Кулінарний експерт Євген Клопотенко розвіяв міфи про популярні страви, які Україна вважає своїми національними. Ви здивуєтеся, але ні борщ, ні сало, ні вареники – не є споконвічно українськими! Дізнайтеся, які ж страви є справді нашими.
Традиційно до української національної кухні зараховують борщ, вареники, сало, галушки і пампушки. Це не тільки найпопулярніші страви в нашій державі – це також наша "кулінарна" візитівка за кордоном. Однак Євген Клопотенко наголошує, що називати їх споконвічно українськими – неправильно.
Це цікаво: Енциклопедія їжі: як приготувати домашнє морозиво
За словами експерта, національна кухня безпосередньо пов'язана з історією та внутрішніми процесами в державі. Україна – дуже молода держава, яка тривалий час була в складі інших держав, що поглинали і вбивали нашу культуру, зокрема й кухню. І, як би прикро це не звучало, – зараз ми задовольняємося лише тим, що запозичили в інших.
Наприклад, борщ – традиційна страва українців. Але його готують також білоруси (боршч), поляки (баршч), литовці (барщчяй), румуни (борш) і молдавани (борш). Звідки саме прийшов борщ – точно невідомо, на цю тему досі тривають дискусії.
А от вареники насправді походять із турецької кухні. Тамтешня страва дюш-вару готується з тіста і м'ясної начинки (вони схожі на пельмені, але більші за розміром). Ця страва так сильно припала до смаку українцям, що стала частиною нашої кухні. Але українці не тільки запозичили страву, але й вдосконалили її – адже як начинку ми використовуємо не тільки м'ясо, а й картоплю, капусту та інше.
Сало, додає Клопотенко, теж не є українською стравою. Справжньою батьківщиною цього продукту вважається Італія. Саме там, в тосканському містечку Колонната, почали робити перше сало – лярдо (lardo). Працівники, які добували мармур в цьому місті, спробували вживати в їжу засолені й пересипані всілякими спеціями шматки свинячого жиру. Для рабів у каменоломнях така їжа – ідеальний варіант: дешево, ситно і смачно. То що ж таке українська їжа, якщо навіть сало придумали італійці?
Експерт заспокоює: на щастя, у нас є безліч класних страв, про які забули через історичні процеси.
Спочатку готували уху, а потім в рибну юшку додавали борошно, масло, яйця і замішували тісто. Додавали шматочки риби і запікали. Схоже на рибний пиріг, але він набагато ситніший і ароматніший. Про цю страву, до речі, писав український письменник Іван Котляревський у своїх творах.
Це неймовірно смачна українська страва. Для її приготування запікали яблука, витягали з них м'яке пюре, змішували з борошном і вівсянкою і запікали у вигляді оладок. Вони виходять хрусткі зовні і м'які всередині. Це один з ідеальних варіантів сніданку.
Козацька страва, яка схожа на куліш, але готується з пшона і заправляється рідким гречаним або житнім тістом. Приправляють його салом або смаженою цибулею. Пісну тетерю іноді заправляли хріном з квасом. Ця страва була дуже популярною в козацькому побуті. Однак з початку XX століття вона зникла з ужитку.
Ця страва була дуже популярною на Полтавщині. У білоруській кухні теж є схожа страва, але технологія трохи інша. В Україні ж крупки готували так: пшоно засипали у широку миску, поливали збитими яйцями, посипали борошном і починали качати суміш. Так робили доти, доки кожна крупинка не була б обкатана в борошно і яйці й ставала більшою (процес приготування займав 2-3 години). Потім цю крупу підсушували, засипали в курячий бульйон і варили зі спеціями.
"І таких прикладів дуже багато. Проблема в тому, що про них мало хто знає. Це взагалі базова проблема нашої культури їжі – ми її просто-напросто не знаємо. Але якщо ми будемо відроджувати наші традиції, цікавитися тим, що готували українці до приходу Радянського Союзу, слухати історії наших бабусь – про українську кухню заговорить весь світ. Адже таких божевільних поєднань і технік немає ніде", – резюмує Євген Клопотенко.
Читайте також: Енциклопедія їжі: як правильно та смачно приготувати окрошку