У цих книжках усього вдосталь – і незвичності, і нормальності, і бруду, і чистоти. Нема лише одного – бажання образити чи заподіяти шкоду, адже всі автори насправді прагнуть гармонії. Яка не буває одного кольору, смаку чи почуття.
(Чернівці: Видавництво 21, 2019)
За сюжетом цього роману, українські вчені відтворили за ДНК неандертальця. Він виростає в секретному інституті, замаскованому під гаражний кооператив, і лише після досягнення повноліття виходить у великий світ. Через брак життєвого досвіду та особливості мислення український неандерталець постійно втрапляє у дивні ситуації – а на тутешніх сапієнсів дивиться поглядом дещо наївного стороннього.
Це цікаво: 5 нових книжок серпня
Втім, поступово виявляється: все може бути складніше. І це не фантастика. Це, як з іншого приводу скаже одна з героїнь, "радше трагікомедія". Що ж до головних меседжів роману, то автор в одному з інтерв'ю вважає так: "Якщо там є "меседжі", то головні стають очевидними в самому кінці, й називати їх буде спойлером. Я б радше говорив про "дух" – а він незмінний: така собі універсальна любов, тільки світська. Стьопа Вовк – він же трохи "син людський", у книзі на це багато натяків. Але при цьому весь час втирає іншим про шимпанзе, генетику й еволюцію – зі зрозумілих причин чи, як він каже, "по понятним причинам".
(Л.: Видавництво Старого Лева, 2020)
Це історія про те, як несповідимі шляхи нашої долі. І якщо у школі Маріанна з Коннеллом вдають, наче не знають одне одного, бо він – популярний та улюблений усіма, а вона – самотня дивачка, з якої відкрито насміхаються, то насправді це не привід бути окремо. Тож з часом між ними виникає дивовижний зв’язок, який вони вирішують тримати в таємниці і який відтоді назавжди змінює їхні життя.
Пізніше, у дублінському коледжі, Маріанна впевнено вписується у тамтешнє товариство, а Коннелл незграбно шукає своє місце серед столичної богеми. За роки навчання вони постійно кружляють один довкола одного, то віддаляються, то зближуються, але все одно між ними лишається щось, що неймовірним чином притягує їх одне до одного. Поміж іншими стосунками, Маріанниним потягом до саморуйнування, Коннелловою депресією вони випробовують, як далеко можуть зайти у своєму прагненні бути просто собі нормальними людьми і врешті – несподівано врятувати одне одного.
(Х.: Vivat, 2020)
За сюжетом цієї соціальної драми, життя Лідії було спокійним і радісним: вона власниця затишно книгарні, щаслива дружина і мати. Розмірений плин буднів сколихнув Хав'єр – загадковий чоловік, що опинився на порозі її крамнички. Як і Лідія, він обожнює рідкісні книжки й маловідомих авторів. Та невдовзі жінка дізнається, що Хав'єр – наркобарон, а її чоловік Себастьян написав розгромну статтю про нього.
За цю помилку журналіст платить життям, а Лідія с сином, щоб сховатись від Хав'єрової помсти, мусять тікати з Мексики до США. Рятуючись від смерті, мати з сином не здогадуються, що куди приведе їх шлях біженців. Разом з іншими мігрантами вони подорожуватимуть на дахах потягів, ховатимуться від міграційної служби та наркокартелів, спізнають обман і насильство, опиняться у страхітливій пустелі. Чи переможуть вони у цій боротьбі за життя? Або ж приєднаються до числа безіменних жертв...
(Чернівці: Видавництво 21, 2020)
Автор цього роману визначив жанр свого твору як "подільська готика", головною темою в якому є спокута. Насправді події роману відбуваються в наш час на Поділлі, у вигаданому селищі Крутояр, що розкинулось на скелястих берегах Дністра. Сюди, на заміну сільському лікареві, який загинув при загадкових обставинах, прибуває новий фельдшер. Намагаючись з’ясувати, що ж насправді сталося з його попередником, він запускає ланцюг трагічних подій.
На чисте світло вийдуть усі темні таємниці, що так довго таїлися в царстві тисячолітніх товтр. "– Синку... Фельдшер обернувся. – Що? – Твій попередник не залишив передсмертної записки. Зазвичай люди, які надумали вкоротити собі віку, щось подібне таки пишуть. Звичайно, все скидається на те, що він не витримав ганьби, проте... Директор ковтнув останні слова й обдарував Фельдшера чуйним поглядом. – Просто будь обережним. Фельдшер розуміюче кивнув і покинув кабінет".
(К.: Родовід, 2019)
Про "діалектику" такого явища свого часу писав Євген Сверстюк, згадуючи "пульсуючі джерела Слобожанщини". Цього разу це Житомирщина, звідки родом героїня цієї книжки, яка стала мистецьким відкриттям 2018 року, але суті справи це не міняє. Адже у будь-якому місці за певних обставин щоразу з'являється як не місцева Фріда Кало, то вже точно Марія Приймаченко, які визначають "народну" суть кожного одного "сучасного" мистецтва.
Тож попри те, що книжку треба радше роздивлятися, а не читати, і без огляду на те, що текст до неї все-таки переміг на всеукраїнському VII Мистецтвознавчому конкурсі, твори героїні пропонують не просто художній текст, а цілу мову, якою розмовляє художниця. Цитати з інтерв'ю із Чичканом-старшим, Пінчуком, Заболотною, Соловйовим, Троїцьким – вишиті хрестиком. Вислови українських політиків – вишиті хрестиком. Уривки з творів Шекспіра, Шиллера, Панаса Мирного, Рильського та Леніна – вишиті хрестиком. Дивні образи людей з п'ятьма головами, свиней, корів, химерних будинків, Ісуса та пекельного вогнища – вишиті хрестиком. І все це може бути на одній роботі.
Ігор Бондар-Терещенко
Читайте також: 5 книг про те, як давати собі раду