Якщо ви усім своїм єством ненавиділи відпочинок у Туреччині, то ви в цьому не самотні. Але є всі шанси, що ці не надто позитивні емоції пов'язані саме з попсовими курортними напрямками. Я ж розповім про Стамбул. Місто, в яке ви закохаєтесь і однозначно захочете сюди повернутися.
Почну з банального, але життєвого факту. Коронавірус став на заваді низки подорожей мільйонів людей по всьому світу. І поки країни ЄС не надто поспішають відчинятися для наших земляків (і тут я їх чудово розумію), турки залюбки чекають туристів і з нашої країни. Тож я недовго думав, обираючи країну для мандрівки.
Це цікаво: Відпочинок у Бакоті 2020: що подивитись, як доїхати, ціни на житло
Усе та ж "корона" добряче вдарила по відпочинку за системою "все включено" та й я не надто горів бажанням маринуватися на одному й тому ж місці. Тим паче, що саме попсова Туреччина викликала в мене страх і ненависть ще в ті мандрівні часи. Що ж говорити про час тотальних обмежень?
Ще малим я дивився якусь круту програму про мандри. Задовго до усіх ваших Орлів і Решок. І, здається, тоді ще наша Ані Лорак розповідала про Стамбул: місто привітних людей, Гранд Базару та смачної їжі. Здається, з тих часів він лише набрав плюсів, не втративши свого неповторного шарму та колориту.
Отже, я таки наважився на подорож до Стамбула. А остаточно переконала мене у правильності моїх бажань ще й ціна на квитки, адже переліт у серпні (а не у грудні, до прикладу) у дві сторони обійшовся у 88 доларів. Даруйте, але то дешевше, ніж літати до українських приморських міст. Купував квитки на Pegasus. Кажуть у коментарях, що така собі компанія. Ну, не знаю. Я почувався комфортно. Політ був безпечним. Але, звичайно ж, ніякої соцдистанції між пасажирами і так далі. То десь там для рекомендаційних листів.
Якщо вірити усім рекомендаціям, то для дотримання соціальної дистанції та створення безпечних умов перебування в аеропорту, необхідно прилітати за 4 години до вильоту. Насправді ж, достатньо двох годин. І то їх буде забагато, якщо ви не надто витримуєте тривале перебування у захисній масці.
Якщо не хочете зайвий раз переживати – гляньте в мережі на табло з розкладом вильотів. Якщо разом із вашим рейсом не вилітатиме ще з десяток літаків, то й перейматися вам не потрібно. Розслабтесь.
Напередодні вильоту у мене температура скочила до 37 градусів. І тут почалося. 100500 думок про те, що мене не впустять в літак. Візуалізація того, як у Туреччині мене закривають на самоізоляцію. Ой, далі навіть продовжувати не буду.
Як же ж виглядає це насправді? У львівському аеропорті скринінг роблять один раз. На вході. Після того, як ви покажете свій паспорт і квитки. Якщо ж квитки мають надрукувати на стійці – просто скажіть, на який рейс ви збираєтесь. У літаку вам вручать інформкартку, в яку необхідно буде внести дані про своє самопочуття. Мовляв, чи контактували ви з хворим на коронавірус, чи маєте симптоми, які можуть свідчити про те, що ви заразились.
А що в Туреччині? А от по прильоту в аеропорт Стамбула на нас не чекав узагалі жоден скринінг. Утім, пізніше ми зрозуміли, що цю процедуру виконують двоє співробітників, які сидять за тепловізором з екраном. Підозрюємо, що людину з підвищеною температурою виявляють та просять пройти для проведення тесту. Черга з "охочими", до слова, вражала.
Насправді ж, можна зробити це за допомогою громадського транспорту, але можна не ускладнювати собі життя та проїхатися на трансфері HavaBus. Поїздка обходиться у 18 лір. Гроші даєте водію. Власне, рекомендуємо в Україні купити бодай 100 лір, аби спокійно дістатися до міста.
Ліри можна купити в аеропорту, але курс там такий собі: 7 лір до 1 долара. У місті ж це буде вже 7:30-7,40 ліри.
І ще: 5 речей, які змінилися під час подорожей літаком у 2020 році
Стамбул – гігантське місто, тож не слід думати, що ви можете обійти його пішки. Це, звичайно ж, можна робити, але сенсу в цьому не надто багато. Для поїздок у громадському транспорті вам знадобиться IstanbulCard. Вона коштує 6 лір. І саме на неї ви будете класти гроші для проїзду. Автомати з поповнення карток решти не дають, тож не варто відразу "згодовувати" картці 200 лір, якщо ви приїхали на кілька днів. До слова, можна користуватися однією карткою на двох. Принаймні місцеві так і роблять.
Стосовно цін на проїзд, то вони різні та варіюються від виду транспорту, кількості зупинок і так далі. Буду відвертим, я досі нічого не розумію, адже іноді ціни на один і той же транспорт за одним і тим же маршрутом обходився у різні суми.
Хай це звучить банально, але однозначно рекомендую заселитися десь у районі площі Таксім або ж вулиці Істікляль. По-перше, звідти зручно добиратися практично в усі кінці міста. По-друге, прогулянки ранковим, вечірнім і нічним Істіклялем – безцінні.
Бронював помешкання я за допомогою сервісу AirBNB. У середньому цілу квартиру можна винайняти за 25-40 доларів. Якщо зареєструватися за допомогою цього посилання, то можна отримати ще й смачну знижку на перше бронювання. Вважаю, що гріх цим не скористатися.
Зізнаюсь, що над пошуком цілої квартири я замислився з тієї причини, що планував самостійно готувати їсти. Це дозволяло нормально зекономити під час подорожей Європою. Втім, ціни на їжу в Стамбулі настільки привабливі, що у квартирі я готував хіба чай. Власне, про їжу розповім далі.
Балик Екмек. Усе геніальне – просте. Балик турецькою – риба, а екмек – хліб. Себто вам посмажать рибу. Зазвичай це може бути скумбрія. І подають її з цибулею, соусом і салатом у булці або ж лаваші. Здаю дві точки, де мені сподобався Балик Екмек.
1. Біля Галатського моста шукайте двох вусатих чоловіків, які просто неба готують Балик Екмек у лаваші. По-перше, він надзвичайно смачний. По-друге, сам процес приготування – справжнє мистецтво. Але будьте готовими до того, що страва надзвичайно пряна, а сам смак риби криється за щедрою кількістю спецій. Ціна – 15 лір.
2. За традиційним (хоча, я не впевнений, що так і є) Балик Екмеком пливіть на поромі до Кадикьою. Це азійська частина Стамбула. Орієнтуємось на Agababa Kadikoy. Відразу ж поруч із ним розташований невеличкий заклад, де готують рибу в булці за 7 лір. Сама страва скромна за складом, але ідеально підійде тим, хто любить смакувати самою рибою.
P.S. Іноді риба може бути у клярі. Цей момент слід врахувати, адже у цьому форматі вона не така вже й смачна.
Кокореч. Хай це буде банально, але рекомендую спробувати. У булці вам пододуть субпродукти, набиті у баранячу або козячу кишку. Якщо не забивати собі голову тим, що ти їси, то смакує дуже і дуже не зле. Кокореч теж можна попоїсти на азійській частині Стамбула. Точно ціну не скажу, бо маю підозру, що туристів трохи намахують. Але це не точно.
Турецька піца. Її теж скуштуйте на азійській частині, адже коштує тут вона 20-25 лір, а от у центрі Стамбула за неї попросять близько 40 лір. Тісто надзвичайно тонке, а начинки можуть бути як вегетаріанські, так і для любителів м'яса. Одну піцу можна сміливо брати на двох. Цього буде достатньо, аби наїстися.
Кумпір. Це просто гігантська картоплина, яку попередньо випікають. Потім з неї вирізають серединку, аби наповнити різноманітним начинням. Формат цікавий і дуже смачний. Кілька закладів з Кумпіром є на Істіклялі. Середня ціна 25-30 лір.
P.S. Кумпір розкрив мені очі на те, що картопляне пюре можна робити з твердим сиром. І це до біса смачно.
Солодкий рисовий пудинг з куркою. Тавук гьогсю. Власне, тавук – курка. І саме це слово шукайте, якщо хочете скуштувати пудинг з куркою. Він надзвичайно смачний і ідеально підійде для вечері, якщо ви не готові брати ще один Кебаб.
Долма з мідіями. Це такі собі голубці, але подаються вони у ракушках з мідіями. Надзвичайно смачно та просто. Ну і ціна просто заманлива. Від 10 лір за 8 штучок.
Не бійтесь їсти у закладах, які не виглядають як ресторани з Мішленівськими зірками. У Стамбулі всюди готують дуже і дуже смачно.
З вашого дозволу я не писатиму про місця, які слід відвідати у Стамбулі. Таких матеріалів і так достатньо в мережі. Натомість присвячу трохи часу пляжному відпочинку. Про нього чомусь говорять менше.
Пляж Флорія
Надзвичайно крутий пляж, який дозволяє насолодитися морем з комфортом. Вхід на пляж – 25 лір. Пройти можна лише за допомогою IstanbulCard, тож її потрібно буде придбати. Важливий момент: туди не можна зі своєю їжею та напоями, тому будьте готовими, що ваш рюкзак будуть оглядати. Сам пляж з біленьким пісочком. Вхід у море плавний. Ідеально підійде для відпочинку з дітьми, а також тим, хто не надто упевнено плаває.
Пляж Кадебостан
Цей пляж на Азійській стороні Стамбула виглядає не так круто, але має свою перевагу – сюди можна приходити зі своєю їжею та напоями. Вхід теж коштує 25 лір. Також потрібна IstanbulCard. Сам вхід у воду щедро всіяний камінням, тож будьте обережними. В ідеалі мати з собою взуття для плавання, аби не поранитися.
Принцові острови
Не буду довго розписувати про них. Скажу одне – я б краще ще раз поїхав на Флорію, ніж вибирався до пляжів на Принцових островів. Хоча, смаки різні і я ні на кого не тисну.
Чистії взуття. Це поширена схема для туристів, якою не гребують винахідливі чистії. Виглядає вона так: чоловік буцімто губить щітку. Ви її знаходите та даєте йому. Він дякує та кланяється, а також пропонує почистити ваше взуття. А в кінці просить гроші. На жаль, нашому екземплярові не пощастило, адже у кишенях у мене було хіба 4 ліри. На тому ми й розійшлися.
Меню у закладах. Іноді турки з радістю беруть в оборот не надто уважних туристів. Вам можуть принести гігантську порцію страви, яку ви просто не зможете доїсти. Іноді труднощі перекладу стають причиною того, що ви замовляєте те, що не планували. Ще одна фішка – вода на столі. В деяких закладах за кожну випиту пляшку води потрібно буде заплатити. А ще не варто вестися на картинки з меню. Часто вони не відповідають дійсності. Але так буває не завжди і не всюди.
Якщо хочете замовити дві однакові страви – замовте спочатку одну. Цілком імовірно, що її об'єму буде достатньо, аби наїстися удвох.
Звичайно ж, їхати! Він не лише надзвичайно красивий, а й шалено доброзичливий і гостинний. Тут смачно та затишно. Тут усі добрі та раді допомогти. Тут хочеться губитися між вуличками та ласувати усілякими смаколиками. А ще звідси можна дешево полетіти у будь-який куточок країни. Так за 500 гривень ми полетіли у Денізлі. Звідти проїхалися до Памуккале. Але про це я розповім уже пізніше. Заразом розкажу, як орендувати авто у Туреччині.
P.S. у наступному житті я хочу бути котом. А жити – у Стамбулі.
Назарій Лазур
Дивіться також: Користувачі мережі діляться смішними фото своєї невдалої засмаги: весела добірка