Серіал HBO "Чорнобиль" змусив увесь світ згадати про страшну катастрофу на АЕС, яка сталася 26 квітня 1986 року. Глядачі та критики відзначали, що стрічка дуже точно відтворює картину подій, а майже всі персонажі мають реальних прототипів.
У День ліквідатора аварії на Чорнобильській АЕС, який відзначають 14 грудня, дивіться самі, наскільки персонажі серіалу "Чорнобиль" схожі на реальних осіб.
Легасов був заступником директора Інституту атомної енергії імені І. В. Курчатова і членом урядової комісії з ліквідації катастрофи в Чорнобилі. Він з'явився на місці аварії одним з перших і провів там в цілому 60 діб. Після того, як інші члени комісії повернулися в Москву для мінімізації опромінення, Легасов повернувся на ЧАЕС для продовження роботи. Отримана доза радіації, яка в 4 рази перевищувала максимально допустиму норму, дуже сильно вплинула на його здоров'я.
До слова: Чорнобиль 5 серія: дивитись онлайн фінал серіалу
Уже в 1988 році він помер у віці 51 року. Через 6 років Борис Єльцин посмертно нагородив Легасова званням Героя за "відвагу і героїзм, проявлені під час ліквідації Чорнобильської аварії".
26 квітня о 01:30 ночі Василя Ігнатенка викликали на гасіння пожежі. Він разом з шістьма пожежними одним з перших приїхав гасити радіоактивне полум'я. У результаті Василь отримав сильне радіаційне отруєння і потрапив до лікарні.
Дружина Людмила знайшла свого чоловіка в палаті через кілька годин: він був весь розпухлий і з червоними очима, його постійно нудило. Їй наказали не чіпати чоловіка: "Не обіймай і не цілуй. Навіть не підходь до нього. У тебе є півгодини". Постраждалих пожежних спецрейсом відправили в Москву в радіологічну лікарню № 6. Через два тижні Василь Ігнатенко помер від променевої хвороби.
Його поховали в цинковій труні під цементом на московському цвинтарі. У руках Людмила Ігнатенко тримала шість червоних гвоздик і черевики чоловіка, що не налазили на опухлі ноги.
Людмила, дружина пожежного Василя Ігнатенка, два тижні спостерігала, як її чоловік помирає в агонії. Вона була вагітна і не послухала наказів лікаря триматися подалі від коханого. Через кілька місяців вона народила дочку, яка померла через 5 днів після народження від цирозу печінки й вродженої вади серця. Людмила досі живе в Україні.
Щойно стало відомо про аварію в Чорнобилі, Бориса Щербину призначили головою Урядової комісії Ради Міністрів СРСР з розслідування причин і ліквідації наслідків. Вже 26 квітня 1986 року він прилетів до Києва і відразу відправився в місто Прип'ять, розпорядившись про його негайну евакуацію.
У 1988 році Борис Щербина очолив комісію з ліквідації наслідків землетрусу у Вірменії. Всі, хто був з ним в той момент, помічали те, що через радіацію, "яку він сьорбнув в Чорнобилі, імунітету у нього зовсім не залишилося". Помер Борис Щербина в серпні 1990 року.
Олександр Акімов був начальником нічної зміни четвертого енергоблоку. У трагічну ніч він стояв біля пульта і стежив за випробуваннями – відпрацюванням нештатної ситуації на АЕС. Після вибуху на четвертому енергоблоці Акімов разом з десятками працівниками станції відновлював водопостачання третього блоку і роботу його насосів. Вони ж вивели всіх людей з небезпечної зони, прибрали водень з генераторів і замінили його безпечним азотом, відкачали тонни масла, щоб не допустити його загоряння. Саме ці люди не дали аварії розростися до масштабів вселенської катастрофи.
Всі вони отримали сильні дози опромінення і були відправлені в місцеву лікарню слідом за пожежними, які першими прибули гасити пожежу на реакторі. Через два тижні Олександр Акімов помер від променевої хвороби в лікарні в Москві.
Анатолій Дятлов працював заступником головного інженера з експлуатації Чорнобильської АЕС. Саме він за офіційною версією вважається одним з головних винуватців катастрофи. Попри серйозне опромінення, його засудили до десяти років колонії загального режиму.
Через чотири роки після листів в його захист із проханням про звільнення, в тому числі і від академіка Андрія Сахарова, Дятлова достроково звільнили в зв'язку з захворюванням. Він помер від інфаркту в 1995 році у віці 64 років.
Горбачов був восьмим і останнім лідером Радянського Союзу. 1 травня 1986 року, одразу після аварії на Чорнобильській АЕС, саме за вказівкою Горбачова, "з метою недопущення паніки серед населення" в Києві, Мінську та інших містах республік були проведені першотравневі демонстрації з ризиком для здоров'я присутніх людей. Він до останнього намагався приховати масштаби катастрофи.
У 1990 році Горбачов отримав Нобелівську премію миру "в знак визнання його провідної ролі в мирному процесі, який сьогодні характеризує важливу складову частину життя міжнародного співтовариства". Сьогодні йому 88 років, і він досі бере участь в російському політичному житті, хоча живе за кордоном.
Віктор Брюханов, колишній директор Чорнобильської АЕС, за офіційною версією також вважається одним з винуватців трагедії. З липня 1986 по липень 1987 року він був призначений заступником начальника виробничо-технічного відділу ЧАЕС. Пізніше за "великі помилки і недоліки в роботі, що призвели до аварії з тяжкими наслідками" його виключили з лав КПРС і засудили до десяти років в'язниці, але в 1991 році звільнили достроково через проблеми зі здоров'ям.
Зараз йому 83 роки, він живе в Києві.
Тараканов керував операцією з видалення високорадіоактивних елементів з особливо небезпечних зон Чорнобильської АЕС. Він згадував: "Для мене і для моїх солдатів до самої моєї смерті Чорнобильська катастрофа буде найтрагічнішою подією в моїй 37-річній службі. Я потрапив туди в червні місяці 1986 року, коли ще панував цілковитий безлад після найбільш великомасштабної катастрофи на нашій планеті". Тараканов досі живий, йому 85 років.
Фомін за офіційною версією теж визнаний винуватцем аварії. Він брав активну участь в ліквідації наслідків, але був заарештований одночасно з директором станції Віктором Брюхановим. Його засудили до десяти років позбавлення волі.
Під час слідства інженер розбив окуляри і склом від них намагався порізати собі вени. У 1988 році, після двох років утримання під вартою, у нього розвинувся реактивний психоз. Він був відправлений до психіатричної клініки. Зараз Фомін живе з дружиною і дітьми в Тверській області (Росія).
Суд над обвинуваченими в Чорнобильській аварії проходив у місті Чорнобиль. Якщо не брати до уваги вихідних, процес тривав 18 днів. Під час засідань виступило всього 40 свідків, 9 потерпілих і 2 постраждалих.
Читайте також: Як серіал Чорнобиль вплинув на Україну