Перший меценат нової доби: хто такий Петро Яцик

Петро Яцик – канадський підприємець українського походження, меценат і філантроп, відомий своїм вагомим внеском у фінансування українознавства на Заході та в Україні. У понеділок, 7 липня, минуло 104 роки від його дня народження.

Петро Яцик був одним із меценатів Інституту українських студій Гарвардського університету (США), "Енциклопедії українознавства", Центру досліджень історії України при Альбертському університеті (Канада), Українського лекторію в Школі славістики та східноєвропейських студій при Лондонському університеті. Він заснував Міжнародний конкурс знавців української мови, спеціальний український відділ при Колумбійському університеті (США).

До слова Українська мова увійшла до списку найбільш популярних у Європі

Біографія мецената Петра Яцика

Дитинство і юність

Петро народився 7 липня 1921 року у селі Верхнє Синьовидне на Сколівщині (Львівська область). Уже з дитинства малий він задумувався про логічні та нелогічні настанови в праці. Дитина не розуміла, навіщо дорослі щосили батожать коня, який і так ледь вже працює, замість того, щоб дозволити йому відпочити, а вже з новими силами працювати.

У майбутньому Яцик проведе паралель такого ставлення до тварини із підходом в Радянському Союзі до людської праці: "Він анітрохи не дбав про робочого чоловіка, а все батожив і батожив".

Його батько помер у 1934 році, з сімох дітей наймолодшому було на той момент шість місяців. Петро був найстаршим, мав неповних чотирнадцять років. Він мусив закинути навчання. Заспокоював себе тим, що батько не закінчив і першого класу, мама мала за спиною три класи, вміла читати та писати. Петро закінчив семирічку.

У його селі була добре розвинена торгівля, проте він не міг їхати кудись як купець, бо вдома чекали молодші брати та сестри. Петро не хотів працювати на землі, згадує Михайло Слабошпицький у книзі "Українець, який відмовився бути бідним". Бачив, що це фінансово невигідно, тому вирішив стати залізничником. Закінчив піврічні курси та почав працювати помічником машиніста.

Яцику подобалося навчатися, він легко розібрався з технікою, тож вже за пів року був серед "стахановців". Йому пропонували обрати комсомол – мовляв, здобудеш партійний квиток і перед тобою відкриють усі двері.

Обіцяли місце механіка, якщо Петро обирає комсомольський квиток. Хлопець відмовився. З професійним ростом можна було попрощатися.

З падінням Польщі й приходом у 1939 році в західну Україну "перших совітів", Петро спробував опанувати професію машиніста, пройшовши у Стрию шестимісячний навчальний курс для залізничників. Але з початком нацистської окупації пройшов кількамісячні молочні курси і став працювати інспектором з перевірки якості молочних продуктів у трьох прикарпатських районах, де було аж сім регіональних молокозаводів.

Петро Я́цик – канадський підприємець українського походження, меценат і філантроп

Спроба потрапити до лав "Галичини" та переїзд до Німеччини

У 22 роки Яцик підпадав під мобілізацію. На той момент Бережани вже були під контролем нацистської армії. Петро звернувся до повітового німецького керівника, щоб потрапити добровольцем до української дивізії "Галичина". Але той відмовив, пояснивши: новобранців знайти зможуть, а спеціаліста кваліфікації Яцика – ні.

Улітку 44-го майбутній меценат, тоді ще звичайний працівник молочарської структури, яку тримали під контролем німці, вирішив йти з українських територій. Яцик розумів, що підпадає під звинувачення в колаборації з німцями. Хлопець не встиг навіть попрощатися з рідними. Ще довго матір Петра будуть змушувати зізнатися, що її син – партизан десь в лісі, який воює проти Радянської армії. Вона не знала, де син, але вірила, що живий.

Лише після смерті Сталіна Яцик напише листа додому, що з ним все добре.

І я дійшов переконання: треба опанувати одну справу, одну ділянку життя — і знати її досконало. Тоді станеш справді кимось помітним у ній, – писав Яцик.

Діставшись Німеччини, Яцик розпочав навчання в Українському технічно-господарському інституті. Він розумів, що сильно відстав від своїх однолітків, тому до освіти ставився відповідально і вчився всюди, де лише міг. Наприклад, записався до школи мов, де вирішив вивчати англійську, німецьку та іспанську.

Петро Я́цик – канадський підприємець українського походження, меценат і філантроп

Еміграція до Канади

Зрештою, Петро вирушив до Канади. У його кишені було усього 7 доларів, а за спиною – англійська мова, яка допомогла вже в літаку. Він попросив відповідального за розселення емігрантів канадського представника: чи може він не їхати до Едмонтона, де мав допомагати фермерам, а поселитися в Монреалі.

Яцик не збирався отримувати допомогу від канадської влади, навпаки, планував заробляти самостійно. Йому повірили та дозволили. Своє слово Петро стримав. Його першою роботою було миття посуду у місцевому ресторані.

Бізнес – справа чесних людей, – говорив Яцик.

У 1950 році Яцик разом з Володимиром Клішем і Степаном Рошком заснували у Торонто українську книгарню "Арка". Магазин припав до душі діаспорі. Українці приходили поспілкуватися з земляками, купити нову книжку, щоб почитати щось про Україну. Проте за чотири роки Яцик був готовий до нової справи.

Разом з Михайлом Шафранюком вони відкрили меблевий магазин. А вже за кілька років Петро став одним з власників "Аккурат Білдерс Лтд". На той момент будівельна фірма банкрутувала, але Яцику вдалося витягнути її з ями. Вони робили будинки "під ключ", а потім перейшли до будівництва промислових споруд.

Петро Я́цик – канадський підприємець українського походження, меценат і філантроп

Допомога Україні

Яцик на своєму досвіді знав, як важко, коли не отримуєш своєчасно освіту. Тому він був зацікавлений, щоб українці мали доступ до освіти не лише місцевої, але й закордонної. Він оплатив проведення при Київському університеті іспитів для українських студентів, які бажали навчатися за кордоном.

Його освітня фундація організувала українознавчі студії при Лондонському, Гарвардському, Колумбійському, Торонтському, Альбертському університетах. Він був засновником Ліги українських меценатів. Це благодійна організація в Україні, що досі підтримує освітні й культурні проєкти. Фінансував Центр українських історичних досліджень, який з часом почав називатися імені Петра Яцика.

Все залежить від совісті людини, а не від її становища в суспільстві, – пише Яцик.

Профінансував видання багатотомної "Енциклопедії українознавства", переклад на англійську та видання "Історії України-Руси" Михайла Грушевського, "Тисячоліття християнства в Україні" португальською мовою, "Освіта в Радянській Україні" англійською мовою, став друкуватися науковий журнал "Україна модерна". Закупив до австрійської бібліотеки у Відні мікрофільми всіх західноукраїнських газет і журналів з 1848-го до 1913-го.

Петро Я́цик – канадський підприємець українського походження, меценат і філантроп

У 1986 році він заснував Освітню фундацію імені Петра Яцика. Крок цей сприяв багатьом ініціативам в інтересах України та української мови. Його внесок в українську освіту і культуру перевершив усі, і наприкінці 1980-х років він був визнаний найбільшим жертводавцем на українські дослідження в західній півкулі. У чернетці неопублікованих мемуарів, завершених всього лише за кілька місяців до своєї смерті, Яцик простежив свій внесок і дійшов висновку: "Важко оцінити вартість цієї роботи у доларах, але я переконаний, що вона формує кращіх людей, ніж будь-який фондовий ринок".

Сума його пожертв на українські інституції в західному світі перевищує 16 млн доларів.

В останні роки життя Петро Яцик кілька разів приїздив в Україну. Помер 1 листопада 2001 року і похований на кладовищі Парк Лавн в Торонто​. З початку 2000-х років щороку триває міжнародний конкурс з української мови імені Петра Яцика.

Варто знати У неймовірному відео показали, як українська мова рятує життя

• Теги:
• Україна
• Культура
• Література
• Освіта
• Суспільство
• Події
• Історія