5 книг, які допоможуть зрозуміти історію

Відомий український письменник та літературознавець Ігор Бондар-Терещенко спеціально для сайту Радіо МАКСИМУМ назвав книжки, які простими словами розкажуть про історію. Гайда читати разом!

У книжках цього огляду про історію не лише розповідають, але також інтерпретують і роз'яснюють, допомагаючи зрозуміти її контекст за того чи іншого періоду. Виявляється, що іноді самий лише набір невідомих фактів більш вражає, ніж історичний бойовик чи політичний трилер.

Як стати мільярдером: 5 книг про успіх та успішних людей

"Везіть тіла", Гіларі Мантел

(Х.: Фабула, 2017)

"Везіть тіла", Гіларі Мантел

Цей епохальний роман продовжує історію про короля Генріха VIII Тюдора, який багато років намагався завоювати серце Анни Болейн. Але бажаного спадкоємця для Англії він так і не дочекався, хоч заради своєї обраниці зрікся католицької церкви, плів інтриги, скоював підступи і злочини. Більше того, свавільна дружина почала дратувати марнославного Генріха, її поведінка відвертала багатьох друзів і радників монарха.

У романі недаремно згадується, як, будучи за життя неврівноваженою і потайною жінкою, Анна навіть через стільки століть після смерті, продовжує змінюватися, несучи на собі відбиток тих, хто читає і пише про неї. Тож, у романі описані ті кілька рокових тижнів, коли монарх наказав Томасу Кромвелю за будь-яку ціну позбутися Анни.

"Зрозуміло, це книга не про Анну Болейн і не про Генріха VIII, але про кар’єру Томаса Кромвеля, чия біографія ще остаточно не вивчена, – пише авторка. – Тим часом майстер секретар залишається лискучим, м’ясистим і глибоко захованим, як найсмачніша слива в різдвяному пирозі, але я сподіваюся продовжити мої зусилля, аби витягнути його на світло".

"У злиднях Парижа і Лондона", Джордж Орвелл

(К.: Видавництво Жупанського, 2017)

"У злиднях Парижа і Лондона", Джордж Орвелл

Попри культові романи "Колгосп тварин" і "1984" у цього відомого англійського автора і публіциста, були ще книжки, в яких він описував свій життєвий шлях – від злиднів у Парижі на початку ХХ століття до пізніших пригод у Каталонії. Тоталітарне суспільство, описане у згаданих антиутопіях видається у цих хроніках голодного існування і "каталонського" досвіду не такими вже й жахливими.

Голод, тяжка праця, кримінальне дно обох європейських столиць, на яком довелося жити автору. Усі будинки були готелями, вщерть забитими пожильцями, переважно поляками, арабами та італійцями, – згадує він злиденну юність. – Перші поверхи займали маленькі бістро, де кожен охочий міг упитися за один шилінґ. Суботнього вечора пиячила десь третина чоловічого населення кварталу.

"Хтось бився за жінок, араби-чорнороби, які жили в найдешевших готелях, з таємничих причин ворогували і з'ясовували стосунки з допомогою стільців, а подекуди навіть револьверів. Поліцейські вночі ходили тут лише по двоє. Вулиця була досить бешкетним місцем. А проте серед цього шуму й бруду жили також звичайні поважні французькі крамарі, пекарі, пралі та інший такий народ, займаючись своїми справами й потроху накопичуючи невеликі статки. Словом, типові паризькі нетрі".

"Хрестоматія: 1891-1943 рр.", Василь Кричевський

(Х.: Видавець Савчук О.О., 2017)

"Хрестоматія: 1891-1943 рр.", Василь Кричевський

Автора цього раритетного видання сучасники називали одним із стовпів українського мистецтва. Справді, значимість того що за життя зробив Василь Кричевський (1872–1952) виказує в ньому мистця ренесансного рівню. Архітектура, дизайн, малярство, графіка, декоративно-вжиткове мистецтво, сценографія, кінематограф – ось далеко не всі царини мистецтва, в яких реалізувався його універсальний талант.

Перший том двотомної збірки присвячений періоду творчості видатного українського художника-архітектора з 1891 по 1943 рр. і містить текстові праці Кричевського, вибрані розвідки про нього, автобіографічну спадщину, інформацію про персональні виставки митця 1940–1941 рр., архівні біографічні матеріали тощо. Особливу увагу приділено творчому доробку Кричевського: живопису, графіці, декоративно-ужитковому мистецтву, кіносценографії, архітектурі.

Загалом книга є спробою повернення з небуття "золотого" імені українського мистецтва, і авторка передмови недаремно дивується, чому його сучасники – Михайло Бойчук і Георгій Нарбут – давно вже вважаються видатними постатями, натомість ім’я Василя Кричевського, творця національного стилю в архітектурі – українського модерну, досі не може повернути собі культовий статус.

"Війна двох правд. Поляки та українці у кривавому ХХ столітті", Вахтанг Кіпіані

(Х.: Віват, 2017)

"Війна двох правд. Поляки та українці у кривавому ХХ столітті", Вахтанг Кіпіані

У книжці відомого політолога зібрано факти, результати досліджень та міркувань провідних спеціалістів із проблем українсько-польських відносин. Автори статей висвітлюють правду про суперечливі події XX століття в історії двох народів, без чого не можливий поступ на шляху примирення, якому заважають нерозв’язані гострі питання спільного минулого України та Польщі. Статті на різноманітну історико-соціальну тематику допоможуть зрозуміти, чому минуле розділяє українців та поляків. Серед тем, розглянутих авторами – діяльність ОУН та УПА, а також Армії Крайової, трагедія Волині 1943 року і акція "Вісла" 1947 року.

"Копаний м'яч. Коротка iсторiя украïнського футболу в Галичинi 1909-1944", Денис Мандзюк

(Л.: Видавництво Старого Лева, 2017)

"Копаний м'яч. Коротка iсторiя украïнського футболу в Галичинi 1909-1944", Денис Мандзюк

Автор цієї книжки не зациклюється лише на офіційній історії футболу, розповідаючи про епоху його становлення в Галичині в контексті історичних подій, геополітичних особливостей і культурного життя у міжвоєнний період. Наприклад, команди у тодішньому королівстві під владою Австро-Угорщини мали всі національності, а їх зокрема у Львові була лише п’ята частина зі 170 тисяч населення.

Тож не дивно, що спортивні клуби і зокрема футбольні команди (дружини) мали велике значення для національної ідентичності, хоч до справи спорту всі ставилися з певною часткою гумору, про що свідчить добірка фейлетонів наприкінці книжки. Але навіть вони не перебивають основної думки автора. "Українці тоді не мали власної держави, потрібно було боронити свою ідентичність, – нагадує він. – Футбол став одним із найдієвіших засобів для цього. Аби довести зверхність над опонентами, не треба було вдаватися до дипломатичних інтриг чи силою демонструвати свою непокірність. Достатньо було знайти 11 спритних чоловіків, одягнути їх в однакові сорочки та випустити на поле.

Перемоги над польськими і єврейськими командами піднімали дух українців. Товариські зустрічі проти "закордонних" гостей з Ужгорода чи Чернівців ставали справжнім національним святом. Футболістів вважали героями або зрадниками – залежно від результату. Недарма ж спортивні турніри тоді називали "мистецтвами", а їхніх переможців – "мистцями".

Ігор Бондар-Терещенко, спеціально для Радіо МАКСИМУМ

Українське динамо: 5 крутих книжок, які вас змотивують

• Теги:
• Книжкові новинки
• Література
• Суспільство
• Ігор Бондар-Терещенко
• Лайфстайл