5 крутих книжок, які написали українські музиканти

Українські артисти талановиті в усьому. Деякі з наших зірок тішать не тільки музичними прем'єрами, а й літературними новинками. Зібрали найкращі їхні книги!

Крім того, що всі автори цього огляду – музиканти, учасники гуртів і популярні особи, ці книжки додають чимало яскравих барв до їх образу. По-перше, їхній літературний талант вигідно відтіняє музичні здобутки, по-друге – це, без сумніву, ще й цікаве чтиво.

Це цікаво: 5 захопливих книг, які розвіють осінню хандру

"Я, Шонік і Шпіцберген", Кузьма Скрябін

(Х.: Фоліо, 2017)

Я, Шонік і Шпіцберген

У повісті "Я, Шонік і Шпіцберген", а також у піснях 2006-2014 років, що увійшли до збірки, якнайкраще розкривається яскравий талант Кузьми з його іскрометним гумором, тонким ліризмом, чіткою громадянською позицією. Тексти пісень цікаві не лише як музична лірика, але також, як поезія – авторська, філософська, саркастична. Так само проза іноді нагадує "народний" гумор в стилі "Пригод бравого вояка Швейка".

"Величезний норвег, що сидів спереду, страшно підвонював і створював враження людини, яка душ бачила тільки в кіно, – починає викручуватися автор. – І коли літак трухануло на повітряній ямі – він випустив маленького Хоттабича, який відразу відправився гуляти по салону. Спочатку в цьому ганебному вчинку я запідозрив кума, але норвег випустив ще одного Мюнхгаузена вже зі звуковим супроводом і барон повис прямо переді мною, так що сумніви розтали. Врятувала ситуацію стюардеса, яка появилася зі столиком з напоями, вона дещо сколихнула повітря, і важку хмарку віднесло в бік бізнес-класу".

"Гупало Василь", Фоззі

(Л.: Видавництво Старого Лева, 2017)

Гупало Василь

Раніше, крім музики і пісень в гурті "Танок на майдані Конго", автор цієї пригодницької книжки писав здебільшого про спальні райони Харкова та про дитинство в далеких 90-х. А тепер вже заглянув в історичну далечінь, у дрімучу старовину нашого краю – страшну, як у Гоголя, але страшно цікаву, як в мультику у Діснея. Добро у збірці уособлює простий чоловік – Гупало Василь. Але простий він до пори до часу. Коли ж настає інша пора, інший час, і людям починає щось загрожувати, Гупало Василь фізично проявляє метафізичну здатність добра рости, збільшуватись у розмірах і таки перемагати...

"Гупало Василь закрутив пензля, сам закрутився і став ураз велетнем зі страшними білими очима, які багато років лякали всіляку гидоту на землі. Пензель перетворився на здоровенну булаву, і нею Гупало Василь доброзичливо почухав свою стрижену під макітру голову й сказав: "Вас мені якраз і треба, шановні. Саме вас".

"Капітан Смуток", Сергій Мартинюк (Фіолет)

(Х.: Фабула, 2018)

Капітан Смуток

"Ніяк не можу повірити, що фронтмен гурту, музику якого я не витримую довше двох хвилин, і автор цієї прози, від якої часом так важко мені відірватися – одна й та ж людина", – дивується у передмові до цього роману Юрій Андрухович. Серед епіграфів – рядки з Керуака і Паланіка, Кінга і Буковскі, Селінджера і Бредбері. Автор передмови називає це "авторовим іконостасом" і "духовними предтечами" цієї прози, хоч насправді культові імена задають тон роману, попереджаючи, в якому саме регістрі буде виконана та чи інша частина.

Натомість їх наповнення – це вже суто авторський стиль, в який, тим не менш, іноді кортить назвати "українським Пєлєвіним". Адже, крім прикольних лайфхаків і афоризмів, якими закінчується кожен розділ (типу "конвеєри свіжих новин у стрічках соцмереж – як відволікаючого від реальності маневру" та "одні проживають життя на сноуборді, інші – на лижах") автор має ще власне "життєве" наповнення всіх вищезгаданих "зарубіжних" моделей оповіді.

У творі яскравою зіркою сяє харизма приятеля героя-оповідача, що нагадує персонажів того ж Андруховича, а саме – богемного поета Пі у розтягнутій футболці, "яка б ідеально пасувала раннім рокам Ісуса Христа, "божественного синхрона життєвого пульсу" на ім’я Капітан Смуток, "вершник на безголовому коні короткочасної літньої ночі". Сам авантюрно-дорожній роман – це динамічне, щире і філософське чтиво якраз для того, хто,наче головний герой роману, не збирається "весь свій вік так і лишатися в стінах малосімейки, де під пильною опікою матері, де минали мої дитинство, юність та конала в агонії молодість".

"День усіх білок", Ірена Карпа

(Чернівці: Чорні вівці, 2017)

День усіх білок

Ця повчальна історія – від сучасної української письменниці, мандрівниці та учасниці групи "Qarpa". Цікава та корисна буде книжка дітям та їх батькам, оскільки вчить самостійності, впевненості в собі та готовності прийти на допомогу. Так, за сюжетом, який розгорається у Карпатському лісі, всім його мешканцям – і не лише білкам! – доведеться об'єднати зусилля, щоб врятувати рідні місця від зазіхань бандитів та чиновників.

А допомагати їм в цьому буде сім'я лісників, що стоїть на сторожі лісу. На сторінках цієї книжки юні читачі дізнаються про те, як важливо боротися за свою мрію та відстоювати права, бути уважним до потреб інших та з повагою ставитися до природи. Але тут не буде ніяких нудних повчань – тільки захопливі пригоди з харизматичними та сміливими героями!

"Книга сили. Воля", Валентин Терлецький

(Л.: Кальварія, 2018)

Книга сили. Воля

Інтрига у романі лідера запорізького гурту "Декаданс" закручується вже від самого початку. Читача одразу попереджають про містичні події, які відбувалися з автором під час збирання матеріалу для Книги та спілкування з нащадками тих, хто зберігає таємницю Сили. Тож читання, як застерігає автор, може супроводжуватись несподіваними ефектами. Насправді ж "Книга Сили" – це серія романів про джерела Сили. Художнє дослідження легенд і феномену українського козацтва від його зародження до теперішнього часу, яке ґрунтується виключно на реальних подіях, маловідомих фактах та численних загадках.

Серед героїв першого роману серії "Книга Сили. Воля" не лише такі знакові імена, як Дмитро Байда-Вишневецький, Іван Підкова, Северин Наливайко, Самійло Кішка та інші, але й багато майже невідомих широкому загалу козаків та козацьких старшин. Що ж до самої загадкової Книги, про яку йдеться в романі, то авто не дає однозначної відповіді, бачив він її, чи ні.

"Ми всі тоді щось бачили, щось чули, щось думали, – зауважує він. – Книга, безперечно, існує, але в руки стороннім її не дають. Я знаю, де вона перебувала на момент початку роботи над цим твором. Але говорити про це мені поки що не дозволено".

Ігор Бондар-Терещенко, спеціально для Радіо МАКСИМУМ

Читайте також: 5 нових книг, які здивують вас несподіваним фіналом

• Теги:
• Культура
• Література
• Ігор Бондар-Терещенко
• Зірки
• Музика