою дипломатів, потім політичної біженкою, зараз іммігрантка. Я не належу жодному місцю, тому можу про це говорити, це мій власний досвід".
(К.: Видавництво Жупанського, 2017)
Нарешті цей культовий автор, на чиїх творах виросло не одне покоління літераторів-неформалів, вийшов в Україні, у перекладі Катерини Дудки та Остапа Українця. Насправді ж його творчість нагадує екзотичні писання Едгара По у поєднанні з детективною інтригою Конан Дойла. Похмура специфіка епохи, що слідувала за вікторіанською, представлена у другому томі збірки творів "темного" автора його знаковими текстами. Зокрема, це "Поклик Ктулху" (1926), "Сновидні пошуки незвіданого Кадата" (1927), "Жахіття Данвіча" (1928).
Окультизм, езотеричні практики, стародавні культи, які оживають на сторінках "короля жахів", сформували нову специфіку готичного роману, включно із магічним реалізмом, що запанували в літературі вже за нашого часу. "Ніхто з присутніх, навіть попри те, що добра половина серед них спеціалізувалася саме на криптолінгвістиці, не зміг зауважити навіть найменшої подібності із найвіддаленішими мовними групами. Ці знаки, як і сама фігурка та матеріал, з якого вона була виготовлена, належали до чогось надзвичайно далекого від людства у тому вигляді, в якому ми його знаємо. У них був якийсь лиховісний натяк на прадавні і нечестиві цикли життя, в яких не було місця нашому світу з його ідеями".
Цей захопливий роман про пригоди "індіанців з ковбоями", як позначали жанр в недалекі радянські часи, насправді, щось більше, ніж популярне чтиво. Сучасний переклад довгоочікуваного другого тому епопеї, зроблений Наталкою Сняданко, відкриває масу нюансів, яких при перегляді фільмів з Вінету і Вірною Рукою все просто не помічали. (У романі Вірна Рука – це Шатерхенд, землемір з Західної залізниці, правильно перекладений, як Вбивча Рука – ім'я, яке дали йому індіанці). Отже, йдеться про Дикий Захід ХІХ століття і визвольній війні корінного населення проти колонізації, а в другому томі циклу відомого німецького письменника – про пригоди головних героїв вже після того, як сталася трагедія.
Батько і сестра червоношкірого героя, вождя апачей Вінету вбиті, сам він йде по сліду заклятого ворога. У той же час Шатерхенд, вирішивши повернутися на батьківщину, потрапляє в аварію корабля, дивом рятується і надходить в Нью-Йорку на службу детективом. Розшукуючи зниклого сина банкіра, він зустрічається на своєму шляху з войовничими племенами команчі і сіу, а також куклукскланівцями, і незмінно виходить переможцем з усіх сутичок.
(Л.: Видавництво Старого Лева, 2017)
Новий роман лауреата Міжнародного Букера, перекладений Андрієм Савенцем – це не магічний реалізм, з яким порівнювали попередні книжки Рушді, а щира магія. Довга і добра казка, за дивною назвою якої прихована "1000 і одна ніч" – одночасно і майстерна стилізація-змагання з Шахерезадою, і літературна пародія. За сюжетом, відомий філософ, у якого закохалася принцеса джинів, подарувавши йому купу нащадків, відрікається від своєї родини. Таким чином, світ заполоняють діти, у чиїх жилах тече кров людей і джинів. І лише через кілька поколінь принцеса повертається до померлого чоловіка, даруючи йому нове життя.
Роман індійського британця не схожий на жодну з його попередніх книг. У цій компактній історії, що містить в собі безліч сюжетів, відсутні звичні для Рушді можновладці – президенти, диктатори, пророки. "Не обов'язково всі романи писати про відомих політичних діячів! – переконаний письменник. – Я ніколи не сумнівався в могутності літератури, хоча й намагаюся не приписувати їй надто багато".
Нова книга Памука, перекладена Наталією Третьяковою – це ціла енциклопедія турецького життя за сорок років, починаючи від 1970-х і до наших днів. Перші відеосалони, крамниці і ятки, базарні закони і життєвий розклад рознощиків їжі – про все це розповідає головний герой, нічний торговець бузою. Колись алкоголь в Туреччині був заборонений, і на вулицях торгували тільки бузою, а тепер, коли спиртне фактично дозволено, її ніхто не купує. Але саме в торгівлі цим стародавнім напоєм полягає життя героя, що дбає за традиції та зберігає пам'ять старого міста.
Навіть якщо для оточуючих він "щось таке з далекого минулого, мода на яке давно минула". А вже строкатий вир життя у цій книжці – сімейні клани, що займають цілі вулиці – змусив автора навіть скласти дерево родоводу на початку роману. Але головне, звичайно, згаданий герой – злидар, який залежить від сусідів, і від поліції, і від нічних грабіжників. І прокричати про свої біди й печалі він може тільки вночі, на пустельних вулицях міста.
(Х.: Клуб Сімейного Дозвілля, 2017)
У Японії цей роман розійшовся мільйонним тиражем вже в перший місяць продажів. І зовсім не тому, що Муракамі – це модний бренд, чиї книжки, виконані в традиційній для нього манері магічного реалізму, давно вже стали символом епохи 90-х, а незабаром і нульових, і десятих років. Просто зовнішня сюжетна канва – наче в улюбленому автором джазі – лише оболонка його глибоко філософських епопей – від раннього "Полювання на овець" до пізнішої саги "1Q84".
У новому романі культового автора, перекладеного українскою Орестою Забуранною, розказана історія 36-річного інженера, в далекому дитинстві у якого – нерозлучна дружба з такими ж, як він, любителями залізниць. Всі вони – два хлопчики і дві дівчинки – на відміну від героя роману, мали "кольорові" імена, і лише він залишався в тіні власного скромного імені. В університеті відбувся розрив, друзі відвернулися, спрацювала магія імені, змусивши героя засумніватися в собі як у порожній "безбарвній" людині. І тільки дружина, яка вірить у нього, радить знайти старих друзів і з'ясувати причини розриву. Невже це необґрунтоване звинувачення в зґвалтуванні?
Напружене дійство у цьому романі, перекладеному Володимиром Горбатьком, що не відпускає читача до самого трагічного фіналу, виправдане самою історичною ситуацією. Адже дія відбувається наприкінці 1930-х років, коли на світом нависла загроза війни, триває протягом Другої світової одразу на двох континентах, а завершується вже вкінці 1940-х гіркими наслідками воєнної історії. Яка увірвалася в життя трьох героїнь, тих самих "дівчат в цвіту", кардинально його змінивши.
Чи могла подумати співробітниця французького консульства в Америці, що її подорож до Парижу обернеться не лише святом романтики, але й буднями окупації? І чи сподівалась її майбутня подруга з Польщі, що її юність мине у боротьбі з окупантами у підпільному русі опору? І тим більше не мріяла ні про що, крім лікарської кар’єри третя героїня роману, ставлячи досліди на людях у німецьких концтаборах. У фіналі всі троє дожили, відповідно, до відродженого кохання, знайденої дитини і Нюрнберзького процесу, але об’єднала всіх трьох не лише фантазія автора, але саме життя. Яке триває іноді навіть після смерті.
Найдивовижніше в цьому романі, перекладеному Віталієм Михалюком і Костянтином Бєляєвим, – це те, як реалістично показано період у житті людини, що увійшла до історії як хитрий політик, мужній полководець, вірний підданий короля. Отже, йдеться про Томаса Кромвеля, видатного англійського діяча ХVІ століття, що витягнув країну з мороку громадянської війни, у якому вона опинилася. Але вражає при тому те, що причиною такої вірності ідеалам Батьківщини може бути не моральні чесноти (підкуп, лестощі – ось ті "дипломатичні" важелі, які використовує герой роману), а психологічна травма дитинства.
Батько-деспот, який бив і знущався з дитини, несподівано виявився тією людиною, що сприяла її подальшому становленню, яке почалося із втечі з дому. "Невже десь на світі є люди, що не б’ють своїх дітей? – замислюється юний Кромвель. – Йому вперше легшає на душі; він думає: є інші місця, кращі". Хоч насправді це чудовий історичний роман, і здивувань у ньому не менше, ніж синців на тілі майбутнього політичного генія замолоду.
Ця книжка, присвячена найдавнішому конфлікту історії – між чоловіком і жінкою – стала класикою світової філософської думки й водночас – першою хвилею фемінізму після Другої світової війни. "Друга стать" вийшла у світ у 1949 році спочатку у Франції, а трохи пізніше практично у всіх країнах Заходу. Успіх книги був приголомшливим. Тільки в США було розпродано мільйон екземплярів, і попит при цьому залишився незадоволеним.
Що ж до соціальної ваги, то слід зауважити, що кілька поколінь жінок зросла на цій книжці, шануючи її як нову Біблію. Вона принесла своїй авторці світову популярність, зробивши ім'я Сімони де Бовуар не менш знаменитим, ніж ім'я її чоловіка Жан-Поля Сартра, метра інтелектуальної Європи. У центрі уваги авторки – не "жіночі маси" у боротьбі за спільну справу "пролетаріату", а окрема жіноча особистість в історії – з її фізіологією, анатомією і психологією.
Майбутнє в автора цієї захопливої футурологічної книжки, перекладеної Анжелою Кам'янець, почалося, хоч як дивно, у минулому. Тобто в дитинстві. "Коли мені було років десять, на телеекранах з'явився "Дивовижний Дуннінгер", що заворожував аудиторію магічними трюками", – розповідає автор.
Попри трюки телевізійних фокусників – на що витворилося дитяче переживання в автора майбутнього бестселера, і про що розповідається в цій книжці? Пряме уявне спілкування з комп'ютером, телекінез, імплантація нових навичок безпосередньо в мозок, відеозапис образів, спогадів і снів, телепатія, аватари і сурогати як помічники людства, екзоскелети, керовані думкою, і штучний інтелект - ось до чого привели його мрії, минаючи одвічно американський сурогат про доброго дядечка, що дурить мільйони телеглядачів.
Ігор Бондар-Терещенко, спеціально для Радіо МАКСИМУМ
Читайте також: П'ять перекладів, які варто прочитати взимку