Якщо вам важко побудувати та зберегти стосунки, непросто проявляти емоції або навіть їх розпізнавати в людях, ви почуваєтесь відірваним від інших – це може вказувати на те, що у вас розвивається емоційна відстороненість.
Про те, як зарадити розвитку такого стану розповіли експертки Центру когнітивно-поведінкової терапії. Повний текст опублікувала платформа "Бережи себе".
Читайте також: Експерти відповіли, чи дійсно темний хліб – це про здоровий раціон
Емоційна відстороненість – це нездатність або небажання взаємодіяти з собою чи іншими на емоційному рівні. Це стіна між собою, своїм сприйняттям та зовнішнім світом. Вона може сильно заважати, зокрема впливати на соціальні, емоційні та навіть робочі сфери. Наприклад, людині може бути важко створити або зберегти особисті стосунки, або їй може бути складно поділитися своїми почуттями.
Емоційна відстороненість є складною проблемою. Для деяких людей вона є механізмом подолання – стратегією, яка використовується для захисту від стресу чи травм. Для інших – це може бути реакцією на травму, жорстоке поводження або неопрацьовані емоції. У деяких випадках емоційна відстороненість може бути корисною. За умови, що її використовують із чіткою метою. Наприклад, не турбуватися про те, що про вас пліткують.
1. Негативний досвід, як-от насильство, нехтування чи травма. Вплив травматичних подій і травми прихильності в дитинстві пов’язаний з емоційною відстороненістю. Так само відстороненість може розвинутись через психологічну травму в дорослому віці.
2. Психічні захворювання. Емоційна відстороненість є симптомом деяких психічних захворювань – біполярного розладу, депресії, розладів особистості та посттравматичного стресового розладу.
3. Приймання ліків. Емоційна відстороненість також може бути побічним ефектом деяких ліків, зокрема антидепресантів. Зокрема, селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС), які використовуються для лікування депресії та інших психічних розладів.
4. Особистий вибір. Деякі люди можуть вибрати емоційну відстороненість як спосіб впоратися зі стресом, тривогою або порушенням меж.
5. Переживання актуальних ситуацій чи подій, пов’язаних із дистресом (станом, коли рівень стресу настільки високий, що людина не спроможна впоратися самостійно, проявляє дезадаптивну поведінку).
Варто зазначити, що емоційна відстороненість не є офіційним діагнозом у DSM-5 (діагностичному та статистичному посібнику з психічних розладів). Проте потребує уваги, особливо якщо цей стан не є вашим вибором і заважає жити повноцінним життям.
Серед ознак такого стану:
1. Побудуйте систему підтримки. На шляху до розуміння власних емоцій важливим кроком є спілкування з людьми, які вас підтримують. Створення системи підтримки має багато переваг для психічного та фізичного здоров’я. Такий підхід може бути дуже помічним, коли ви починаєте усвідомлювати свої емоції.
2. Практикуйте майндфулнес емоцій. Це практика, яка може допомогти зосередитися на теперішньому моменті. Це може включати як вашу емоційну реакцію на подію, так і те, що ви думаєте про власні емоції загалом, без відсторонення від них.
3. Тренуйтеся бути емоційно вразливими з людьми, які підтримують вас на цьому шляху. Бути вразливим/ою – важлива частина будь-яких стосунків, оскільки це допомагає вам побудувати справжній зв’язок та руйнує емоційні стіни.
4. Улюблене заняття – мистецтво, в’язання, написання віршів, спів, робота з глиною чи квітами абощо можуть допомогти вам знову відчути зв’язок зі своїми емоціями.
5. Зверніться по професійну допомогу. Якщо емоційна відстороненість впливає на ваше життя, фахівець/чиня з психічного здоров’я скерує вас, як відновити зв’язок з емоціями. За допомогою виключно науково обґрунтованих втручань і методів.
6. Протилежністю емоційної відстороненості є емоційний зв’язок. Відчуття зв’язку з кимось іншим – другом або подругою, партнером/кою, батьком або матір’ю тощо означає глибоке почуття близькості. Важливою частиною емоційного зв’язку між людьми є вразливість, і це треба прийняти. А вміння емоційно спілкуватися з іншими є ознакою емоційних змін та зрілості.