Традиційні українські музичні інструменти для середньостатистичного туриста – трембіта, сопілка та цимбали. Проте наша культурна спадщина не обмежується лише цим. Є безліч інструментів, які, на жаль, не такі популярні. Розповідаємо вам про те, на чому грали наші предки!
Традиційні українські музичні інструменти, зазвичай, створювали з дерева, глини та заліза. Зараз багато з цих інструментів вже не використовують, проте є ще ті, хто зберігає традиції та збирає такий раритет. А ви знали щось з цього?
І ще: Традиційна українська кухня: 10 страв, які готували наші предки
Дримба (варган, орган) популярний та відомий у Західній Україні. Цей музичний інструмент на вигляд як невелика металева підкова, кінці подовжені, а у центрі язичок із кінчиком. За допомогою дримби видобувають характерну вібрацію. Потрібно однією рукою притиснути дримбу до губ, щоб торкалася зубів, а іншою смикати за кінчик язичка.
Флояра (флуяра, фуяра, фрілка, фрелка, флоярка, фреля, довбушинка, зубівка) – духовий музичний інструмент, який виконується з дерева 60 см. По факту це різновид відкритої флейти.
Дуда або коза нагадує волинку і в принципі нею і є, адже виготовляють її з вичиненої шкіри кози чи телятка. В одну трубку вдувають повітря, а друга трубка – ігрова.
Дводенцівка або жоломія – це своєрідна здвоєна сопілка. В ідеалі цей музичний інструмент має виконуватися з одного шматка деревини.
Деркач (вертушка, тріскачка, троскотало) – шумний музичний інструмент. Конструкція така: дерев'яна коробочка, коліщатка та ручка. Коли ви почнете їх крутити, то почуєте характерне тріщання. Заграти на цього музичному інструменті зможе будь-хто.
Свищик чи пташка-свистунець – глиняний духовий інструмент, який візуально нагадує справжню пташку. Повітря повинно заходити зі сторони хвоста, а звук видобуватися зі сторони дзьоба.
Фловта (свириль, флейта) особлива тим, що виготовлена з деревини. Не для спеціаліста цей музичний інструмент може нагадувати сопілку, адже це споріднені вироби.
Бугай – діжка, обтягнута шкірою з пучком конячих волосин. Це старовинний музичний інструмент, але техніка гри проста й відомо нам зараз. Мокрими руками потрібно смикати за хвіст. Це забезпечить ревучий звук.
Най – це флейта з кількох трубок, якщо говорити просто. Вважається, що най не є питомо українським інструментом, проте при розкопках знаходили багато цих духових інструментів в українських поселеннях.
Батіг виявився теж музичним інструментом. Спробуйте сильно замахнутися ним. Почуєте свист. От його і робили українські музиканти. Дивно, проте оригінально.
Окарина – це духовий музичний інструмент. Ще можете почути іншу назву – зозулька. За принципом це свисткова флейта, яку роблять з глини чи порцеляни. Звук утворюють 10 отворів. А чується, ніби співають птахи.
Козобас – справжня химера родом з 1960-х. Вважається, що вперше цей музичний інструмент зробили в хорі імені Верьовки.
Калатало (клепач) – це шумний музичний інструмент, але навчитися на ньому грати дуже легко. Просто берете й калатаєте. До дерев'яної пластини прикріплюють ручку та кількох елементі, які рухаються. От вони й створюють шум під час різких рухів.
Вівчарський ріг – це духовий музичний інструмент, який досі популярний на Гуцульщині. Вважається, що це один з найдавніших музичних інструментів. Основа – коров'ячий ріг. Звук – пронизливий і гучний.
Жалійка – це духовий інструмент з різким, голосним та гугнявим звуком. На дерев'яну дудку одягається розтруб з коров'ячого рогу чи берести.
До теми: Оскомелок та гузирь: українські назви речей, які ви вважали безіменними