Микола Пимоненко – український художник-живописець, академік живопису Петербурзької академії мистецтв, член Паризької інтернаціональної спілки мистецтв і літератури, автор багатьох картин на сільську та міську тематику.
Картинам Пимоненка властиві глибокий гуманізм, народність. Вони свідчать про прекрасне знання художником життя українського народу, вміння бачити та передавати красу і поезію його життя. Радіо Максимум у новому матеріалі розповідає біографію та особливості творчості Миколи Пимоненка.
Читайте також Біографія Михайла Панасовича Стельмаха – класика, якому довіряли
Народився Микола 9 березня 1862 року в передмісті Києва на Пріорці у родині міщанина. Батько був іконописцем і різьбярем по дереву. Майбутній художник навчався в іконописній майстерні Іванова, де і познайомився з художником Миколою Мурашком.
У 1876 Микола Пимоненко почав навчатися в Київській школі малювання, якою керував Микола Мурашко. 1881 року він склав іспити на звання учителя малювання при Київському навчальному окрузі і розпочинає вчителювання у Каневі.
Художник створював ліричний образ України з її чарівними пейзажами й життєрадісним народом. Пимоненка називали "майстром побутового живопису". Він знаходив своїх героїв у сусідніх хатах, на гамірливих базарах, приводив додому "живу" натуру – то теля, то овечку.
1882 року Пимоненко вступив до Петербурзької Академії мистецтв. Наступного року був переведений до натурного класу, де навчався з такими майстрами, як В. Сєров, М. Врубель, С. Васильківський, М. Ткаченко, М. Беркос. Проте вже 1884 року Пимоненко змушений залишити Академію через стан здоров'я й матеріальні нестатки. На запрошення М. Мурашка викладав у Київській рисувальній школі.
1885 року в Петербурзькій Академії мистецтв відбулася виставка, де вперше було експоновано картину Миколи Пимоненка "Гальорка". 1891 року він одержав звання почесного общника (учасника) Академії художеств за заслуги в розвитку мистецтва.
У 90-х роках XIX століття брав участь у розписах Володимирського собору в Києві. Виконав образи Святої Анни і Миколи Мірлкійського та деякі образи на фронтоні.
1893 року на запрошення художника Іллі Рєпіна, з яким познайомився ще в роки навчання в Київській рисувальній школі, став експонентом Товариства пересувних художніх виставок, а 1894 року став членом цього Товариства.
Багато сил віддав Пимоненко вихованню мистецької молоді. Він викладав у Київській малювальній школі (1884-1900 рр), де його учнями були відомі в майбутньому живописці: О. Мурашко, Г. Світлицький, Г. Дядченко, Ф. Красицький та інші.
У 1900-у році Пимоненко став одним із організаторів Київського художнього училища і працював там до 1906 року. Своїх вихованців він скеровував на те, щоб вони перш за все опановували рисунок, якомога більше писали з натури.
Малюйте олівцем, ніколи не забувайте його, пам’ятайте, що він вам друг і вчитель, опановуйте малюнок, пишіть з натури, – радив він.
Учні любили й поважали Пимоненка, часто приходили до нього в майстерню, просто як до друга, за порадою, поділитися своїми радощами й печалями. З 1900-го по 1912-й рік Пимоненко, крім того, викладав рисунок у Київському політехнічному інституті, а у 1904 році Петербурзька Академія мистецтв присудила Пимоненку звання академіка.
На початку ХХ ст. Микола Корнилович брав участь у міжнародних художніх виставках у Парижі, Берліні, Мюнхені, Лондоні. Зокрема, на виставці у Мюнхені його картині "Страсний четвер" відвели одне з найбільш почесних місць, а автора полотна визнали дійсним членом Мюнхенського товариства художників. 1909 року його картину "Гопак" придбав Лувр, а митець став дійсним членом французького товариства "Інтернаціональна спілка митців".
Більшість картин Пимоненка присвячені змалюванню життя сучасного йому села, в яких правдиво й поетично відтворено побут і звичаї українського селянства, яскраві образи людей із народу. Звертався митець і до міської тематики.
Микола Пимоненко помер у розквіті творчих сил 26 березня 1912 року від хвороби печінки. Його поховали в Києві, на Лук’янівському цвинтарі. На надгробку зробили дуже лаконічний запис: "Академік живопису".
І ще Хто такий Георгій Нарбут: коротка біографія відомого українського художника